04 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/3902/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Маєцька Н.Д.
при секретарі: Сологуб Д.Я.,
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Радь О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії , -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 04 грудня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 грудня 2013 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області , яким просить визнати незаконними дії заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області у відмові позивачу у видачі закордонного паспорту та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області видати позивачу закордонний паспорт.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся із заявою до відповідача про заміну закордонного паспорту строк дії якого скінчився. Однак отримав повідомлення від 25.08.2013 року, про тимчасову відмову у видачі закордонного паспорту до закінчення випробувального терміну, оскільки позивач засуджений до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 Кримінального кодексу України, звільнений від відбування покарання умовно з випробувальним терміном на 2 роки. Позивач вважає відмову відповідача у заміні закордонного паспорту незаконною та такою, що порушує його конституційні права.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову, де зазначив, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне. У ході перевірки матеріалів заяви було встановлено, що за автоматизованими обліками громадян України ОСОБА_1 є особою, яку 14.06.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва засуджено за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено умовно з випробним терміном на 2 роки (згідно витягу з реєстру № 162-02082013/21210). Засудження за вчинення злочину як підстава для тимчасового - до відбуття (виконання) покарання або до звільнення від покарання - обмеження права громадянина України на виїзд з України встановлено ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» поряд з іншими підставами, в числі яких є також ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням; діючі неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання тощо. Тому, рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області про тимчасову відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон приймалось з врахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є законним та правомірним.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав наведених у запереченнях, та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.06.2013 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із заявою про заміну паспорта для виїзду за кордон, строк дії якого скінчився.
Згідно повідомлення №7187 від 25.08.2013 року позивачу тичасово відмовлено у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон до закінчення випробувального терміну, на підставі п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р., оскільки 14.06.2013 року позивач був засуджений Дніпровським районним судом м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України до 5 років позбавлення волі, та на підставі ст.. 75 Кримінального кодексу України, звільнений від відбування покарання умовно з випробувальним терміном 2 роки.
Відповідно до ч. 3 п.12 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів, затвердженого наказом МВС України від 21.12.2004 року № 1603 Головним управлінням ДМС України у Закарпатській області через відповідні управління інформаційних технологій УМВС здійснюється перевірка наявності чи відсутності підстав, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон, передбачених підпунктами 3, 4 і 9 пункту 22 постанови КМУ від 31.03.1995р. N 231 (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ). Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.
Відносно осіб, засуджених за вчинення злочину, працівники ГУ ДМСУ в Закарпатській області вживають заходів для з'ясування факту відбування покарання або звільнення від нього (відповідно до ч.4 п.12 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів, затвердженого наказом МВС України від 21.12.2004 року № 1603).
Під час розгляду матеріалів заяви ОСОБА_1 ГУ ДМС України в Закарпатській області звернулося до управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Закарпатській області для з'ясування наявності чи відсутності можливих обмежень покладених на заявника судовим рішенням.
У ході перевірки матеріалів було встановлено, що за автоматизованими обліками громадян України ОСОБА_1 є особою, яку 14.06.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва засуджено за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України до 5 років позбавлення волі. На основі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з випробувальним терміном 2 роки (згідно витягу з реєстру № 162- 02082013/21210).
Відповідно до п. 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання.
Таким чином, положення п.4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» є частиною законодавчого врегулювання відносин з приводу виїзду з України і не спрямовані на встановлення будь-яких санкцій, що носять додатковий по відношенню до кримінального покарання характер.
Винесення обвинувального вироку не завжди тягне за собою реальне відбування покарання. Так, відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Протягом випробувального терміну здійснюється контроль за поведінкою умовно засудженого, відповідно до ст. 76 КК України, на нього можуть бути покладені певні обов'язки, що обмежують його права і свободи, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції (КВІ); повідомляти КВІ про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в КВІ. Виходячи зі змісту позову, саме такі обмеження покладені судом на позивача.
Таким чином, пункт 4 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» в його конституційно-правовому сенсі у взаємозв'язку з нормами кримінального та кримінально-виконавчого законодавства України не суперечить Конституції України, та жодним чином не порушує конституційні права позивача, оскільки передбачена законодавством можливість тимчасового - до відбуття ( виконання) покарання або до звільнення від покарання - обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадку, якщо він засуджений за вчинення злочину, служить реалізації цілей правосуддя і завдань кримінального та кримінально-виконавчого законів, спрямована на забезпечення виконання вироку суду та співмірна конституційно значимим цілям.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача, яким тимчасово відмовлено ОСОБА_1 у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, прийняте відповідно до Закону України " Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну", та в межах повноважень відповідача, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяН.Д. Маєцька