номер провадження справи 18/4/12-30/41/13
11.12.2013 Справа № 5009/4635/12
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" (25006, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 17)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" (69063, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 46, офіс 213)
про:
1. зобов'язання ТОВ "Авангард-Агро" повернути ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" сівалку зернову SSM27R2706-LA в кількості 1шт., серія 1011L № 684А, кількість секцій зернових 27 штук, кількість секцій для точного посіву 6 штук, в комплекті згідно акта приймання-передачі від 10.04.2012 р. до договору купівлі-продажу №НУ-36 від 12.03.2012 р.;
2. стягнення 94421,83 грн. штрафу та процентів за користування товарним кредитом у сумі 42211,68 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Маруфенко О.Є., довіреність б/н від 01.04.2013 р.;
До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" про: 1) зобов'язання ТОВ "Авангард-Агро" повернути ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" сівалку зернову SSM27R2706-LA в кількості 1 (одна) шт., серія 1011L № 684А, кількість секцій зернових 27 штук, кількість секцій для точного посіву 6 штук, в комплекті згідно акта приймання-передачі від 10 квітня 2012 р. до договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р.; 2) стягнення 66409,43 грн. штрафу та процентів за користування товарним кредитом у сумі 31865,68 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу та умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р. При цьому вказує, що після здійснення відповідачем передоплати в сумі 250000,00 грн., на виконання своїх зобов'язань по договору позивачем передано відповідачу по акту приймання-передачі сільськогосподарську техніку - сівалку зернову SSM27R2706-LA, в комплектності. Проте, відповідачем, в порушення укладеного між сторонами договору, зобов'язання по оплаті придбаної техніки не виконано, станом на час подання позову з урахуванням передплати відповідачем сплачено 277993,00 грн. вартості товару. Наведене, за доводами позивача, надає йому право, в силу ст. 695 ЦК України та п. 2.5 Договору, вимагати повернення товару та є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій.
04.02.2013 р. позивачем, в порядку ст.22 ГПК України, було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу та процентів за користування товарним кредитом до розміру 94421,83 грн. та 42211,68 грн., відповідно, яка згідно ухвали від 04.02.2013 р. прийнята судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду від 18.02.2013 р. (суддя Носівець В.В.) призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено до отримання результатів судової автотоварознавчої експертизи.
23.04.2013 на адресу господарського суду Запорізької області від судового експерта Филь О.П. надійшло повідомлення від 12.04.2013 р. про неможливість проведення експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., враховуючи відсутність повноважень щодо здійснення правосуддя суддею Носівець В.В., справу № 5009/4635/12 передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2013 р. справа №5009/4635/12 прийнята суддею Кагітіною Л.П. до свого провадження, справі присвоєно номер провадження 18/4/13-30/41/13 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2013 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 р. провадження у справі № 5009/4635/12 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 908/1637/13 за позовом ТОВ "Авангард-Агро" до ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р. та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.
Як встановлено судом, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2013 р. у справі № 908/1637/13 позовні вимоги ТОВ "Авангард-Агро" до ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" задоволено, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р. укладений між ТОВ "Авангард-Агро" та ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні".
Ухвалою господарського суду від 24.10.2013р. провадження у справі № 5009/4635/12 було поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення, судове засідання призначено на 04.11.2013 р.
На підставі ст. 77 ГПК України, за клопотанням відповідача ухвалою суду від 04.11.2013 р. розгляд справи відкладено до 21.11.2013 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 р. строк вирішення спору у справі № 5009/4635/12 було продовжено за клопотанням відповідача до 17.12.2013р., розгляд справи відкладено до 11.12.2013 р.
В судовому засіданні 11.12.2013 р. розгляд справи продовжено.
За письмовим клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У попередньому судовому засіданні (04.11.2013 р.) представник позивача доводи, викладені у позові підтримав частково. Згідно наданих суду додаткових пояснень, позивач просить позов задовольнити частково щодо зобов'язання відповідача повернути майно, в іншій частині позовні вимоги не підтримуються.
Розглянувши надані позивачем пояснення від 29.10.2013 р. вих. № 29/10, суд відзначає, що фактично позивач в своїх поясненнях змінює предмет та підстави позову. В позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р., згідно умов п. 5.1, п. 2.5, п. 6.3 Договору, в додаткових поясненнях позивач просить задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути сівалку зернову SSM27R2706-LA, в комплектності, посилаючись на висновки, викладені у рішенні господарського суду Запорізької області від 19.07.2013 р. у справі № 908/1637/13, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та процентів, позивач пояснень не надає.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Отже, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту часу, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
В поданих суду поясненнях, без посилання на ст. 22 ГПК України, позивач фактично змінює предмет та підстави позову. Проте, оскільки розгляд справи по суті вже розпочато у судовому засіданні 16.05.2013 р., надані позивачем пояснення в якості заяви про зміну предмета та підстави позову судом не приймається.
Господарським судом розглядаються позовні вимоги позивача про: 1) зобов'язання ТОВ "Авангард-Агро" повернути ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" сівалку зернову SSM27R2706-LA в кількості 1 (одна) шт., серія 1011L № 684А, кількість секцій зернових 27 штук, кількість секцій для точного посіву 6 штук, в комплекті згідно акта приймання-передачі від 10 квітня 2012 р. до договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р.; 2) стягнення 94421,83 грн. штрафу та процентів за користування товарним кредитом у сумі 42211,68 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав надані раніше пояснення та підтвердив наведені в них обставини. За доводами відповідача, вимоги позивача, викладені в позовній заяві щодо порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати за товар і як наслідок з цієї підстави повернення товару та стягнення штрафних санкцій, з урахуванням рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2013р. по справі № 908/1637/13, відповідно до якого визнано недійсним договір купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012р., є безпідставними, оскільки на теперішній час у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо виконання даної угоди. Вважає, що в даному випадку будь - які вимоги сторонами можуть бути заявлені тільки в межах ст. 216 ЦК України у вигляді застосування прямого наслідку недійсної угоди - двосторонньої реституції. Також вказує, що на даний час спірне майно знаходиться на відповідальному зберіганні у третіх осіб у зв'язку з накладенням арешту на це майно в рамках кримінальної справи. Просить в позові відмовити в повному обсязі, проти поданого позивачем клопотання про проведення судової експертизи заперечує.
Розглянувши у судовому засіданні раніше подане позивачем клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, суд, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
За змістом частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Згідно з п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 р. № 04-5/5) судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з приписів ст.ст. 41, 43 ГПК України, суд не вбачає підстав для призначення по справі почеркознавчої експертизи.
В даному випадку, наявні в матеріалах справи докази не є суперечливими і їх оцінка при вирішенні спору не потребує спеціальних знань для встановлення фактичних обставин справи.
В судовому засіданні 11.12.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача (представника позивача у судових засіданнях 16.05.2013 р. та 04.11.2013 р.), суд
12.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні» (Продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро» (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір купівлі-продажу № НУ-36 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити с/г техніку, а саме сіялку SSM27R2706-LA, іменовану в подальшому товар, указану в специфікації (Додаток № 1) (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору комплектація товару, строки та умови оплати оговорені в Додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.2 Договору відвантаження товару Покупцеві здійснюється 10 квітня 2012р. зі складу Продавця, але не пізніше наступного дня після проведення передоплати в сумі визначеній п. 5.1 даного договору, в робочому стані та комплектності, по акту приймання-передачі.
Пунктом 2.5 Договору визначено, що при невиконанні Покупцем п. 4.1, строком більш ніж 3 (три) місяці, даного договору в строк, зазначений в Додатку № 1, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець зобов'язаний протягом п'яти днів повернути товар, який було йому передано у відповідності до даного договору, в робочому стані та комплектності згідно специфікації по акту приймання-передачі. При цьому, здійснені Покупцем платежі за товар на ім'я Продавця поверненню не підлягають.
За змістом п. 5.1 Договору розмір передплати складає 250000,00 грн. Оплата залишку вартості товару здійснюється рівними частинами по 79993,00 грн. в строки, починаючи з 10.06.2012 р. по 10.11.2012 р.
Судом встановлено, що 10.04.2012 р. відповідачем було здійснено передплату за Договором в сумі 250000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (арк. справи 32, том 1).
Згідно акта приймання-передачі від 10.04.2012 р. Продавець передав, а Покупець прийняв сільськогосподарську техніку - Сівалку SSM ун. без транспортного положення в комплектності згідно наведеному в акті переліку (арк. справи 33 -34).
Як вказує позивач, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав. З урахуванням здійсненої відповідачем передплати всього сплачено 277999,00 грн.: 12.06.2012 р. - 12993,00 грн., 04.07.2012 р. - 10000,00 грн., 21.08.2012 р. - 5000,00 грн.
За доводами позивача, невиконання відповідачем умов Договору стало підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути майно та сплатити передбачені договором та законом штрафні санкції.
Позовні вимоги про: 1) зобов'язання ТОВ "Авангард-Агро" повернути ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" сівалку зернову SSM27R2706-LA в кількості 1 (одна) шт., серія 1011L № 684А, кількість секцій зернових 27 штук, кількість секцій для точного посіву 6 штук, в комплекті згідно акта приймання-передачі від 10 квітня 2012 р. до договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р.; 2) стягнення 94421,83 грн. штрафу та процентів за користування товарним кредитом у сумі 42211,68 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача (представника позивача у судових засіданнях 16.05.2013 р. та 04.11.2013 р.), суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст.12 ГПК України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом даного позову є заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" вимога про зобов'язання ТОВ "Авангард-Агро" повернути сівалку зернову SSM27R2706-LA, в комплекті згідно акта приймання-передачі від 10 квітня 2012 р., а також стягнення з відповідача 94421,83 грн. штрафу та процентів за користування товарним кредитом у сумі 42211,68 грн.
Підставою даного позову позивач, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 610, 611, 697 Цивільного кодексу України, вказує на невиконання відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012р. При цьому зауважує, що з огляду на порушення відповідачем умов п. 5.1, п. 2.5, п. 6.3 Договору в частині встановлених договором строків оплати за отриманий товар для нього настають відповідні наслідки у вигляді зобов'язання повернути товар та сплати штрафу і процентів.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611ЦК України.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).
Згідно з частиною 2 ст. 695 ЦК України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.
Відповідно до приписів ст. 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
Пунктом 2.5 укладеного між сторонами Договору передбачено, що при невиконанні Покупцем п. 4.1, строком більш ніж 3 (три) місяці, даного договору в строк, зазначений в Додатку № 1, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець зобов'язаний протягом трьох днів повернути товар, який було йому передано у відповідності до даного договору, в робочому стані та комплектності згідно специфікації по акту приймання-передачі. При цьому, здійснені Покупцем платежі за товар на ім'я Продавця поверненню не підлягають.
Як вже зазначалося вище, в обґрунтування своїх вимог (підстава позову) позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо строків оплати за отриманий товар.
Разом з тим, як встановлено судом, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2013 р. у справі № 908/1637/13 договір купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р., укладений між ТОВ "Авангард-Агро" та ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні", визнано недійсним. Рішення набрало законної сили і є чинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Аналогічна норма зазначена в ст. 208 Господарського кодексу України.
Таким чином, вимоги позивача, викладені в позовній заяві щодо порушення зобов'язань відповідачем за договором в частині оплати за товар, і як наслідок з цієї підстави, повернення товару та стягнення штрафних санкцій, зважаючи на наявність судового рішення, яким угоду визнано недійсною, є безпідставними.
Крім того, суд вважає необхідним відзначити, що згідно з наявними в матеріалах справи доказами, на теперішній час спірне майно знаходиться на зберіганні у третіх осіб у зв'язку з приєднанням цього майна до кримінального провадження в якості речового доказу (постанова слідчого СВ Солонянського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 18.11.2013 р. про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів).
Разом з тим, слід відзначити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до господарського суду з позовом про застосування прямого наслідку недійсної угоди - двосторонньої реституції в межах ст. 216 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги не є обґрунтованими.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства України та фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню ані позовна вимога про зобов'язання повернути товар, ані вимога про стягнення з відповідача передбачених договором штрафу та процентів. Виходячи з норм чинних ЦК та ГК України, а також загальних засад цивільного законодавства зобов'язання виконання умов договору на вимогу однієї зі сторін в судовому порядку, зокрема, повернення майна ат сплати штрафу, можливе лише за наявності такого договору. В даному ж випадку позовні вимоги обґрунтовуються умовами договору, який рішенням суду визнано недійсним.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" (м. Кіровоград) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" (м. Запоріжжя) відмовити в повному обсязі.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.12.2013 р.