Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 грудня 2013 р. Справа № 805/16187/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення від 04 липня 2013 року № 3468, -
встановив:
12 листопада 2013 року Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - Позивач або Підприємство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (далі - Відіповідач або УПФУ), в якому просило скасувати рішення від 04 липня 2013 року № 3468 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11 липня 2013 року ним отримано рішення УПФУ № 3468 від 04 липня 2013 року про застосування штрафних санкцій на суму 65 581,23 грн., в тому числі пеня в сумі 14 198,49 грн. та штраф в сумі 50 382,74 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач скористався своїм правом на його оскарження в позасудовому поряду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України, проте скарги Підприємства залишені без задоволення.
Позизвач стверджував, що рішення від 04 липня 2013 року прийнято з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовьзкове державне соціальне страхування», оскільки в ньому не вказаний розмір зобов'язань та період, за який нараховані штрафні санкції, не наданий розрахунок штрафних санкцій. Штрафні санкції пред'явлені до сплати в липні 2013 року.
Крім того, посилався на те, що за період з 20 травня по 27 червня 2013 року позивач перерахував на рахунки УПФУ 1 025 768,36 грн., що свідчить про відсутність у Підприємства станом на 11 липня 2013 року недоїмки зі сплати єдиного внеску.
З урахуванням наведеного та на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п.1.3. розділу 4 постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-7 від 08 жовтня 2010 року позивач просив задовольнити позов.
Про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином, що підтвержено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).
В судове засідання 03 грудня 2013 року позивач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову (а.с.24-26), сутність яких полягала в наступному.
Згідно даних карток особового рахунку Підприємство несвоєчасно сплатило єдиний внесок за квітень 2013 року в сумі 503 827,44 грн., який фактично був сплачений 27 червня 2013 року. На цій підставі УПФУ прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахованя пеню, яке узгоджено платником 11 липня 2013 року.
З приводу посилання Підприємства на перерахування на рахунку УПФУ за період з 20 травня по 27 червня 2013 року коштів в сумі 1 025 768,36 грн. відповідач зазначав, що станом на 20 травня 2013 року у позивача вже існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 760 907,89 грн., а тому поточні платежі були зараховані в рахунок погашення недоїмики за попередні періоди в порядку календарної черговості її виникнення.
Стверджуючи, що спріне рішення прийнято УПФУ в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування», відповідач просив залишити позов без задоволення.
03 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представником УПФУ надане клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.41).
З огляду на викладене та на підставі ч.ч.1,4 ст.122, ч.ч.2, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ідентифікаційний код 30708792) зареєстровано у якості юридичної особи 10 березня 2000 року, про що 16 лютого 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізинчих осіб-підприємців внесений запис за номером 1 277 120 0000 000946, що підтверджується відомостями «Інформаційно-ресурсного центру «Пошук в ЄДР» (а.с.43-45).
Підприємство перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску за реєстраційним № 05-48-04-0153/05483, що встановлено на підставі відомостей картки страхувальника з «Реєстру страхувальників ДРСС» (а.с.40).
17 травня 2013 року позивач в електроному вигляді надав до УПФУ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за квітень 2013 року. Відповідно до рядку 8 таблиці 1 додатку 4 «Нарахування єдиного внеску» позивач самостійно визначив суму єдиного внеску, яка підлягала сплаті за квітень 2013 року, в сумі 503 827,24 грн. (а.с.33-39).
Зі змісту картки особового рахунку платника єдиного внеску, сформованої за період з 01 травня по 01 липня 2013 року, вбачається, що на підставі поданого Підприємством звіту за квітень 2013 року 20 травня 2013 року до картки внесені відомості про те, що за звітний місяць позивачем мало бути сплачено 503 827,44 грн., станом на 20 травня 2013 року недоїмка зі сплати єдиного внеску становила 1 264 735,33 грн., в тому числі недоїмка за попередній період в розмірі 760 907,89 грн.
Дані картки особового рахунку також свідчить про те, що позивачем здійснювалася сплата єдиного внеску, проте поточні платежі зараховувалися в рахунок погашення недоїмки, яка утворилася за попередні періоди (а.с.27-29).
04 липня 2013 року заступником начальника УПФУ Скрипниченко С.П. на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внесеку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення за № 3468 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Відповідно до вказаного рішення, за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20 травня по 27 червня 2013 року до позивача застосований штраф в розмірі 50 382,74 грн. та нарахована пеня в сумі 14 198,49 грн. (а.с.31).
Як вбачається зі змісту розрахунку штрафної санкції та пені, станом на 20 травня 2013 року сума боргу становила 503 827,44 грн., 13 червня 2013 року позивачем сплачено 307 011,58 грн., кількість днів прострочення платежу - 24, за які нарахована пеня в розмірі 7 368,28 грн. та штраф в розмірі 30 701,16 грн.; 18 червня 2013 року позивачем сплачено 3 560,80 грн., кількість днів прострочення платежу - 29, за які нарахована пеня в розмірі 103,26 грн. та штраф в розмірі 356,08 грн.; 19 червня 2013 року позивачем сплачено 2 998,08 грн., кількість днів прострочення платежу - 30, за які нарахована пеня в розмірі 89,94 грн. та штраф в розмірі 299,81 грн.; 21 червня 2013 року позивачем сплачено 98 379,40 грн., кількість днів прострочення платежу - 32, за які нарахована пеня в розмірі 3 148,14 грн. та штраф в розмірі 9 837,94 грн.; 25 червня 2013 року позивачем сплачено 341,82 грн., кількість днів прострочення платежу - 36, за які нарахована пеня в розмірі 12,31 грн. та штраф в розмірі 34,18 грн.; 26 червня 2013 року позивачем сплачено 1 801,83 грн., кількість днів прострочення платежу - 37, за які нарахована пеня в розмірі 66,67 грн. та штраф в розмірі 180,18 грн.; 27 червня 2013 року позивачем сплачено 89 733,93 грн., кількість днів прострочення платежу - 38, за які нарахована пеня в розмірі 3 409,89 грн. та штраф в розмірі 8 973,39 грн.
Згальна сума штрафної санкції за період з 20 травня по 27 червня 2013 року становить 50 382,74 грн., пені - 14 198,89 грн. (а.с.30).
Вказане рішення надіслано на адресу позивача поштою і отримано останнім 11 липня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.32).
Не погодившись з рішенням від 04 липня 2013 року № 3468, Підприємство оскаржило його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України.
Рішенням від 30 липня 2013 року № 6407/08 Гловне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишило скаргу позивача без задоволення (а.с.9).
Рішенням Пенсійного фонду України від 23 вересня 2013 року за № 25057/09-10 скарга позивача на рішення УПФУ від 04 липня 2013 року № 3468 також залишена без задоволення, Підприємству роз'яснено, що це рішення є остаточним, подальшому оскарженню в адміністративному порядку не підлягає, однак може бути оскаржено до суду (а.с.10).
Рішення Пенсійного фонду України про залишення скарги без задоволення Підприємство отримало 27 вересня 2013 року, про що свідчить штам реєстрації вхідної кореспонденції позивача (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч.5 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
За висновком суду, для звернення до суду із позовом про оскарження рішення УПФУ від 04 липня 2013 року має застосовуватися місячний строк, встановлений ч.5 ст.99 КАС України, перебіг якого розпочався з 28 вересня 2013 року, тобто з дня, наступного за днем отримання рішення Пенсійного фонду України про відмову у задоволенні скарги підприємства.
Штамп підприємства зв'язку на описі вкладення до цінного листа свідчить, що адміністративний позов надісланий до суду 01 жовтня 2013 року, тобто в межах строку звернення до суду.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах. У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до п.7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Зважаючи на викладене, у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Предметом спору по справі є рішення суб'єкта владних повноважень, яке підлягає перевірці на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Ст.2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Обов'язки платників єдиного внеску визначені ч.2 ст.6 Закону № 2464, п.1 якої передбачений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.12 ст.9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Отже, Підприємство як платник єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.5 ст.9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Згідно з положеннями ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п.4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою, про що свідчать положення п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464.
Відповідно до ч.6 ст.25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
За висновком суду, вказаний механізм забезпечує рівність платників у додержанні платіжної дисципліни та відповідальності у разі її порушення, забезпечує рівність застрахованих осіб в частині зарахування періодів роботи до страхового стажу, у разі якщо страхувальник має борги зі сплати єдиного внеску, оскільки до страхового стажу включаються періоди роботи по мірі сплати боргів у чіткому календарному порядку.
Як вбачається зі змісту карток особового рахунку платника єдиного внеску, сплачені Підприємством поточні суми єдиного внеску (авансові платежі) зараховувалися в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.
Суд відзначає, що маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми єдиного внеску, платник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу імперативних вимог ч.6 ст.25 Закону № 2464 органи ПФУ зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій. Як наслідок, спрямування платником грошових коштів на виконання поточних зобов'язань шляхом визначення відповідного призначення платежу не може змінювати направлення цих коштів на сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
З огляду на те, що Підприємством сплачувало поточні авансові платежі за спірні періоди, а грошові кошти були зараховані відповідачем на погашення існуючої недоїмки з єдиного внеску, позивач як платник єдиного внеску належним чином не виконав обов'язок, покладений на нього п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464.
Позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов'язків.
Так, згідно з ч.11 ст.9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Завданням Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, що було передбачено ч.1 ст.12 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснював контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, що вбачається зі змісту ч.2 ст.12 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
П.6 ч.1 ст.13 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав право Пенсійного фонду та його територіальних органів застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.11 ст.25 Закону № 2464 в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Згідно з пп.7.2.2. п.7.2. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч.11 ст.25 Закону № 2464 органи Пенсійного фонду застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до п.7.5. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк їх сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з позитивним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами перевірок, або актами звірок, або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від'ємним значенням; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про смерть фізичної особи.
За правилами п.7.7. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення, відповідач діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з дотриманням критеріїв, наведених у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно посилання позивача та те, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 20 травня по 27 червня 2013 року прийнято УПФУ лише 04 липня 2013 року, суд відзначає наступне.
Законом № 2464 не встановлений граничний строк для прийнятт територіальним органом Пенсійого фонду України рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Більше того, за правилами ч.16 ст.25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки рішення УПФУ від 04 липня 2013 року № 3468 прийнято в межах повноважень, в порядку та у спосіб, які визначені Законом № 2464, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та прийнятих на його підставі підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачем, на користь якого ухвалене рішення, не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.1-15, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04 липня 2013 року № 3468 - відмовити у повному обсязі.
Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 03 грудня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.