Іменем України
03 грудня 2013 р. 14:03 Справа №801/3499/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму у складі головуючого судді Кащеєвої Г. Ю. за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Рино»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників:
від позивача - ;
від відповідача - ;
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "РИНО" (далі ТОВ НВФ "РИНО") звернулося до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 р. № 0004181501, яким підприємству було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8350,50 грн., в т.ч. 7678,00 грн. за основним платежем та 672,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0006001502, яким підприємству було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7702,50 грн., в т.ч. 6162,00 грн. за основним платежем та 1540,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0005991502, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2562,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 25.03.2013 р. № 0004181501, № 0006001502 та № 0005991502 є протиправними та підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що наданими ТОВ науково-виробнича фірма «Рино» документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується виконання господарських зобов'язань із ПП "Комманд", а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, відомостями про оплату придбаного товару.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували в повному обсязі зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та у спосіб, передбачений законом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.2013 року призначено судову експертизу по справі (т.2, а.с. 20).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Рино» є юридичною особою, що зареєстрована 10.03.1993 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 1 882 105 0001 000581, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (том 1, арк. справи 35).
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Рино» знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з 03.05.1993 року за № 75, що підтверджується довідкою від 28.10.2004 року № 4343/281 (том 1 а.с. 37).
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Рино» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00961231 (том 1 а.с. 36).
Згідно з довідкою з ЄДРПОУ (том 1, арк. справи 40), ТОВ НВФ "Рино" здійснює такі види діяльності:
26.51 - Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації;
26.12 - Виробництво змонтованих електронних плат.
В періоді, що перевірявся, ТОВ НВФ "Рино" мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, а саме: ПП "Комманд".
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ "Рино"з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Команд» код за ЄДРПОУ 37081766, за період серпень, вересень, листопад 2011 року, лютий 2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 1570/15.2/20660483 от 11.03.2013 года (том 1 а.с. 10-28).
За висновками акту перевірки встановлені порушення:
-п.5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9., п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94г. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97г.
№ 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.44.1 ст.,44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п.п.
138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями в результаті чого донараховано податок на прибуток в період що перевірявся на загальну суму 7677 грн., у тому числі по періодам: 3 квартал 2011 року - 4988,0 грн., 3 квартал 2012 року - 2689,00 грн.
- п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 и.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97г. зі змінами та доповненнями, а також , п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано ПДВ в період що перевірявся, на загальну суму 6162,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2011 року у сумі 3383,00 грн., вересень 2011 року у сумі 569,00 грн., листопад 2011 року у сумі 2210,0 грн. Також зменшено від'ємне значення попереднього кредиту за серпень 2011 року на суму 385,00 грн., зменшено від'ємне значення поточного податкового періоду за лютий 2012 року у сумі 2562,00 грн.
За висновками акту перевірки відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0004181501, яким підприємству було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8350,50 грн., в т.ч. 7678,00 грн. за основним платежем та 672,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0006001502, яким підприємству було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7702,50 грн., в т.ч. 6162,00 грн. за основним платежем та 1540,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями № 0005991502 від 25.03.2013 року, яким , яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2562,00 грн.
Як зазначає відповідач порушення податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість були визначені внаслідок не підтвердження реальності здійснення ТОВ НВФ "РИНО" господарських операцій з суб'єктом господарювання ПП "Комманд".
Згідно висновків відповідача реальність здійснення господарських операцій із зазначеним суб'єктом господарювання не підтверджена з посиланням на акт від 06.04.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки з ПП "Комманд" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 року.
Так відповідачем вказано, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ПП "Комманд" встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.
Сумнівний податковий кредит, отриманий ПП "Комманд" від контрагентів-постачальників, фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".
На підставі цих тверджень в акті перевірки ДПІ зроблено висновки:
про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 34495,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 7677,00 грн.;
про заниження податку на додану вартість у розмірі 6162,0 грн.
Оцінюючи правомірність прийнятого рішення суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.
Статтею 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлюється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до ст.1 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон 996) бухгалтерський облік-процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Частиною 2 статті 3 Закону 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машиносчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади. Прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.
Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.
Вивчивши документи бухгалтерського та податкового обліку, висновок експертного дослідження, пояснення позивача, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову та наявності підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 01.08.2011 року, між ТОВ НВФ "Рино" та ПП "Комманд" був укладений договір поставки № 338 (том 1, арк. справи 87-88) на постачання електронних компонентів та матеріалів, загальна сума договору визначається на підставі виставлених рахунків-фактур та видаткових накладних.
Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується наданими ТОВ НВФ "Рино" первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (видатковими та податковими накладними). Згідно дослідженим судом документам, в період з вересня 2011 р. по лютий 2012 р. ПП "Комманд" поставлені на адресу ТОВ НВФ "Рино" електронні компоненти та матеріали на загальну суму 54654,72 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 45545,60 грн., сума ПДВ 9109,12 грн, а саме у підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані:
- рахунок - фактура № 361 від 31.08.2011 року на отримання позивачем електронних компонентів та матеріалів на загальну суму 22608,00 грн. (том 1 а.с. 61-63), податкова накладна № 175 від 31.08.2011 року на загальну суму 22608,00 грн., у тому числі ПДВ 3768,00 грн. (том 1 а.с. 67-70), видаткова накладна 272 від 01.09.2011 року на загальну суму 22608,00 грн., у тому числі ПДВ 3768,00 грн. (том 1 а.с. 64-66),
- рахунок - фактура № 467 від 27.09.2011 року на отримання позивачем електронних компонентів та матеріалів на загальну суму3414,48 грн. (том 1 а.с. 71), податкова накладна № 168 від 28.09.2011 року на загальну суму 3414,48 грн., у тому числі ПДВ 569,08 грн. (том 1 а.с. 73-76), видаткова накладна 467 від 28.09.2011 року на загальну суму 3414,48 грн., у тому числі ПДВ 569,08 грн. (том 1 а.с. 72);
- рахунок - фактура № 2007 від 18.11.2011 року на отримання позивачем електронних компонентів та матеріалів на загальну суму 13260,00 грн. (том 1 а.с. 77), податкова накладна № 180 від 18.11.2011 року на загальну суму 13260,00 грн., у тому числі ПДВ 2210,00 (том 1 а.с. 79-80), видаткова накладна 2007 від 21.11.2011 року на загальну суму 13260,00 грн., у тому числі ПДВ 2210,00 грн. (том 1 а.с. 78)
- рахунок - фактура № 300 від 24.02.2012 року на отримання позивачем електронних компонентів та матеріалів на загальну суму 15372,24 грн. (том 1 а.с. 81), податкова накладна № 610 від 27.02.2012 року на загальну суму 15372,24 грн., у тому числі ПДВ 2562,04 грн. (том 1 а.с. 83-86), видаткова накладна 300 від 27.02.2012 року на загальну суму 15372,24 грн., у тому числі ПДВ 2562,04 грн. (том 1 а.с. 82).
Зазначені видаткові накладні відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, а саме мають такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оплата за придбані матеріали здійснювалась безготівковим перерахуванням, що підтверджується наданими копіями платіжних документів позивача. Дослідженням цих документів встановлено, що в період з серпня 2011 р. по лютий 2012 р. ТОВ НВФ "РИНО"сплатило на користь ПП "Комманд" за електронні компоненти та матеріали грошові кошти в загальній сумі 54654,72 грн., у т.ч. ПДВ 9109,12 грн., а саме:
згідно платіжного доручення № 116 від 31.08.2011 року суму у розмірі 22608,00 грн., у тому числі ПДВ - 3768,0 грн. (том 1 а.с. 187);
згідно платіжного доручення № 132 від 27.09.2011 року суму у розмірі 3414,48 грн., у тому числі ПДВ 569,08 грн. (том 1 а.с. 187);
згідно платіжного доручення № 2 від 18.11.2011 року суму у розмірі 13260,00 грн., у тому числі ПДВ 2210,00 грн. (том 1 а.с. 186);
згідно платіжного доручення № 31 від 24.02.2011 року суму у розмірі 15372,24 грн., у тому числі ПДВ - 2562,04 грн. (том 1 а.с. 186).
Згідно наданим позивачем документам аналітичного бухгалтерського обліку, придбання електронних компонентів та матеріалів у ПП "Комманд" відображено в бухгалтерському обліку ТОВ НВФ "Рино" наступним чином:
Дт 201 "Сировина й матеріали" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" -45545,60 грн.,
Дт 6442 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 9109,12 грн,
Використання придбаних у ПП "Комманд" електронних компонентів та матеріалів відображено в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 231 "Виробництво" - Кт 201 "Сировина й матеріали".
У підтвердження використання придбаних товарів позивачем надані наступні документи.
01.09.2011 року між позивачем та ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» було укладено договір № 07/11-09 (том 1 а.с 117), згідно якого ТОВ НВФ "Рино"розробляє, виготовляє та постачає комплект автоматики управління пальником, вартістю 14832,00 грн.
26.10.2011 року між позивачем та ТОВ «Орієнтир-Буделемент» було укладено договір № 10/11-10 (том 1 а.с. 106), згідно якого ТОВ НВФ "Рино" розробляє, виготовляє та постачає комплект автоматики управління пальником ДСГМ, вартістю 28968,0 грн.
28.11.2011 року між позивачем та ПАТ «Пневматика» було укладено договір № 08/11-11 (том 1 а.с. 107) згідно якого ТОВ НВФ "Рино" розробляє, виготовляє та постачає комплект блоків живлення випробувальних апаратів (БпИА), вартістю 20222,40 грн.
10.01.2011 року між позивачем та ПАТ «Пневматика» було укладено договір № 01/11-01 (том 1 а.с. 127-128), згідно якого ТОВ НВФ "Рино" розробляє, виготовляє та постачає блоки управління У71, вартістю 45960,00 грн.
06.09.2011 року ТОВ НВФ "Рино" поставило ТОВ «Хлібопекарський комплекс «Кулінічевський» розроблений та виготовлений блок управління БУК2М з іонізаційним контролем факелу та регулюванням рівню води в барабані котла, пристрій контролю факелу УКПІФ з високовольтним трансформатором, вартістю 5940,0 грн., що підтверджується видатковою накладною № 014 від 06.09.2011 року (том 1 а.с. 134), податковою накладною № 17 від 16.08.2011 року (том 1 а.с. 136).
Твердження позивача щодо реальності господарських операцій за перевіряємий період підтверджується висновками судової експертизи № 172/13 від 01.10.2013 року (том 2 а.с. 31-62), де вказано, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджуються висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби за актом перевірки від 11.03.2013 року № 1570/15.2/20660483 порушення позивачем норм податкового законодавства, в результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7678 грн., у тому числі по періодам: З квартал 2011 року - 4988 грн.; З квартал 2012 року - 2689 грн., а також донараховано ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 6162 грн., у тому числі по періодам: серпень 2011 року у сумі 3383 грн., вересень 2011 року у сумі 569 грн., листопад 2011фоку у сумі 2210 грн., також зменшення від'ємного значення попереднього кредиту за серпень 2011 року на суму 385 грн., зменшення від'ємного значення поточного податкового періоду за лютий 2012 року у сумі 2562 грн.
Відповідно до п.п.138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податковго кодексу України, складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
- прямих матеріальних витрат;
- прямих витрат на оплату праці;
- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
Суд зазначає, що згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІХ/ від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Ст. 9 Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Факт оприбуткування електронних компонентів та матеріалів ТОВ НВФ "РИНО" підтверджується наданими первинними документами, та висновками судової економічної експертизи, що свідчить про збільшення його активів, в свою чергу виникнення зобов'язань перед ПП "Комманд" свідчить про збільшення пасивів (зобов'язань) позивача.
Отримані від ПП "Комманд" електронні компоненти та матеріали загальною вартістю 45525,60 грн. без ПДВ, у об'ємі 22150 одиниць були використані на виробництво електронного обладнання, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача, а саме: накладними-вимогами, накладними на передачу готової продукції, перелік усіх електронних компонентів та матеріалів, які були використані позивачем на виробництво електронного обладнання наведений в додатку 3 до висновку судової економічної експертизи (том 2 а.с. 45-61).
Вартість залишку невикористаних матеріалів 20,00 грн. (200 одиниць). 45525,60 грн. (22150 одиниць) + 20,00 грн.(200 одиниць) = 45545,60 грн. (22350 одиниць).
Готова продукція була реалізована контрагентам-замовникам на загальну суму 139694,40 грн. у т.ч. ПДВ 23282,40 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача - договорами з замовниками, які були вказані судом раніше та видатковими накладними, які надані позивачем та перелічені у додатку 4 до висновку судової економічної експертизи (том 2 а.с. 62).
Таким чином, загальна сума господарських операцій з використання отриманих від ПП "Комманд" електронних компонентів та матеріалів в межах власної господарської діяльності, за період з вересня 2011 року по липень 2012 року, складає 45545,60 грн. (без ПДВ) в обсязі 22350 одиниць.
Сума витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування позивача, по операціям з придбання товарів у ПП "Комманд" складає 45545,60 грн у т.ч.по періодам:
З квартал 2011 - 21685 грн.;
4 квартал 2011 -11050 грн
-1 квартал 2012 -12810 грн.
Таким чином, валові витрати у сумі 34495 грн., у тому числі по періодам:
З квартал 2011 - 21685 грн.;
1 квартал 2012 -12810 грн.
сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.
Суд приймає до уваги висновок експерта , що господарські операції ТОВ НВФ «Рино» з ПП «Комманд» призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача.
Отже матеріалами справи підтверджується, що взаємовідносини ТОВ НВФ «Рино» з ПП «Комманд» за перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.
Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.
Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсними.
Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.
Перевіряючи правомірність висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з ПП «Команд» у сумі 9109 грн. в результаті чого позивачу донараховано ПДВ в період що перевірявся, на загальну суму 6162,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2011 року у сумі 3383,00 грн., вересень 2011 року у сумі 569,00 грн., листопад 2011 року у сумі 2210,0 грн. та зменшено від'ємне значення попереднього кредиту за серпень 2011 року на суму 385,00 грн., зменшено від'ємне значення поточного податкового періоду за лютий 2012 року у сумі 2562,00 грн. суд зазначає наступне.
Порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу України.
Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Пунктом 201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними
Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до п.201.1.ст.201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);
Будь-яких невідповідностей виписаних ПП «Команд» позивачеві податкових накладних встановленим законодавством вимогам відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.
Як було вказано судом раніше первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується реальність господарський операцій позивача з ПП «Команд» за перевіряємий період.
Крім того згідно висновків експертизи, які прийняті судом до уваги податкові накладні від контрагента ПП "Комманд" (ІПН-370817601098) оформлені з дотриманням вимог ст. 201 Податкового Кодексу України, виписані зареєстрованим платником ПДВ, тому є належним підтвердженням права ТОВ НВФ "Рино" на податковий кредит з ПДВ у сумі 9109 грн.
На підставі викладеного суд робить висновок, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджуються висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби за актом перевірки від 11.03.2013 року № 1570/15.2/20660483 про порушення позивачем норм податкового законодавства, в результаті чого донараховано ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 6162 грн., у тому числі по періодам: серпень 2011 року у сумі 3383 грн., вересень 2011 року у сумі 569 грн., листопад 2011 року у сумі 2210 грн., також зменшення від'ємного значення попереднього кредиту за серпень 2011 року на суму 385 грн., зменшення від'ємного значення поточного податкового періоду за лютий 2012 року у сумі 2562 грн.
Враховуючи, що відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень, суд керується нормами ч.6 статті 71КАС України, яка встановлює, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За сукупністю встановлених судом обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами, з урахуванням норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС податкові-повідомлення рішення від 25.03.2013 р. № 0004181501, яким підприємству було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8350,50 грн., в т.ч. 7678,00 грн. за основним платежем та 672,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0006001502, яким підприємству було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7702,50 грн., в т.ч. 6162,00 грн. за основним платежем та 1540,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0005991502, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2562,00 грн. визнаються судом протиправними та скасовуються.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому суд дійшов висновку щодо відшкодування судових витрат у розмірі 186,15 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Рино».
Враховуюче викладене, керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.03.2013 р. №0004181501.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.03.2013 р. № 0005991502.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.03.2013 р. № 0006001502.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Рино» судові витрати у розмірі 10,122 грн 15 коп..
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.