справа № 806/3982/13-a
категорія 8.2
04 грудня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 №0001151702/0 та №0001161702/0,
встановив:
4 березня 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ), в якому просила скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 лютого 2009 року №№ 0001151702/0 та 0001161702/0.
В обґрунтування позову зазначає, що вона є платником єдиного податку, а сума грошових коштів, віднесена працівниками контролюючого органу до складу виручки від реалізації товарів, внаслідок чого встановлено перевищення 500000 грн граничних обсягів продажу, була одержана нею за договорами комісії, укладеними з ТОВ "ЕнергоСталь Трейд", за якими позивач виступає комісіонером. Зазначила, що комісіонер не набуває права власності на товар комітента, кошти, що надходять на розрахунковий рахунок комісіонера є транзитними, права власності на ці кошти позивач не набуває, тому при визначенні виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку до бази оподаткування комісіонера може включатися тільки комісійна винагорода. Кошти ж, одержані в ході виконання договору комісії, укладеного комітентом з третіми особами є власністю комітента і повинні оподатковуватись саме у нього і не повинні включатись до бази оподаткування комісіонера. Крім того, позивач зазначає, що вона є зареєстрованим платником єдиного податку, а тому не є платником податків і зборів таких як податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість. Відтак, донарахування відповідачем податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями є неправомірним, як і самі спірні податкові повідомлення - рішення.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. В матеріалах справи є клопотання позивача розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача Гарькава Г.І. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень зазначила, що в ІІ кварталі 2006 року ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила граничний обсяг виручки 500000,00 грн та з 1 липня 2006 року підприємець не зареєструвалась платником податку на додану вартість, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", чим порушила вимоги п. 2.1 ст. Закону України "Про податок на додану вартість". Позивачем здійснено оподатковані операції з продажу товарів за період з 1 липня 2006 року по 30 вересня 2008 року на загальну суму 8944515,00 грн без нарахування податку на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов'язання з зазначеного податку в розмірі 1788903 грн. Враховуючи викладене представник відповідача зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення є законними та справу просив розглядати в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 №0001151702/0, №001161702/0 було задоволено повністю (том ІІ, а.с. 158 - 160).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 9 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції у наведеній справі скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено (том ІІ, а.с. 181- 182).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій у вказаній справі було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду (том ІІ, а.с. 202-205).
У зазначеній ухвалі судом касаційної інстанції зроблено висновок, що прийняті судами рішення є неправильними та невмотивованими, так як судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою той факт, що у разі перевищення обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за рік, встановленого положенням Указу 727/98, у особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, виникає безумовний обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість, який не може ставитися у залежність від дотримання платником відповідних умов, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97. Судом касаційної інстанції у своїй ухвалі також зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 2687944,00 грн спірним податковим повідомленням-рішенням. Крім того, Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід врахувати вимоги п. 2.2, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Частинами 2 й 5 статті 227 КАС передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Судом встановлено, що працівниками контролюючого органу з 27 січня 2009 року по 9 лютого 2009 року було проведено виїзну планову документальну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року.
Під час перевірки виявлено порушення позивачем порядку ведення обліку доходів та витрат, а саме: ст.13, 14.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26 грудня1992 року, п.7.1 ст.7, п.п.9.12.1 п.9.12, п.п. п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22 травня 2003 року, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за період з 14 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року на суму 206797,42 грн, за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року на суму 133846,56 грн, за період з 1 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року на суму 165793,19 грн в наслідок чого позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб, за період з 14 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року в сумі 26883,66 грн, за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 20076,98 грн, за період з 1 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року в сумі 24868,98 грн.
Перевіркою зафіксовано також порушення ч.1, ч. 4 ст.1, ч.1 ст.5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"№727/98 від 3 липня 1998 року, а саме: підприємцем перевищено граничний обсяг виручки в сумі 500000 грн.
Крім того, перевіркою виявлено порушення п. 2.1. ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті на суму 1788903,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 9 січня 2009 року №82/171 (том ІІ, а.с. 44-59).
На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2009 року:
- № 0001151702/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 2687944 грн (з яких 1788903 грн - основний платіж, 899041 грн - фінансова санкція);
- № 0001161702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 71829,62 грн.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998, № 727/98 (далі - Указ №727/98) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) та здійснює свою діяльність згідно з договорами комісії, укладеними з ТОВ "ЕнергоСталь Трейд", і виступає в цих договорах комісіонером, отримує суми комісійної винагороди згідно з умовами договорів комісії.
Відповідно до договорів комісії №05/К від 3 січня 2006 року, №06/К від 3 січня 2006 року, №07/К від 3 січня 2007 року, №08/К від 3 січня 2007 року, №09/К від 3 січня 2008 року, №10/К від 3 січня 2008 року, укладених між ТОВ "ЕнергоСталь Трейд" та позивачем, останній зобов'язується за дорученням комітента, в його інтересах і за його рахунок здійснити від свого імені реалізацію металопрокату та будматеріалів. Пунктом 4 кожного договору комісії визначено винагороду комісіонера, а саме: комісійна винагорода, яка має бути виплачена комісіонеру складає 5% від повністю виконаного доручення (том І, а.с. 20-43).
З матеріалів справи видно, що в результаті здійснення зазначених договорів за період з 14 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року підприємцем отримано на розрахунковий рахунок та готівковими коштами 2792632,00 грн.
Статтею 1 Указу №727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
При цьому абзацом 5 п.1 Указу №727/98 передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Отже згідно абз.1 п.5 Указу № 727/98, у разі порушення вимог, установлених статтею у цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Посилання позивача на те, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії та інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу прав власності та такі товари, суд до уваги не приймає, оскільки абзацом 5 п.1 Указу №727/98 чітко визначено, що виручкою вважаються кошти, які надійшли в касу або розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п.9.4. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3. статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1. пункту 2.3 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
За змістом пп.2.3.1. п. 2.3. ст.2 Закону №168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Суму передбачену пп. 2.3.1. п. 2.3 ст.2 Закону №168/97-ВР слід відраховувати з моменту перевищення граничного обсягу виручки передбаченого Указом №727/98, тобто з моменту переходу платника податків на загальну систему оподаткування.
Як видно з матеріалів справи та не заперечувалося під час судового розгляду справи сторонами, загальна сума коштів від реалізації послуг, яка отримана позивачем на розрахунковий рахунок перевищила граничний обсяг в 500000,00 грн за період з 01.01.2006 по 30.06.2006. Отже, ФОП ОСОБА_1 повинна була перейти на загальну систему оподаткування з 1 січня 2007 року.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було донараховано позивачу суму податку на додану вартість.
Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 899041,00 грн застосованих в податковому повідомленні-рішенні №0001151702/0 про донарахування податку на додану вартість суд зазначає наступне. Підпунктами 17.1.1. та 17.1.2. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що оскільки основний платіж з податку на додану вартість контролюючи органом нарахований законно, то застосування фінансових санкцій в розмірі 899041 грн є обґрунтованим.
Відповідно до пп. 9.12.1. та пп.9.12.2. п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003, № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Якщо особа, яка обрала спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, отримує доходи за умов, відмінних від установлених Указом 727/98 для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема, якщо дохід (виручка) перевищила 500000 грн на рік, то враховуючи, що такі доходи одержано суб'єктом підприємницької діяльності, сума такого перевищення підлягає оподаткуванню у порядку встановленому розділом VI ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992, № 13-92.
Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Суд зазначає, що заниження обсягу виручки від реалізації продукції виникло у зв'язку з невідображенням у звітах платника єдиного податку надходження грошових коштів на розрахункові рахунки.
Отже, правомірність розрахунку про донарахування ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 71829,62 грн. (том ІІ, а.с. 238), який відобразився в спірному податковому повідомленні-рішенні № 0001161702/0 контролюючого органу, повністю підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень - рішень не підлягають задоволенню.
За змістом ст. 94 КАС у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати позивачу з Державного бюджету України не повертаються.
Керуючись статтями 23, 94, 128, 162,163 КАС, суд,
постановив:
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2009 року №0001151702/0 та №0001161702/0 - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Єфіменко О.В.