10.1
Іменем України
06 грудня 2013 року Справа № 812/9339/13-а
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.,
позивача - ОСОБА_1
та
представника відповідача - Загідуліна В.І. (довіреність від 09.01.213 № 205/09-21)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області
про визнання дій протиправними, скасування дії рішення та зобов'язання повернути утримані кошти,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року прийнято до провадження справу № 812/9339/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, яка надійшла за предметною підсудністю з Перевальського районного суду Луганської області, в якому позивач просить:
- визнати дії управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо утримання із пенсії ОСОБА_1 переплати у розмірі 805,30 грн. протиправними;
- скасувати дію рішення управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області від 15 серпня 2013 року № 188;
- повернути утримані грошові кошти за вересень 2013 року згідно рішення управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області від 15 серпня 2013 року № 188 в сумі 198,80 грн.
В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером з 26 травня 1998 року та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІ групи, про що свідчить пенсійне посвідчення від 29 червня 1999 року № 161989. 20 травня 2005 року позивач звернулась з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про проведення перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, оскільки є непрацюючим інвалідом ІІ групи з відповідним страховим стажем.
14 червня 2005 року ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець. З 16 травня 2005 року позивач є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області, про що свідчить повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків.
З 01 квітня 2012 року на підставі заяви позивача пенсійну справу прийнято на облік в управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області.
Управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області відповідно до вимог статті 50 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення від 15 серпня 2013 року № 188 про повернення надміру виплаченої у період з 16 червня 2005 року по 31 грудня 2007 року суми переплати пенсії у зв'язку з несвоєчасним повідомлення ОСОБА_1 про працевлаштування.
Позивач зауважує, що з аналізу норм Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вбачається, що оскільки вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то відомості про її працевлаштування автоматично стають відомими та загальнодоступними усім учасникам обов'язкового взаємного обміну інформацією, до якого входить і Пенсійний фонд України, та додаткового повідомлення від пенсіонера не потребує.
На думку позивача, враховуючи вищевикладене, на неї не можуть поширюватися вимоги статті 50 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з її боку не було зловживань або подання недостовірних даних, а саме, - несвоєчасне повідомлення про працевлаштування.
Також позивач наполягає на тому, що відповідач в своєму рішенні від 15 серпня 2013 року № 188 вимагає повернення коштів, які були виплачені ОСОБА_1 у період з 16 червня 2005 року по 31 грудня 2007 року, що суперечить статті 257 Цивільного кодексу України, якою визначений строк позовної давності у три роки.
У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також надав клопотання від 06 грудня 2013 року про доповнення позовної заяви, в якому просить повернути йому утримані кошти за жовтень 2013 року в сумі 198,80 грн., за листопад 2013 року в сумі 198,80 грн. і за грудень 2013 року в сумі 208,90 грн. (арк. справи 72).
Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 09 вересня 2013 року № 10908/09-21 та від 02 грудня 2013 року № 12868/09-21, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 23-24, 60-61).
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що з 01 квітня 2012 року на підставі особистої заяви пенсійну справу позивача прийнято на облік в управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області. За даними списків Системи персоніфікованого обліку відомостей управлінням пенсійна справа була переглянута. За матеріалами пенсійної справи з 26 травня 2005 року по 31 березня 2012 року включно ОСОБА_1 перебувала на обліку у управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області та отримувала пенсію по інвалідності. 20 травня 2005 року позивачем подана заява до управління з проханням провести перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Відповідно до статті 33 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають непрацюючі інваліди ІІ та ІІІ груп за умови наявності необхідного страхового стажу. Перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком проведено з 20 травня 2005 року. В заяві від 20 травня 2005 року є особисте зобовзання позивача щодо повідомлення про працевлаштування. До червня 2011 року в пенсійній справі відомостей про працевлаштування або зайняття підприємницькою діяльністю не було. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 16 червня 2005 року, про що ОСОБА_1 своєчасно не повідомила управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області. Оскільки пенсійні виплати за період з 16 червня 2005 року по 31 березня 2009 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області не переглядались, про що свідчить протокол від 21 червня 2011 року, управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області було переглянуто пенсійні виплати за період з 16 червня 2005 року по 31 серпня 2013 року та визначено переплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком за період з 16 червня 2005 року по 31 грудня 2007 року включно на загальну суму 805,30 грн.
Враховуючи вимоги статті 50 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області прийнято рішення від 15 серпня 2013 року № 188 про повернення надміру виплаченої суми шляхом утримання з пенсії ОСОБА_1 по 20 %, починаючи з вересня поточного року. За вересень 2013 року з пенсії відраховано 198,80 грн., станом на 01 жовтня 2013 року залишок до погашення складає 606,50 грн.
Крім того, відповідач наголосив, що пенсійним законодавством на пенсіонерів покладений обов'язок повідомляти органи Пенсійного фонду України щодо працевлаштування (звільнення), цю норму прописано в пенсійному посвідченні та засвідчено особистим підписом в заяві про призначення пенсії.
У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 09 вересня 2013 року № 10908/09-21 та від 02 грудня 2013 року № 12868/09-21.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 26 травня 1998 року є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, про що свідчить пенсійне посвідчення від 29 червня 1998 року та протокол про призначення пенсії від 09 червня 1998 року № 161989 (арк. справи 10, 74).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 20 травня 2005 року про переведення на пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком управлінням Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області, в якому на той час позивач перебував на обліку, проведено перерахунок пенсії позивача до розміру пенсії за віком, про що свідчить розпорядження від 23 травня 2005 року № 161989. При цьому, у заяві від 20 травня 2005 року ОСОБА_1 власноруч зазначила, що при вступі до праці обов'язково повідомить (арк. справи 75, 76).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 18 листопада 2013 року за № 17589947 ОСОБА_1 14 червня 2005 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем, а 08 листопада 2011 року поведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача за власним рішенням (арк. справи 53-54).
Розпорядженням управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області від 16 червня 2011 року № 161989 на підставі рішення міжвідомчої комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги від 21 червня 2011 року № 125 у зв'язку із несвоєчасним повідомленням про працевлаштування здійснено перерахунок пенсії позивача та визначено суму переплаченої пенсії за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 150,30 грн., про що складено протокол від 21 червня 2011 року (арк. справи 77, 78, 79, 80)
Переплачена ОСОБА_1 пенсія за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 150,30 грн. утримана із позивача одноразово з 01 липня 2011 року, про що свідчить протокол введення виконавчого листа та дані про існуючі відрахування від 22 червня 2011 року (арк. справи 81).
У зв'язку із зміною місця проживання з 15 лютого 2012 року позивача взято на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, про що свідчить заява ОСОБА_1 від 15 лютого 2012 року та розпорядження відповідача від 13 березня 2012 року № 2013 (арк. справи 83, 84).
На підставі пенсійної справи та особового рахунку № 191003 управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області встановлено, що у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування на роботу у період з 16 червня 2005 року по 31 грудня 2007 року ОСОБА_1 переплачено пенсії в сумі 805,30 грн., що стало підставою для винесення рішення від 15 серпня 2013 року № 188 (арк. справи 62, 63-64, 66-67).
На підставі рішення відповідача від 15 серпня 2013 року № 188 з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2013 року по 30 листопада 2013 року утримано 596,40 грн., у тому числі у вересні - 198,80 грн., у жовтні - 198,80 грн., у листопаді - 198,80 грн., про що свідчить довідка управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області від 29 листопада 2013 року (арк. справи 65).
При вирішенні даної адміністративної справи суд виходить з такого.
Згідно із частиною 1 статті 33 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно; у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно; у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно; у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно; у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно; у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно (частина 2 статті 33 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 4).
В заяві від 20 травня 2005 року про перерахунок пенсії по інвалідності до розміру пенсії за віком ОСОБА_1 була ознайомлена з вимогою своєчасного повідомлення органів, що призначають та виплачують пенсію, про працевлаштування на роботу і про всі зміни, які викликають зміну розміру виплаченої пенсії, оскільки пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається та виплачується тільки непрацюючим інвалідам II групи (арк. справи 76).
Статтею 102 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» закріплено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно з частиною 1 статті 103 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Таким чином, Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено прямий обов'язок пенсіонера повідомляти орган, що призначає пенсію, про обставини, які припиняють чи змінюють виплату пенсії, що, як свідчать матеріали справи, позивачем виконано не було.
Взяття фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на облік в територіальному органі Пенсійного фонду України як платника страхових внесків з видачею відповідного повідомлення від 16 червня 2005 року (арк. справи 11), не звільняє позивача від обов'язку надавати органу, що призначає пенсію, відповідні відомості, що припиняють чи змінюють виплату пенсії.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на статтю 257 Цивільного кодексу України суд не приймає, оскільки пенсійні правовідносини не регулюються цивільним законодавством, що вбачається з аналізу статті першої даного Кодексу. Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» не встановлюють будь-яких обмежень у строках позовної давності для прийняття територіальним органом Пенсійного фонду рішення про повернення сум пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
ОСОБА_1 не повідомила територіальний орган Пенсійного фонду про те, що вона з 14 червня 2005 року зареєструвалась фізичною особою - підприємцем і стала працюючим пенсіонером, що призвело до переплати у період з 16 червня 2005 року по 31 грудня 2007 року пенсії по інвалідності в сумі 805,30 грн., у зв'язку з чим позивач повинен повернути відповідачу зазначену суму пенсії, а тому рішення управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області від 15 серпня 2013 року № 188 та дії управління щодо утримання із пенсії ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2013 року по 30 листопада 2013 року коштів в сумі 596,40 грн., у тому числі у вересні - 198,80 грн., у жовтні - 198,80 грн., у листопаді - 198,80 грн., є правомірними. Правові підстави для повернення позивачу утриманих згідно рішення управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області від 15 серпня 2013 року № 188 грошових коштів за період з 01 вересня 2013 року по 30 листопада 2013 року коштів в сумі 596,40 грн. у даній справі відсутні.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій та рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій протиправними, скасування дії рішення та зобов'язання повернути утримані кошти відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11 грудня 2013 року.
Суддя Т.І. Чернявська