Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без розгляду
06 грудня 2013 р. Справа № 805/16403/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
при секретарі судового засідання Мороз Н.О.,
за участю
позивача - ОСОБА_1 - особисто,
представника відповідача - Віціна О.О. - на підставі довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, -
встановив:
14 листопада 2013 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Відповідач або ГУМВС області), в якому просив стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток в сумі 32 078,82 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що з 01 лютого 1995 року по 13 вересня 2013 року він проходив службу в органах внутрішніх справ в підрозділах ГУМВС області.
За період проходження служби в органах внутрішніх справ позивачем не були використані щорічні відпустки загальною тривалістю 140 календарних днів, компенсацію за які останній не отримував.
Згідно із здійсненим позивачем розрахунком, сума компенсації за невикористані дні щорічних відпусток становить 32 078,82 грн.
Посилаючись на положення ст.83 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 просив стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку (а.с.2-4).
Ухвалою від 18 листопада 2013 року відкрито провадження по справі № 805/16403/13-а (а.с.1).
В судовому засіданні 27 листопада 2013 року представником відповідача заявлене клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду (а.с.22-23).
Клопотання мотивоване тим, що про порушення права на отримання чергових відпусток, якщо позивач вважав порушеним, він мав дізнатися під час проходження служби, тобто ще у 2004, 2005, 2009, 2010, 2011 роках. До суду позивач звернувся 14 листопада 2013 року із пропуском передбаченого ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) місячного строку. Доказів поважності причин пропуску цього строку позивач не надав.
Звернення ОСОБА_1 до ГУМВС області в порядку Закону України «Про звернення громадян» не є передбаченою законом можливістю досудового врегулювання спору в розумінні ч.4 ст.99 КАС України.
З урахуванням наведеного представник відповідача просила залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
Позивач проти залишення позовної заяви без розгляду заперечував.
З метою надання ОСОБА_1 можливості обґрунтувати причини, що унеможливили своєчасне звернення за судовим захистом, та надати докази на підтвердження цих обставин в судовому засіданні 27 листопада 2013 року оголошувалася перерва до 06 грудня 2013 року.
29 грудня 2013 року через діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 надав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду (а.с.28-29).
В судовому засіданні 06 грудня 2013 року позивач підтримав зазначене клопотання та пояснив наступне.
13 вересня 2013 року в день звільнення з органів внутрішніх справ йому стало відомо, що серед сум, нарахованих йому під час остаточного розрахунку, відсутня компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. В бухгалтерії ГУМВС області позивача повідомили, що не володіють інформацією про наявність у нього невикористаних днів відпустки.
Не знаючи достовірно скільки днів щорічної відпустки ним не були використані та чи є такі дні взагалі, 13 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ГУМВС області з заявою про надання йому відповідної інформації.
07 жовтня 2013 року позивач отримав лист ГУМВС області від 25 вересня 2013 року, зі змісту якого дізнався про наявність 140 невикористаних днів відпусток. Саме цю дату ОСОБА_1 вважає днем, коли він дізнався про порушення свого права на отримання компенсації за ці дні.
Вважаючи, що невиплата компенсації стала наслідком відсутності у ГУМВС області відомостей про невикористані ним відпустки, керуючись Законом України «Про звернення громадян», 08 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ГУМВС області із заявою про виплату вказаної компенсації.
Листом від 23 жовтня 2013 року, який позивач отримав 01 листопада 2013 року, ГУМВС області відмовило позивачу у виплаті цієї компенсації.
За твердженням позивача, його звернення до ГУМВС області було досудовим порядком вирішення спору, а тому 01 листопада 2013 року ним використані всі надані законом можливості досудового захисту та виникли підстави для звернення до суду із цим позовом.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Наказом ГУМВС області від 12 вересня 2013 року № 415о/с «По особовому складу» підполковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника штабу ГУМВС області звільнено з органів внутрішніх справ з 13 вересня 2013 року на підстав пп. «ж» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.5).
13 вересня 2013 року позивачем отриманий грошовий атестат за № 192 (а.с.30) та дізнався про належні йому до сплати у зв'язку із звільнення зі служби суми грошового забезпечення. Виплата позивачу компенсації за невикористані дні щорічних відпусток не була передбачена.
13 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ГУМВС області із заявою про надання інформації щодо використання ним в період проходження служби чергових відпусток.
Як вбачається зі змісту Інформації щодо використання підполковником міліції ОСОБА_1, колишнім працівником ГУМВС України в Донецькій області чергових відпусток у період проходження служби в апараті ГУМВС (УМВС) України в Донецькій області за 1998-2011 роки (а.с.7), позивачем не використані: основна відпустка за 2004 рік у кількості 35 діб, основна відпустка за 2005 рік у кількості 35 діб, основна відпустка за 2009 рік у кількості 30 діб, додаткова відпустка за 2010 рік у кількості 10 діб та основна відпустка за 2011 рік у кількості 30 діб.
Зазначена інформація надана ОСОБА_1 разом із супровідним листом ГУМВС області від 25 вересня 2013 року № 10/3070 (а.с.6) та отримана останнім 07 жовтня 2013 року.
08 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ГУМВС області із заявою, в якій зазначив, що при звільненні з органів внутрішніх справ йому не виплачена компенсація за невикористані в період проходження служби дні щорічних відпусток. Посилаючись на ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України та пп.2 п.56 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом, позивач просив надати йому відповідь з посиланням на конкретні нормативно-правові акти, ознайомлення з якими дозволить позивачу самостійно переконатися в правомірності невиплати такої компенсації (а.с.8).
Листом від 23 жовтня 2013 року за № 14/Б-162 ГУМВС області роз'яснило позивачу, що виплата компенсації за невикористані дні відпустки минулих років законодавством про проходження служби в органах внутрішніх справ не передбачено, відпустка за 2013 рік тривалістю 45 діб позивачем використана (а.с.9). Вказаний лист отриманий позивачем 01 листопада 2013 року.
Вирішуючи клопотання сторін по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом спору по справі є стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, тобто спірні правовідносини пов'язані із проходженням публічної служби та здійсненням остаточного розрахунку у зв'язку зі звільненням з неї.
Таким чином, ОСОБА_1 мав право звернутися до суду в межах місячного строку від дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Твердження представника відповідача про те, що про порушення свого права позивач мав дізнатися ще під час проходження служби, суд вважає помилковим, оскільки ОСОБА_1 вбачає порушення свого права не в ненаданні щорічних відпусток під час проходження служби, а в невиплаті грошової компенсації за них, яка мала бути сплачена під час остаточного розрахунку з позивачем у зв'язку з його звільненням.
Як зазначив позивач, про порушення права на отримання компенсації йому стало відомо 07 жовтня 2013 року після отримання листа ГУМВС області від 25 вересня 2013 року з інформацією про наявність невикористаних днів щорічної відпустки.
Таким чином, перебіг строку на звернення до суду розпочався 08 жовтня 2013 року та сплинув 08 листопада 2013 року.
Із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 14 листопада 2013 року, надавши її безпосередньо до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, тобто поза межами строку, визначеного ч.3 ст.99 КАС України.
Правові наслідки пропуску строку на звернення до адміністративного суду передбачені ст.100 КАС України, відповідно до ч.1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Вказана норма кореспондується з приписами ч.9 ст.155 КАС України, згідно з якою суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З приводу посилання позивача на застосування досудового порядку вирішення спору суд відзначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, обчислення строку звернення до суду з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, здійснюється лише в тому випадку, коли можливість досудового порядку вирішення спору передбачена законом.
Водночас, ні Законом України «Про міліцію», ні прийнятими на його основі підзаконними нормативно правовими актами, зокрема Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, досудовий порядок врегулювання спорів, пов'язаних з виплатою компенсації за невикористані дні відпусток, не передбачений.
Щодо посилання ОСОБА_1 на положення Закону України «Про звернення громадян» суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Однак, Закон № 393/96 не встановлює досудового порядку врегулювання спорів, пов'язаних з проходженням публічної служби або звільненням з неї.
Як наслідок, звернення позивача до ГУМВС області на підставі Закону № 393/96 не може розцінюватися як застосування досудового порядку врегулювання спору, а тому положення ч.4 ст.99 КАС України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач не навів причин, які об'єктивно унеможливлювали його звернення до суду в межах строку, передбаченого ч.3 ст.99 КАС України, (як то хвороба, перебування за межами країни тощо), що позбавляє суд можливості задовольнити його клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду.
З огляду на пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а позовна заява - залишенню без розгляду.
Керуючись ч.ч.1, 3 ст.99, ст.100, ст.155, ст.160, ст.165, ст.185, ст.186, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
1. Клопотання представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
2. Клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду - залишити без задоволення.
3. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток - залишити без розгляду.
4. Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 06 грудня 2013 року.
5. Ухвала складена у повному обсязі 10 грудня 2013 року.
6. Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
7. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
8. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.