20 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/2855/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ващиліна Р. О.,
при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,
за участю сторін, які беруть участь у справі:
позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,
відповідача: управління Укртрансінспекції в Закарпатській області Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, представник - Марканич В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції в Закарпатській області Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25 липня 2013 року, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до управління Укртрансінспекції в Закарпатській області Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій.
30.09.2013 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25 липня 2013 року.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем режимів праці та відпочинку ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб управління Укртрансінспекції в Закарпатській області. В день проведення відповідачем рейдової перевірки та складання акту перевірки позивач ні нерегулярне, ні регулярне, ні регулярне спеціальне пасажирське перевезення не здійснював, останній здійснював разове перевезення пасажирів на прохання іншого автомобільного перевізника. Таким чином, оскільки на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач здійснював перевезення пасажирів без укладання письмового договору з замовником транспортних послуг та без затвердженого в установленому порядку замовником транспортних послуг паспорта маршруту, здійснене позивачем перевезення пасажирів не може вважатися ані нерегулярним пасажирським перевезенням, ані регулярним спеціальним пасажирським перевезенням в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а відтак вимоги пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів щодо обов'язкового обладнання діючими та повіреними тахографами автобусів на той момент не поширювалися на позивача, що спростовує висновки відповідача про порушення позивачем статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Також, позивач зазначає, що відповідач не повідомив його про час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, надавши письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що під час проведення рейдової перевірки 23 липня 2013 року державними інспекторами відділу державного контролю було виявлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів, зокрема, у нього був відсутній паспорт маршруту, автомобіль не був обладнаний тахографом, ним порушено режим праці та відпочинку в період з 25 червня 2013 року по 23 липня 2013 року, за результатами якої складено акт № 089670 від 23 липня 2013 року. 25 липня 2013 року за результатами розгляду справи про порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 036883, якою до останнього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Також, 25 липня 2013 року за порушення ОСОБА_1 режимів праці та відпочинку було винесено тридцять постанов, кожною з яких до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 340,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05 травня 2009 року ОСОБА_1 зареєстрований Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2.
09 квітня 2013 року Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті позивачеві було видано ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом.
23 липня 2013 року в селі Яноші Берегівського району посадовими особами управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті на підставі направлення на перевірку від 19 липня 2013 року № 007430 було проведено рейдову перевірку автобуса марки "Меrcedes-Benz Sprinter 212", реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_1, в ході якої були виявлені порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які проявилися у наданні послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також порушення режиму праці та відпочинку водієм транспортного засобу, про що було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 89670 від 23 липня 2013 року. Таким чином, у водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 були відсутні: витяг з паспорта маршруту, засвідчений печаткою організатора перевезень з позначкою "В", щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за період з 25 червня 2013 року по 23 липня 2013 року (одна робоча тахокарта по якій водій ОСОБА_1 мав здійснювати рейс 23 липня 2013 року, а також тахокарти за 28 попередніх днів).
25 липня 2013 року начальником управління Укртрансінспекції в Закарпатській області за результатами розгляду справи про порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 036883, якою до останнього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, цього ж дня начальником управління Укртрансінспекції в Закарпатській області винесено тридцять постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів за № 036883, № 036884, № 036885, № 036886, № 036887, № 036888, № 036889, № 036890, № 036891, № 036892, № 036893, № 036894, № 036895, № 036896, № 036897, № 036898, № 036899, № 036900, № 036901, № 036902, № 036903, № 036904, № 036905, № 036906, № 036907, № 036908, № 036909, № 036910, № 036911, № 036912, кожною з яких до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 340,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом восьмим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, із змінами і доповненнями.
Згідно частини четвертої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
У відповідності до абзацу першого частини шостої, абзацу першого частини сьомої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування та здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
За приписами частини дванадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок).
Згідно пункту 2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (п.3 Порядку).
Відповідно до пункту 4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно пункту 14 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт"; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів (п.15 Порядку).
У відповідності до пункту 9 Порядку перед проведенням планової або позапланової перевірки суб'єкта господарювання керівник органу державного контролю видає наказ про проведення перевірки, підписує та скріплює печаткою органу державного контролю направлення на перевірку, яке оформляється за формою згідно з додатком 1 Порядку.
Згідно пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п.26 Порядку).
Відповідно до пункту 27 Порядку за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі - Положення).
З 01 червня 2013 року набрав чинності абзац 3 пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2010 року за № 811/18106, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 29 грудня 2011 року № 659, щодо виконання вимог даного наказу під час перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км.
З 01 червня 2013 року автотранспортні засоби, що використовуються для вищевказаних перевезень повинні бути обладнані повіреними та діючими контрольними пристроями (тахографами) для отримання інформації та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі даної інформації про рух таких транспортних засобів та періоди роботи даних транспортних засобів.
Зокрема, пунктом 6.1 Положення передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Порядок установлення технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі - Інструкція).
Згідно пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Поправкою № 6 до ст. 12 ЄУТР, а у разі відсутності 28 попередніх тахокарт водій має надати бланк підтвердження діяльності.
У відповідності до пункту 1.4 Інструкції тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Бланк підтвердження діяльності підтверджує, що водій не керував транспортним засобом і тому не може надати 28 попередніх тахокарт. Бланк підтвердження діяльності повинен бути наданий для контролю на вимогу посадової особи контролюючого органу.
У зв'язку з тим, що тахокарти (у разі обладнання транспортного засобу контрольним пристроєм (тахографом) є носієм інформації про дотримання водієм режиму праці та відпочинку, їх відсутність під час державного контролю підтверджує порушення режиму праці та відпочинку водієм транспортного засобу.
За порушення режиму праці та відпочинку водієм транспортного засобу до автомобільного перевізника застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (абзац 8 частина 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Згідно частини 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при вчиненні однією особою двох або більше порушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне порушення окремо.
У разі не виконання автоперевізником вищезазначених вимог та не надання тахокарт (за поточний день та попередні 28 календарних днів) адміністративно-господарські штрафи накладаються відповідно абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за кожне правопорушення окремо, тобто за кожен робочий день.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
Документами для здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, сема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України (ч. 3 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт").
У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме - за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 089670 від 23 липня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 був ознайомлений з таким актом особисто під розписку, в якому письмово пояснив, що тахограф не встиг поставити.
Також, судом встановлено, що 24 липня 2013 року позивач, з'явившись на розгляд справи за актом № 089670 від 23 липня 2013 року до управління Укртрансінспекції в Закарпатській області, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що паспорт маршруту не встиг зробити, стосовно тахографу, то не знав, що такий потрібний для здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень.
Враховуючи наведене, постанова начальника управління Укртрансінспекції в Закарпатській області від 25 липня 2013 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу № 036883 у розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", скасуванню не підлягає.
Щодо тридцяти постанов начальника управління Укртрансінспекції в Закарпатській області від 25 липня 2013 року, кожною з яких до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 340,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом восьмим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що в період з 23 червня 2013 року по 19 липня 2013 року автомобіль марки Меrcedes-Benz 212, шасі: НОМЕР_3, 1998 року випуску, відповідно до тимчасового талону серії НОМЕР_4, якою користується ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, знаходився на ремонті, що підтверджується довідкою вих. № 5 від 13 листопада 2013 року.
Відтак, з урахуванням зазначеного, скасуванню підлягають тільки ті постанови, які винесені в період, коли вказаний автомобіль перебував на ремонті, а постанови, винесені за 20 липня, 21 липня, 22 липня та 23 липня 2013 року, скасуванню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
У відповідності до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Уточнений позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції в Закарпатській області Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті - задовольнити частково.
2.Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25 липня 2013 року № 036884, № 036885, № 036886, № 036887, № 036888, № 036889, № 036890, № 036891, № 036892, № 036893, № 036894, № 036895, № 036896, № 036897, № 036898, № 036899, № 036900, № 036901, № 036902, № 036903, № 036904, № 036905, № 036906, № 036907, № 036908.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 93, 22 грн. (дев'яносто три гривні двадцять дві копійки).
4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Р.О. Ващилін