25 листопада 2013 р. Справа № 804/12801/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Цибульської Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району Дніпропетровської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Гвардійської КЕЧ району Зубкова Григорія Семеновича;
- зобов'язати Гвардійську КЕЧ району передати у приватну власність квартиру позивача;
- зобов'язати Гвардійську КЕЧ району в місячний термін видати позивачу свідоцтво про право власності на квартиру.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.07.2013 р. позивач ОСОБА_3 звернулася з заявою до Гвардійської КЕЧ району про передачу в приватну власність квартири, яку займає на підставі ордеру № 52 від 16 квітня 2004 року. У 2004 році, між позивачем та Будинкоуправлінням №1 Гвардійської КЕЧ району був укладений договір найму квартири АДРЕСА_1. Розглянувши заяву позивача, відповідач 02.09.2013 року надіслав лист, яким відмовив позивачу в приватизації квартири, мотивуючи це тим, що житловий фонд смт. Гвардійське, є власністю Міністерства Оборони України і знаходиться у закритому військовому містечку, перелік яких, затверджено Начальником Генерального штабу Збройних сил України генералом-полковником В.М. Замана. Також, в обґрунтування свого позову, позивач посилається на Наказ Міністра оборони України від 15.09.2011 р. № 569, згідно переліку якого, визначено військове майно, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та додатково пояснив, що приватизація позивачем квартири неможлива, у зв'язку з тим, що 01 серпня 2013 р. Начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України був затверджений перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. В даний перелік ввійшли смт. Черкаське та смт. Гвардійське. Житловий фонд вказаних військових містечок не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд частково задовольняє адміністративний позов, виходячи з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 16 квітня 2004 року між позивачем ОСОБА_3 та Будинкоуправлінням № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району був укладений Типовий договір найма житла в будинках державного і комунального житлового фонду. Предметом договору стала квартира АДРЕСА_1.
01 липня 2013 року позивач звернувся з заявою до Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району про передачу в приватну власність квартири, яку позивач займає на підставі ордеру № 52 від 16 квітня 2004 року. Розглянувши заяву позивача, відповідач 02.09.2013 року надіслав лист, яким відмовив позивачу в приватизації квартири.
Згідно ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII, 19.06.1992 р. (далі Закон № 2482-XII) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 2482-XII, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких, знаходиться державний житловий фонд.
Згідно ч.2 ст. 2 Закону № 2482-XII, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також, квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
01 серпня 2013 року Начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-полковником Замана В.М. був затверджений перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. В даний перелік увійшло смт. Гвардійське з кількістю житлових будинків - 81. Крім того, у примітках до цього переліку зазначено, що житловий фонд зазначених військових містечок не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації.
Відповідно до Закону України "Про Збройні сили України" №1934-XII від 06.12.1991 р. земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Згідно п.3 постанови Кабінету міністрів України від 29.08.2002 року № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил" визначено, що у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися військові містечка, інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об'єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також, інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано.
Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України "Про приватизацію державного житлового фонду", який прийнято 19.06.1992 р. за № 2482-XXII (далі - Закон України № 2482-XXII).
Закон України № 2482-XXII, передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.
Згідно п. 2 ст. 2 Закону України № 2482- XXII, не підлягає приватизації: квартири-музеї, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.
Судом встановлено, що в законодавстві України, відсутнє визначення «закрите військове містечко», тому суд керуючись частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із конституційних принципів і загальних засад права.
Відповідно до частини сьомої статті 9 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогію закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
На підтвердження відкритості військового містечка № 3 представник позивача звертав увагу суду на Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад". Додатком № 2 зазначеного наказу затверджено Перелік військового майна (військове містечко № 3, № 2), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.
Також стверджував, що частину об'єктів нерухомого майна військового містечка № 3 передано в комунальну власність с.м.т. Черкаське, тому військове містечко не може бути закритим, адже статус закритого виключає можливість перебування на території містечка цивільних громадян.
Наказ Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" має вищу юридичну силу та є чинним, суд не застосовує Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 03.09.2013 р. до якого увійшло військове містечко № 3 с.м.т. Черкаське Новомосковського району та який затверджено Начальником Генерального штабу - Головнокомадувачем Збройних Сил України. Тому суд приймає, зазначений наказ, як належний доказ відкритості військового містечка.
З метою повного та всебічного розгляду справи, додатково судом досліджено визначення правового режиму майна закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, які закріпленні в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Згідно ст. 1 зазначеного Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, тощо.
Однак, процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність регулює Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 р. (далі - Порядок). Лише в зазначеному Порядку, є визначення військового містечка.
Згідно абз. 3 п. 2 Порядку, військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.
Відповідно до 2-1 Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком є:
1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням;
2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно);
3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;
4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.
Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку згідно до якого, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:
1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку;
2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.
Отже, право передати житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури (військове містечко № 3) в комунальну власність має Міноборони.
Крім того, судом встановлено, що згідно пунктів 3, 7, 8 Доручення Президента України за підсумками робочої поїздки до Дніпропетровської області 12.10.2010 р. для вирішення проблемних питань, що стримують соціально-економічний розвиток регіону доручено (http://www.president.gov.ua/documents/12474.html):
- Прийняти рішення стосовно доцільності передачі житлового фонд об'єктів соціально-культурної сфери та інженерних мереж селищ міської типу Гвардійське та Черкаське в комунальну власність територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - 10.12.2010 р. - ОСОБА_6);
- Вжити заходів щодо забезпечення мешканців селищ міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області безперебійним постачанням якісної питної води, здійснити заходи щодо розвитку системи водовідведення. (Термін - серпень 2011 р. - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11);
- Забезпечити проведення капітальних ремонтів гарнізонних будинків офіцерів та дошкільних дитячих закладів, розташованих у селищах міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - грудень 2011 року - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13).
На виконання зазначеного Доручення Президента України та відповідно до повноважень Міністром оборони України прийнято вищезгаданий Наказ № 569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", яким зобов'язано Головне КЕУ Збройних сил України організувати безоплатне вилучення з балансу Гвардійської КЕЧ району військового майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальних громад згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в спільну власність Новомосковської районної ради Дніпропетровської області (додаток 3 до наказу).
Так, згідно з Додатком № 2 до Наказу Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 р. затверджено Перелік військового майна (військове містечко № 3, № 2), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.
До Переліку входять: житлові будинки № 4, 14, 15, 16, 19, 22, 23 - 216; котельні №№ 50, 196, 246; будинокуправління № 203; дитячі садки № 207 та № 211; мережі водопостачання; мережі каналізації; мережі теплопостачання та інше.
Як наслідок прийняття зазначеного Наказу та з метою його виконання, Черкаською селищною радою Новомосковського району прийнято Рішення №1 від 27.10.2011 р. про прийняття до комунальної власності територіальної громади с. Черкаське - будівлю № 211 дитячого садка; Рішення від 16.12.2011 р. про прийняття - будівлі № 207 дитячого садка, Рішення від 25.05.2012 р. про прийняття - каналізаційних очисних споруд с. Черкаське та Рішенням від 27.12.2012 р. прийнято - Будинок побуту № 91.
Однак, передача житлових будинків не відбулася через відсутність інвентаризаційних справ, які начебто втрачено Гвардійською КЕЧ району.
Отже, з огляду на Доручення Президента України від 12.10.2010 р. та враховуючи фактичну передачу дитячого садка та інших об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебували в оперативному управлінні Гвардійської КЕЧ району, суд вважає, що військове містечко № 3 має ознаки відкритого.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 9 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011 р. Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.
З огляду на зазначену норму, Наказ Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" та Додаток № 2, яким затверджено Перелік військового майна (військове містечко № 3, № 2), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, є обов'язковим для виконання Гвардійською КЕЧ району Дніпропетровської області.
Як зазначалось, підтвердженням обов'язковості та виконання зазначеного наказу, є прийняття Черкаською селищною радою Новомосковського району Рішень про прийняття до комунальної власності територіальної громади частини об'єктів, які знаходяться на території військового містечка.
Наказ Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" на час розгяду справи, є чинний.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ігнорування Наказу Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", є належним підтвердженням бездіяльності начальника Гвардійської КЕЧ району Зубкова Г.С. щодо вжиття заходів для приватизації квартири позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Гвардійської КЕЧ району передати в приватну власність квартиру, суд зазначає наступне.
В абзаці другому преамбули Закону України № 2482-XXII зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду, є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України № 2482-XXII).
Як встановлено в статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, а тому житловий фонд у військовому містечку № 3 (квартира, в якій проживає ОСОБА_3) підпадають під дію Закону України № 2482-XXII.
Стаття 3 Закону України № 2482-XXII визначає спосіб приватизації, згідно до якої, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України № 2482-XXII, згідно до якої:
1. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких, знаходиться державний житловий фонд.
2. Передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
3. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
4. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
5. Передача квартир у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
6. Оплата вартості приватизованого житла може провадитись громадянами в розстрочку на 10 років за умови внесення первинного внеску в розмірі не менше 10 відсотків суми, що підлягає виплаті.
При цьому, громадянин дає органу приватизації письмове зобов'язання про погашення суми вартості, що залишається несплаченою.
7. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру.
8. Вартість послуг з оформлення документів на право власності на квартиру оплачується громадянами за розцінками, що встановлюються місцевими органами виконавчої влади.
9. Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
10. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
11. Спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.
12. Службові особи та громадяни при порушенні вимог цього Закону несуть дисциплінарну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Проаналізувавши вимоги Закону України №2482-XXII, суд звертає увагу, що в суду не має підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Гвардійської КЕЧ району. передати в приватну власність квартиру, адже для передачі існує процедура, яка передбачає встановлення меж житла, що підлягає приватизації, вартості житла для встановлення яких, потрібна певна інформація, яка не була предметом розгляду Гвардійською КЕЧ району, а тому і не була предметом розгляду в судових засіданнях.
Проте, керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ, суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 та зобов'язує Гвардійску КЕЧ району Дніпропетровської області вжити заходів згідно процедури, передбаченої Законом України № 2482-XXII щодо приватизації квартири, яку займає ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 КАСУ, згідно до якої, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також, суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд визнає протиправною бездіяльність Гвардійської КЕЧ району Дніпропетровської області, яка виразилась не вжитті заходів, передбачених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" щодо приватизації квартири, яку займає ОСОБА_3 на підставі ордеру № 52 від 16.04.2004 р. та для дотримання і захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд зобов'язує Гвардійську КЕЧ району Дніпропетровської області вжити заходів, передбачених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" щодо приватизації квартири, яку займає ОСОБА_3 на підставі ордеру № 52 від 16.04.2004 р.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих представником позивача та представником відповідача доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 17,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Гвардійської КЕЧ району Дніпропетровської області Зубкова Григорія Семеновича, яка виразилась в не вжитті заходів, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації квартири, яку ОСОБА_3 займає на підставі ордеру № 52 від 16 квітня 2004 року.
Зобов'язати Гвардійську КЕЧ району Дніпропетровської області вжити заходів, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації квартири, яку ОСОБА_3 займає на підставі ордеру № 52 від 16 квітня 2004 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 17,20 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька