Іменем України
03 грудня 2013 р. (12:14) Справа №801/9434/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму у складі головуючого судді Кащеєвої Г. Ю. за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кирилової Ірини Іванівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4
про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій
за участі:
представника позивача - ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_1;
представник відповідача - не з'явився, , ;
представника третьої особи - ОСОБА_6, паспорт НОМЕР_2;
третьої особи - ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_2;
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кирилової Ірини Іванівни про визнання незаконними дій Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кирилової Ірини Іванівни щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_4, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2294086 від 16.05.2013 року, зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кирилову Ірину Іванівну здійснити запис у державному реєстрі про скасування реєстрації права власності на 45/200 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 зменшила позовні вимоги та просить визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кирилової Ірини Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2294086 від 16.05.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем без урахування усіх обставин, а саме наявності реєстрації права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.04.2006 року, який не визнано недійсним, здійснено реєстрацію права власності на 45/200 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
Ухвалою суду від 25.10.2013 року до участі у справі залучено третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4
Позивач у судовому засіданні 03.12.2013 року підтримав зменшені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання 03.12.2013 року не з'явився, раніше надав заперечення на позовні вимоги у яких зазначив, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кириловою Іриною Іванівною правомірно, згідно з ст.. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.10.2010 року здійснена державна реєстрація права власності на 45/200 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
Представник третьої особи та третя особа у судовому засіданні 03.12.2013 року просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що державна реєстрація права власності на 45/200 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 здійснена відповідачем на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.10.2010 року, яке набрало законної сили.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
За договором купівлі-продажу житлового будинку від 07.04.2006 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_7 цілий житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою АДРЕСА_1.
На земельній ділянці, площею 532 кв. м. розташовані: житловий кам'яний будинок, позначений на плані під літ «А» - житловою площею 73,9 кв.м. , загальною площею 126,7 кв. м., гараж - літ «Б», оглядова яма - літ «п/Б», сараї - літ «Д», споруди.
Договір купівлі продажу посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за реєстраційним № 2054 (а. с. 5-6).
Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації 18.04.2006 року зареєстроване право власності на житловий будинок з надвірними побудовами за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу /реєстраційний № 2054 від 07.04.2006 року (а.с. 8).
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2294086 від 16.05.2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кириловою Іриною Іванівною зареєстровано за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на 45/200 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач не погодившись з реєстрацією права спільної часткової власності на 45/200 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та, з урахуванням зменшення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кирилової Ірини Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2294086 від 16.05.2013 року.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2013 року реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952 - ІV зі змінами та доповненнями.
Згідно з статтею 1 Закону України № 1952 - ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з статтею 3 Закону України № 1952 - ІV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з статтею 6 Закону України № 1952 - ІV систему органів державної реєстрації прав становлять у тому числі органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно з Указом Президента № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено державну реєстраційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації.
Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011 затверджене Положення про державну реєстраційну службу України, яким визначено, що Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Ар Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міжрайонних управлянь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень і Укрдержреєстру.
Згідно з статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952 - ІV орган державної реєстрації прав:
1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;
2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;
3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;
4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;
5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 статті15 закону України 1952 - ІV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч.4 статті15 Закону України 1952 - ІV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим
документам.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України 1952 - ІV державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід,
припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної
реєстрації прав разом із заявою.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.10.2009 року по справі № 2-207/2009 р. суд вирішив:
- Визнати за ОСОБА_4 право власності на 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
- Зменшити частку ОСОБА_9, право на спадкування власності якого належить ОСОБА_4, у праві спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 до 2/100 часток від вартості домоволодіння та 2,5 кв. м. корисної площі житлового будинку АДРЕСА_1.
- Стягнути з ОСОБА_7 суму матеріальної компенсації вартості 2/100 часток ОСОБА_9, право на спадкування власності якого належить ОСОБА_4, у праві спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, а саме стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 15598 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок.
Припинити право власності ОСОБА_9 на 2/100 частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1. В остаточній частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 13.10.2010 року по справі № 22-ц-876/2010 року суд апеляційної інстанції вирішив рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.10.2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та відмови у задоволенні позовів ОСОБА_10 та прокурора м. Сімферополя в інтересах ОСОБА_4 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_10 та прокурора м. Сімферополя задовольнити частково.
Витребувати з володіння ОСОБА_2 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4. В іншій частині позову відмовити. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 також відмовити.
В частині визнання права власності за ОСОБА_4 на 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування - залишити без змін.
Рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.10.2010 року по справі № 22-ц-876/2010 року набрало законної сили з моменту проголошення, тобто 13.10.2010 року.
У мотивувальній частини рішення суду апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_11 є добросовісним набувачем майна, а саме домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу, у зв'язку з чим договір від 07.04.2006 року купівлі-продажу житлового будинку (цілий житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою АДРЕСА_1), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не визнавався недійсним.
Однак суд посилається на статтю 388 Цивільного кодексу України, якою передбачені підстави витребування майна від добросовісного набувача, а саме - у п. 3. Ч. 1 зазначено, що власник має право на витребування майна, придбаного за оплатним договором у особи, яка не мала права його відчужування, про що набувач не знав та не міг дізнатися, якщо воно вибуло із його володіння не з його волі, іншим шляхом.
Таким чином рішенням суду з володіння ОСОБА_2 витребувані 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4. Визнано право власності за ОСОБА_4 на 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування. Рішення суду набрало законної сили.
Згідно з статтею 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
На підставі викладеного судом зроблено висновок, що з урахуванням рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.10.2010 року по справі № 22-ц-876/2010 року з 13.10.2010 року, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 є добросовісною набувачкою майна - домоволодіння по АДРЕСА_1 та за нею зареєстроване право власності на домоволодіння в цілому на підставі договору купівлі продажу, з володіння ОСОБА_2 витребувані 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, визнано право власності за ОСОБА_4 на 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Як зазначалось вище статтею 19 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав проводиться, поряд з іншим, на підставі рішення суду, що набрали законної сили.
Крім того, судом досліджено реєстраційну справу 359541101101 та встановлено, що відповідачем дотримано вимоги норм Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22 червня 2011 року №703.
Оцінюючи посилання позивача на порушення норм п.4 статті 3 Закону 1952 - ІV, суд зазначає, що вказана стаття визначає умови визнання дійсності прав на нерухоме майно у разі відсутності їх державної реєстрації, тоді як право власності за ОСОБА_4 на 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено судовим рішенням.
Судом також не приймаються до уваги твердження позивача про те, що відповідач мав відмовити у реєстрації права власності ОСОБА_4 з тих підстав, що право власності на вказане майно вже було зареєстровано раніше або заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
З приводу першого твердження позивача суд зазначає, що реєстрація права власності на нерухоме майно за особою не унеможливлює припинення або перехід такого права до іншого право набувача у випадках, встановлених законом.
Крім того, судом до спірних правовідносин застосовується та редакція норми закону, яка була чинною на час їх виникнення, а саме:
у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Друге твердження про те, що третьою особою подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано взагалі не відповідає дійсності, оскільки судом достовірно встановлено, що підстави виникнення права власності у позивача та третьої особи різні, а тому й документи, які є законодавчо визначеною підставою для реєстрації права власності є також різними.
Як встановлено судом з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно підставою виникнення права власності ОСОБА_11 є договір купівлі-продажу, реєстр № 2054.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підставою виникнення права власності у ОСОБА_4 є рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.10.2009 року по справі № 2-207/2009 р. та Апеляційного суду АР Крим від 13.10.2010 року.
Враховуючи викладене, суд не знаходить наявності підстав для відмови відповідачем у державній реєстрації ОСОБА_4, які встановлені статтею 24 Закону 1952 - ІV.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили з володіння ОСОБА_2 витребувано 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, визнано право власності за ОСОБА_4 на 45/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кириловою Іриною Іванівною правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2294086 від 16.05.2013 року та зареєстроване за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на 45/200 часток домоволодіння по АДРЕСА_1.
Таким чином суд дійшов висновку, що для позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Кирилової Ірини Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2294086 від 16.05.2013 року не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 03.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 06.12.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.