м. Вінниця
12 грудня 2013 р. Справа № 802/4524/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,
за участі секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області
про: зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії.
Звертаючись до суду, позивачем заявлено вимоги наступного змісту:
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області провести службове розслідування, встановити посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, які порушили чинне законодавство про звернення громадян відповідно до статті 24 Закону України "Про звернення громадян" притягнути їх до відповідальності;
- Управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області провести ретельну перевірку викладених у зверненнях ОСОБА_1 відомостей, забезпечити повне і об'єктивне їх дослідження та відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" надати йому письмові відповіді.
Судом з власної ініціативи поставлено на розгляд питання з приводу закриття провадження по справі.
Позивач не заперечував з приводу закриття провадження по справі в частині зобов'язання відповідача розглянути та провести ретельну перевірку його звернення від 22 серпня 2013 року, яке є повідомленням про кримінальне правопорушення. Щодо інших позовних вимог, то вважає, що вони підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання вчасно та належним чином повідомлений.
Розглянувши заявлені позовні вимоги, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом один частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини статті З КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому, главою 26 Кримінального процесуального кодексу України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Згідно із частиною першої статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (частина 1 статті 4, частина 1 статті 5 Кримінального процесуального кодексу України).
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини 1 статті 3).
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів досудового розслідування і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам Кримінального процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд немає повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
Аналогічна позиція викладена в спільному інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 334/8/13-11 від 12 березня 2011 року.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що його звернення до начальника Управління МВС України у Вінницькій області від 22 серпня 2013 року є повідомленням про кримінальне правопорушення та подане ним відповідно до статті 60 Кримінального процесуального кодексу України. Що стосується заяви від 10 вересня 2013 року, то це скарга на дії та бездіяльність слідчого, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні. Позивач також зазначив, що перевірка та відповіді на такі заяви мають надаватися відповідачем як відповідно до порядку визначеного Кримінальним процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про звернення громадян".
Суд звертає увагу, що статтею 12 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач оскаржує до адміністративного суду процесуальні дії та бездіяльність суб'єктів кримінального провадження при розгляді повідомлень про кримінальне правопорушення, а також інші дії слідчого під час досудового розслідування, просить суд зобов'язати зазначених суб'єктів вчинити певні дії, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Отже, вимоги позивача про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, а також інших дій слідчого під час досудового розслідування повинні розглядатись у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, слідчим суддею місцевого суду під час досудового розслідування, а також можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді. Тому провадження по справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна