справа № 806/7614/13-a
категорія 11.5
03 грудня 2013 р. м. Житомир
час прийняття: 17 год. 15 хв.
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єфіменко О.В., суддів: Панкеєвої В.А., Токаревої М.С.,
за участі секретаря Коваля О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
за участі представника відповідача Романишиної Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди 6000,00 грн,-
встановив:
21 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якому просив:
- визнати протиправними дії, бездіяльність Державного виконавчої служби України щодо виконання виконавчого провадження на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року;
- стягнути з Державної виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн.
Позов обґрунтовує тим, що в порушення Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не було вчасно виконано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року у справі № 806/1537/13-а. Зазначив, що своїми протиправними діями та бездіяльністю позивач та його родина зазнали значної моральної шкоди, що негативно позначилося на здоров'ї позивача.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні 3 грудня 2013 року ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача, було замінено первинного відповідача на належного відповідача - Державну виконавчу службу України.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 806/1537/13-а від 2 квітня 2013 року була виконана у встановлений законом строк та в повному обсязі, і навіть більше. Так, судом зобов'язано боржника прийняти рішення про призначення стягувачу одноразової грошової допомоги, але боржником не лише прийняте таке рішення, а й фактично виплачено вказані кошти згідно платіжного доручення № 1195 від 24 жовтня 2013 року. Щодо стягнення моральної шкоди представник відповідача зазначив, що ця позовна вимога є безпідставною та необґрунтованою. Вказав, що позивачем не надано жодних доказів нанесення йому моральної шкоди діями відповідача. Окрім того, не доведено причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою, необґрунтовано розмір заявленої суми шкоди.
Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 2 квітня 2013 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/1537/13-а винесено постанову, якою зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду І групи внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 43081,20 грн.
4 червня 2013 року видано виконавчий лист № 2383/13 у вказаній справі (а.с. 32).
19 червня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за зазначеним виконавчим документом (а.с. 33), якою боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання.
Відповідно до ст.1 Закону "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон № 606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Частинами 1 й 2 статті 11 зазначеного Закону №606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Щодо твердження позивача що виконавче провадження відповідачем було відкрито з пропуском строку, визначеного нормами ст. 25 Закону № 606 суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 25 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що виконавчий лист № 2383/13 отриманий відповідачем 10 червня 2013 року (а.с. 5).
Як видно з матеріалів виконавчого провадження, вказаний виконавчий документ передано до виконання державному виконавцю 18 червня 2013 року (а.с. 30), і як було встановлено раніше, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 19 червня 2013 року. Вказане свідчить, що відповідачем не порушено триденний строк відкриття виконавчого провадження, оскільки воно відкрите виконавцем на наступний день після отримання ним виконавчого документу.
Крім того, суд зазначає, що про винесення зазначеної постанови позивач дізнався 27 червня 2013 року (а.с. 35), а з даним позовом звернувся до суду лише 21 листопада 2013 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині визнання дій державного виконавця, які полягали у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження з пропуском триденного строку, протиправними.
Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача, які полягають у невчасному виконанні рішення суду, протиправними, то суд зазначає, що вказане твердження є безпідставним з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 30 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Як видно з поданого позивачем витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби № 7 від 16 серпня 2013 року (а.с 24) у зв'язку з набранням чинності рішення суду цією комісією було вирішено винести нове рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням йому І групи інвалідності в розмірі 27 - місячного забезпечення в сумі 43081,20 грн. Той факт, що вказаний протокол комісії був затверджений Міністром оборони України лише 9 жовтня 2013 року, на думку суду не заперечує те, що державний виконавець провів належні дії з виконання рішення суду у двомісячний строк.
Узагальнюючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій пов'язаних з виконанням рішення суду з пропуском строку передбаченого Законом №606.
Крім того, одночасне визнання бездіяльності державного виконавця з виконання рішення суду колегія суддів теж вважає безпідставним, так як рішення суду було виконане і суд зазначає, що боржником не лише прийняте рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, а й виплачено її у повному обсязі, про свідчить копія платіжного доручення в матеріалах справи (а.с. 38, на звороті).
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, яку позивач оцінює у 6000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно норм ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем суду не доведено заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, не надано жодного підтвердження для обґрунтування своїх доводів, тому суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, так як суд не встановив обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суду позивачем не було доведено протиправність дій, бездіяльності та понесення моральної шкоди, натомість суд прийняв доводи відповідача і дійшов висновку, що є всі підстави для відмови в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 162, 163 КАС, суд -
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди 6000,00 грн - відмовити повністю.
Повний текст постанови виготовлено 5 грудня 2013 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.В. Єфіменко
Судді В.А.Панкеєва,
М.С.Токарева