02 грудня 2013 р.Справа № 820/7968/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013р. по справі № 820/7968/13-а
за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
про скасування податкового повідомлення - рішення,
04.09.2013 року, Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «Фед» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому просить про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2013 року №0000114100 про зменшення суми бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість в сумі 49 789,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 24 894,50 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року позов було задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2013 року №0000114100.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.
Працівниками податкового органу була проведена документальна позапланова виїзні перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів за лютий 2013 року, про що був оформлений акт від 17.05.2013 року №276/41.0-17/14310052.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп. «г» п.201.1 ст.201, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, чим завищено податковий кредит на загальну суму 49788,60 грн., у тому числі по періодам за лютий 2013 року на 49788,60 грн., п.п. «г» п.201.1 ст.201,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст.200 ПК України, чим завищено суму бюджетного відшкодування на 49788,60 грн., у тому числі по періодам за лютий 2013 року на 49788,60 грн.
За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 року №000114100, яким було позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 74 683,50 грн., із них за основним платежем - 49 789,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 894,50 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше -дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
На підставі ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного ( податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 200.11 наведеної вище статті ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до від'ємного значення податку на додану вартість суми податку на додану вартість у розмірі 49 789,00 грн. за лютий 2013 року позивачем за результатами господарської операції з ТОВ «Барс-2011».
Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Барс-2011», з яким був укладений договір купівлі-продажу металопродукції від 19.07.2012 року №85.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: специфікації №№1,2 до договору, видаткові накладні від 05.02.2013 року, від 06.02.2013 року, від 13.02.2013 року, від 19.02.2013 року, від 01.03.2013 року, приходний ордер від 05.02.2013 року, від 06.02.2013 року, від 14.02.2013 року, від 20.02.2013 року, від 04.03.2013 року, лімітні картки, платіжні доручення від 04.02.2013 року, від 05.02.2013 року, від 12.02.2013 року, від 12.02.2013 року, від 18.02.2013 року, від 19.02.2013 року, від 28.02.2013 року, податкові накладні, товаро- транспортна накладна, вимоги від 04.03.2013 року, від 02.04.2013 року, від 05.03.2013 року, від 13.03.2013 року, від 12.04.2013 року, від 20.03.2013 року, від 12.04.20913 року, від 13.03.2013 року, від 04.03.2013 року, журнал реєстрації довіреностей, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, накази про прийом на роботу від 18.09.1991 року, наказ про перевід на іншу роботу, наказ про припинення трудового договору, експлікація будинків та споруд, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність технічних та адміністративних можливостей у контрагента позивача для здійснення даної господарської операції, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013р. по справі № 820/7968/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2013 р.