АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
№ 33/796/1716/2013 Постанова винесена суддею Бойко О.В.
Категорія: ст. 130 ч.1 КУпАП
12 грудня 2013 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Старосілля Городищенськогорайону Черкаської області, приватного підприємця, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Як встановив суд, ОСОБА_3 05 вересня 2013 року о 01 год. 15 хв. в м. Києві на б-р. Дружби Народів, 7, керувала автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.9-а ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, з урахуванням доповнень наданих в суді апеляційної інстанції, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи та правильності висновків про її винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначаючи, що судом першої інстанції їй призначено надто суворе стягнення, просить змінити постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року в частині стягнення, призначивши їй більш м'який вид адміністративного стягнення, а саме, штраф.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суддею не взято до уваги, що її водійський стаж складає 6 років і вона жодного разу не притягалась до адміністративної відповідальності, визнала свою провину і щиро розкаялась у вчиненому правопорушенні. Крім того, як стверджує ОСОБА_3, використання автомобіля для неї є необхідним для здійснення підприємницької діяльності та матеріального забезпечення своєї родити, а саме, батьків-пенсіонерів та неповнолітнього сина, якого вона виховує самостійно.
Разом з апеляційною скаргою від ОСОБА_3 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вона обґрунтовує тим, що апеляційну скаргу подала до суду першої інстанції в межах строку апеляційного оскарження, проте вона була повернута для усунення недоліків. Вдруге з апеляційної скаргою, в якій були усунуті недоліки, вона звернулася до суду за межами строку апеляційного оскарження, але зазначені обставини вважає поважними причинами пропуску строку.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних причин, а відтак він підлягає поновленню.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3, яка підтримала апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постанова судді - зміні, виходячи з наступного.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАп, за обставин, викладених у відповідному протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, оскільки підтверджується наявними в справі доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення від 05 вересня 2013 року та висновку Київської міської наркологічної клініки «Соціотерапія». Не оспорює фактичні обставини правопорушення і сама ОСОБА_3
Разом з тим, всупереч загальним засадам накладення стягнень за адміністративні правопорушення, визначеним ст.ст. 33-35 КУпАП, суддя належним чином не з'ясував дані про особу правопорушника та інші обставини, що впливають на вид і розмір адміністративного стягнення, та при альтернативній санкції закону, за порушення якого ОСОБА_3 притягнута до відповідальності, піддав її найбільш суворому стягненню.
Як убачається з матеріалів справи та долучених до апеляційної скарги документів, ОСОБА_3 вперше притягається до адміністративної відповідальності, хоч і за грубе правопорушення, але таке, що не потягло за собою тяжких наслідків, свою провину визнала та щиросердно покаялась у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину, яку виховує у неповній сім'ї, в справі відсутні дані про обставини, які б обтяжували відповідальність ОСОБА_3 При цьому, твердження апелянта про те, що вона використовує автомобіль для матеріального забезпечення своєї родини не спростовується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, вважаю, що стягнення ОСОБА_3 належить пом'якшити з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення - змінити, пом'якшити вид стягнення з позбавлення строком на один рік права керування транспортними засобами на накладення штрафу у розмірі ста сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто) гривень.
У решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва Павленко О.П.