27 листопада 2013 р. Справа № 804/13318/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача Земляного О.Ю.
представника відповідача Колота В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2013 року № 0002412202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Енергогідромеханізація» з податку на додану вартість на 656 832 грн.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Дніпродзержинською об'єднаною державно податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку підприємства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) щодо здійснення експортних операцій в січні - березні 2013 року та придбання експортованого товару і відображення їх в податковому обліку та здійснення операцій з цінними паперами протягом 2012 року - першого півріччя 2013 року, за результати якої, 29.08.2013 року складено акт № 386/22/00117274. В подальшому, на підставі висновків, викладених у вказаному акті, податковим органом 04.09.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002412202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Енергогідромеханізація» з податку на додану вартість на 656 832 грн. Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та просить скасувати, оскільки, здійснював господарську діяльність з дотриманням вимог податкового законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких наведені обставини, що відображені в акті перевірки.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 19.08.2013 року по 21.08.2013 року працівниками Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку підприємства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) щодо здійснення експортних операцій в січні - березні 2013 року та придбання експортованого товару і відображення їх в податковому обліку та здійснення операцій з цінними паперами протягом 2012 року - першого півріччя 2013 року, за результати якої, 29.08.2013 року складено акт № 386/22/00117274.
З висновків акту перевірки вбачається, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.4 ст. 198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого, донараховано податок на додану вартість на загальну суму 437888 грн., у тому числі за лютий 2013 року у сумі 128514 грн., березень 2013 року у сумі 160393 грн., квітень 2013 року у сумі 148981 грн.
Не погодившись з вказаними висновками, позивачем 03.09.2013 року було подано письмові заперечення на акт перевірки від 29.08.2013 року № 386/22/00117274.
Листом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2013 року № 4012/10/04-03-22-02-20 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки у вищевказаному акті без змін.
04.09.2013 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0002412202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 656 832 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 437 888 грн., та за штрафними санкціями в розмірі 218944 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Вирішуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що 13.12.2012 року між ПАТ «Енергогідромеханізація» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» укладений договір поставки № 1205975, за умовами якого, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» зобов'язувався передати у власність ПАТ «Енергогідромеханізація», а ПАТ «Енергогідромеханізація» зобов'язувалось прийняти та оплатити феросплави на умовах, в кількості та строки, наведені у специфікаціях до договору.
На виконання умов вказаного договору, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» поставив на адресу ПАТ «Енергогідромеханізація» 336,95 т. (базова вага) феросплавів, на загальну суму 2 189 440 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 437 888 грн. Факт постачання товару підтверджується актами приймання-передачі продукції № э8 від 20.01.2013 року, № э9 від 22.01.2013 року, № э10 від 22.01.2013 року, № э11 від 18.02.2013 року, № э12 від 18.02.2013 року. Окрім того, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» виписав позивачу податкові накладні № 120008 від 20.01.2013 року, № 122009 від 22.01.2013 року, № 122010 від 22.01.2013 року, № 218010 від 18.02.2013 року, № 218011 від 18.02.2013 року всього на загальну суму ПДВ - 437 888 грн. Вказані суми були відображені позивачем в податковому обліку.
Також судом встановлено, що 28.12.2012 року між ПАТ «Енергогідромеханізація» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» укладений договір комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 1206217, на підставі якого, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від свого імені за рахунок ПАТ «Енергогідромеханізація» здійснювало транспортно-експедиторське обслуговування вантажів ПАТ «Енергогідромеханізація».
ПАТ «Енергогідромеханізація» прийняло звіти комісіонера ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», здійснило відшкодування витрат комісіонера та сплатило повіреному суму винагороди в загальному розмірі 43 062,40 грн., в т.ч. ПДВ 1797,17 грн.
На виконання вимог п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в момент виникнення податкових зобов'язань за договором комісії ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» виписало та передало ПАТ «Енергогідромеханізація» податкові накладні № 131085 від 31.01.2013 року, № 131086 від 31.01.2013 року, № 131094 від 31.01.2013 року, № 131093 від 31.01.2013 року, № 228109 від 28.02.2013 року, № 228110 від 28.02.2013 року, на загальну суму ПДВ 1797,17 грн.
Сума ПДВ в розмірі 1797,17 грн. була включена до складу податкового кредиту ПАТ «Енергогідромеханізація».
Витрати за договором комісії в розмірі 41265,23 грн. були включені до складу витрат ПАТ «Енергогідромеханізація» в податковому обліку.
На підставі контрактів № 316/2012 від 12.12.2012 року та № 317/2012 року від 12.12.2012 року позивачем було реалізовано феросплави у кількості 336,95т. на загальну суму 2 289 863,02 грн. ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація). Вказаний факт підтверджується вантажно-митними деклараціями № 110090000/2013/000221 від 20.01.2013 року, № 110090000/2013/000244 від 22.01.2013 року, № 110090000/2013/200099 від 18.02.2013 року, копії яких, долучено до матеріалів справи.
Суд вважає, що документи, складені в ході виконання укладеного договору між позивачем та вказаним контрагентом, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій, окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, є використання виконаних робіт в господарській діяльності підприємства.
В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що протиправний характер спірного податкового повідомлення-рішення підтверджується тим, що у Дніпродзержинської ОДПІ були відсутні законні підстави для проведення самої позапланової перевірки та було надано суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року справа № 804/11127/13-а, якою скасовано наказ № 182 від 15.08.2013 року «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Енергогідромеханізація», рішення набрало законної сили 18.10.2013 року.
Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.
Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).
Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.
Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів, виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також, на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи, як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України).
В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом наведених норм Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши надані представником позивача суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були, також, досліджені відповідачем при перевірці , суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки, вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак, відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.
В той же час, відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість на підставі не існуючої податкової накладної, або яка складена не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Відповідачем, також, не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними взаємовідносинами, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Реальність здійснення господарської операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарська операція фактично відбулась.
Отже, суд доходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по вищевказаним операціям на загальну суму 437 888 грн.
З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002412202 від 04.09.13 року обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" судовий збір в сумі 2 294,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2013 року № 0002412202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "Енергогідромеханізація" з податку на додану вартість на 656 832,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" судовий збір в сумі 2 294,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька