21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
про відмову в прийнятті позовної заяви
12 травня 2009 р. Справа № 4/3-09/02-2
Суддя господарського суду , розглянувши матеріали
за позовом:Споживчого товариства "Боровик", вул. Леніна, 25, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300
до: Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькійобласті, вул. Театральна, 14, м. Вінниця, 21036
про визнання недійсною та скасування постанови
Як вбачається із позовної заяви споживче товариство «Боровик», смт. Тростянець, Вінницької області звернулося із позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про визнання недійсними і скасування постанов першого заступника начальника Держархбудконтролю у Вінницькій області від 17.03.2009 р. № 277, № 278 про накладення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2009 р. штрафів в сумі 9350 грн. і 1870 грн. за здійснення будівництва «споруди» комерційного призначення (одноповерхової торгівельної прибудови загальною площею 148,2 кв.м. до будівлі універмагу) в смт. Тростянець по вул. Леніна, 50 «В» без затвердження проектно-кошторисної документації, дозволу ДАБК на виконання робіт, експлуатації без акта прийняття у експлуатацію. Як підставу підвідомчості, підсудності цього спору господарським судом в позовній заяві вказано ст.4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» (надалі Закон України № 208/94-ВР від 14.10.1994 р. з послідуючими змінами).
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Разом з тим, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, однією із гілок якої є судова влада та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.
Дійсно в ст. 4 Закону України № 208/94-ВР від 14.10.1994 р. зі змінами внесеними Законом України № 762-1У від 15.05.2003 р. передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим законом, може бути оскаржене до господарського суду.
Разом з тим, необхідно враховувати, що спеціальним законом, який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів є Закон України «Про судоустрій України» № 3018-111 від 07.02.2002 р., з послідуючими змінами. Згідно ч.3 ст.6, ч.7 ст.14, ч.2 ст.19, ч.3, ч.4-5 ст.22 Закону України № 3018-111 від 07.02.2002 р. ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом. Спеціалізованими судами, в системі судів України, є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції). Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.
Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку: 1) про те, що пріоритет у визначенні підсудності спорів суду тієї чи іншої юрисдикції, а також порядок їх розгляду має процесуальний закон, і тільки ним, і що нормами матеріального закону не може визначатися підсудність спорів судам, а також порядок їх вирішення; 2) що закон розмежовує такі поняття як підсудність спорів і порядок їх вирішення, оскільки порядок вирішення спорів судом визначається тільки нормами процесуального законодавства і не може визначатися нормами матеріального закону.
Оскільки Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.1994 р. № 208/94-ВР є законом матеріального, а не процесуального права, то його нормами не може визначатися підвідомчість, підсудність спорів суду тієї чи іншої юрисдикції. Як закон матеріального, а не процесуального права, він не може визначати порядок розгляду справи судом, що є важливим для захисту судом прав і охоронюваних законом інтересів осіб, оскільки процесуальні закони (Господарсько-процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України) для судів різної юрисдикції (господарських, адміністративних судів) по різному передбачають порядок розгляду справ, повноваження судів, способи захисту прав.
Нормами ГПК України не передбачено повноваження, компетенцію судів визнавати незаконними і скасовувати постанови органів владних повноважень до яких відноситься відповідач за позовом - інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, а відтак не передбачено підвідомчість, підсудність даного спору господарським судом. Тоді як згідно ст.2, 3, 17, 18, 162 КАС України спори адміністративної юрисдикції є компетенцією адміністративним судом і пудсудні їм. Вказані норми свідчать про те, що адміністративні суди мають більше законних підстав і способів захисту порушених прав (п.1 -10 ч.3, ч.2 ст.162 КАС України), мають право визнавати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності, скасовувати або визнавати нечинним його рішення, визнавати наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку суб'єктів владних повноважень.
Господарському суду таких повноважень процесуальним законом не надано. Господарський суд може визнати недійсним акт з підстав передбачених законом при вирішенні спору, який згідно процесуальним законом (ГПК України) віднесений до його підвідомчості (підсудності).
Відповідно до визначень понять наданих в ст..3 КАС України господарський суд приходить до висновку про те, що спір про визнання незаконними і скасування постанов першого заступника начальника Держархбудконтролю у Вінницькій області від 17.03.2009 р. № 277, № 278 про накладення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2009 р. штрафів в сумі 9350 грн. і 1870 грн. є спором адміністративної юрисдикції, який підлягає вирішенню адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства, визначеному КАС України і не є спором, що виник з господарських правовідносин, а відтак не підлягає розгляду в господарських судах.
До такого висновку господарський суд прийшов з огляду на таке.
На підставі ст. 1, 2 Закону України № 208/94-ВР, ст..3 КАС України, п. 1, підп. 7, 8 п. 4, підп. 5, 14 п. 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою КМ України від 18.10.2006 р. № 1434, п.2, підп..4,5 п.3, п. 4,5 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою КМ України від 25.03.1993 р. № 225 з послідуючими змінами господарський суд робить висновок про те, що Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція - ДАБІ) і її територіальні органи є суб»єктами владних повноважень, а спір про визнання їх актів про застосування санкцій за порушення законодавства у сфері містобудування є спором адміністративної юрисдикції, оскільки публічно-правовим спором, з огляду на предмет спору.
До такого висновку господарський суд прийшов з огляду на те, що згідно вказаних норм державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція і її територіальні органи. Держархбудінспекція (ДАБІ) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується. Відповідно до покладених на Держархбудінспекцію і її територіальні органі завдань вона видає дозволи на виконання будівельних робіт, проводить перевірку додержання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, розглядає питання про правопорушення у сфері містобудування і прийняття відповідних рішень. Мають у межах своїх повноважень давати обов'язкові для виконання приписи, щодо усунення фактів порушення вимог законодавства, складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства. Штраф накладений постановою органу Держархбудінспекції підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення.
Аналіз наведених норм законодавства свідчать, що спір між позивачем і відповідачем є спором публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (відповідач), який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, прийняв обов'язкові для позивача акти про застосування штрафів за порушення законодавства в сфері містобудування. До такого ж висновку про те, що інспекція Державного архітектурно -будівельного контролю є суб'єктами владних повноважень і про те, що спір, що пов'язаний з її актами є публічно-правовим спором, прийшов Верховний Суд України (Судова палата в адміністративних справах) в постанові від 11.02.2009 р. № 21-1302 во 08.
Оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, між сторонами виник публічно-правовий спір, то вирішення його відноситься до компетенції окружного адміністративного суду в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
Спір про визнання незаконними і скасування постанов інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області від 17.03.2009 р. № 277, № 278 про накладення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2009 р. штрафів в сумі 9350 грн. і 1870 грн. не є господарським, правовідносини між позивачем і відповідачем не є господарськими. Спір між позивачем і відповідачем не є спором про право власності, оскільки рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.09.2008 р. в справі № 2-548-2008 р. за позивачем визнано право власності на самовільно прибудовану нежитлову будівлю. Постанови відповідача, які є предметом спором, не порушують права власності позивача, а є актами про застосування до позивача санкцій за порушення законодавства в сфері містобудування.
Стаття 4 Закону України № 208/94-ВР від 14.10.1994 р. яка передбачає, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, може бути оскаржене до господарського суду, зі змінами внесеними згідно Закону України від 15.05.2003 р. № 762-1У як норма матеріального закону відповідала підвідомчості (підсудності) вирішення спорів, встановленій на час прийняття Закону України № 208/94-ВР 14.10.1994 р., внесені 15.05.2003 р. змін до нього, в процесуальному законі - ст. 12, 1, 21 Господарсько-процесуального кодексу України. Після набрання з 01.09.2005 р. Кодексом адміністративного судочинства України чинності, ст.4 Закону України № 208/94-ВР від 14.10.1994 р. в частині того, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування може бути оскаржене до господарського суду суперечить КАС України, ч. 3 ст.6 ст.22 Закону України «Про судоустрій України», а відтак не може бути застосована як недіюча, внаслідок суперечності її КАС України. Згідно п.13 розд. YІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» КАС України Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність з цим Кодексом (КАС України) діють у частині, що не суперечить КАС України.
Не може бути заснована також ч. 2 статті 4 КАС України, оскільки ст. 4 Закону України № 208/94-ВР від 14.10.1994 р. не передбачає порядок вирішення спору, оскільки порядок судового вирішення (процедура), не є підвідомчістю (підсудністю) спорів тому чи іншому суду, і вони - підвідомчість (підсудність) спорів, порядок їх вирішення встановлюється процесуальними законами (ГПК України КАС України, ЦПК України).
Тому даний спір не підлягає розгляду господарським судам. Цей висновок господарського суду не суперечить ч. 2 ст.124 Конституції України, оскільки даний спір підвідомчий окружному адміністративному суду і підлягає вирішенню в порядку передбаченому КАС України.
Керуючись п. 1 ст. 62, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У прийнятті позовної заяви №б/н від 07.05.09 на 1 аркуші відмовити.
2. Позовні матеріали на 26аркушах повернути позивачу.
3. Органу Державного казначейства у відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.10.93 р. № 7-93 повернути Споживчому товариству "Боровик" державне мито у сумі 85 грн., перераховане згідно платіжних доручень № 78 від 05.05.2009р., № 80 від 06.05.2009р.
4. Органу Державного казначейства у відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.93 р. № 7-93 та п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" повернути Споживчому товариству "Боровик" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., перераховані згідно платіжних доручень № 77 від 05.005.2009р., № 79 від 06.05.2009р..
5. Ухвалу направити позивачу, відповідачу рекомендованим листом.
Суддя
віддрук. 3 прим.:
1 - позивачу - вул. Леніна, 25, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300
2 - відповідачу - вул. Театральна, 14, м. Вінниця, 21036
3 - в наряд