03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа №
№ апеляційного провадження:22-796/15484/13
Головуючий у суді першої інстанції: Волокітіна Н.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
11 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Круглику В.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму завданої майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 43 320,10 грн.
Вирішене питання щодо розподілу судових витрат.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 04.03.2009 року між ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого позивач зобов'язався відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_1.
01.09.2009 року по вул. Лугова в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Пежо», державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, автомобіля «Мазда», державний номер НОМЕР_5, який належить ОСОБА_5 та автомобіля марки «Мазда-6» державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3.
Постановою Оболонського районного суду м. Києві від 17.09.2009 р. ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні даного ДТП. Відповідно до умов Договору та Звітів автотоварознавчого дослідження № 439 від 16.09.2009 року та № 154 від 23.10.2009 року, позивачем було сплачено Приватному акціонерному товариству «АСК «ІНГО Україна» на підставі його звернення, яке виплатило потерпілій особі ОСОБА_4 страхове відшкодування на підставі Договору добровільного страхування № INGO CL-301/577/2007 від 25.09.2007 року, а також на користь потерпілої в ДТП ОСОБА_5 страхове відшкодування на загальну суму 43320,10 грн.
Після виплати страхової суми, у позивача виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_3 як особи, винної у заподіянні шкоди. На час виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до Полісу № ВС/3452874 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.03.2009 року.
Зазначає, що після ДТП відповідачем було порушено строки визначені у п. 33.1, п.п. 33.1.2 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 43320,10 грн.
Судом встановлено, що 01.09.2009 року в м. Києві по вул. Лугова 12, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мазда-6» державний номер НОМЕР_1, виїзджаючи з прилеглої території, не надав дорогу автомобілю «Мазда-3», державний номер НОМЕР_5, який рухався по ній, внаслідок чого сталося зіткнення, після чого автомобіль марки «Мазда-3», здійснив зіткнення з автомобілем марки «Пежо», державний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень усіх зазначених транспортних засобів.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.09.2009 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні ДТП відповідно до ст. 124 КУпАП (а.с. 8).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до страхового полісу № ВС/3452874 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.03.2009 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_1, була застрахована у ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» (а.с. 9).
Правонаступником ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» є ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО».
В результаті ДТП, власнику автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_5, який належить ОСОБА_5 та власнику автомобіля марки «Пежо», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 було завдано матеріальні збитки.
На підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов Договору, позивачем було виплачено страхове відшкодування власникам автомобілів, які зазнали матеріальної шкоди нанесеної відповідачем внаслідок скоєння ДТП.
Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження № 439 від 16.09.2009 року, складеного ФОП ОСОБА_6, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Пежо», державний номер НОМЕР_2, при його пошкодженні внаслідок ДТП складає 28264, 27 грн. (а.с. 16-34).
Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження №154 від 23.10.2009 року, складеного ФОП ОСОБА_7, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_5, внаслідок пошкодження при ДТП складає 40970, 82 грн. (а.с. 43-47).
На підставі звернення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», яке виплатило потерпілій особі ОСОБА_4 страхове відшкодування на підставі Договору добровільного страхування № INGO CL-301/577/2007 від 25.09.2007 року та страхового акту № 1934/1-24 від 25.06.2011 року, позивач сплатив ПАТ «АСК «ІНГО Україна» страхове відшкодування в сумі 18332,10 грн., шляхом зарахування зустрічний позовних вимог (а.с. 10-15,39-40).
Враховуючи звернення ОСОБА_5 від 04.09.2009 року та страховий акт № 706-24 від 02.03.2010 року, ОСОБА_5 було сплачено страхове відшкодування відповідно до ліміту відповідальності, встановленого Договором у розмірі 24990 грн. (а.с. 41-42, 63, 64).
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не повідомив ПрАТ «Стахова компанія «ВУСО» про настання страхової події в строк, передбачений чинним законодавством, а тому, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
Проте, з таким висновком суду повною мірою погодитись не можна.
Згідно з п. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:
а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин;
б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки;
г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху ;
ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;
Відповідно до п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час здійснення ДТП, учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2009 року, відповідач повідомив позивача про настання ДТП у телефонному режимі.
З повідомлення № 1152/1152 від 15.09.2009 року, вбачається, що ОСОБА_3 повідомив письмово про настання страхового випадку 15.09.2009 року, через 14 днів після вчинення ДТП (а.с. 65-66).
Як пояснив в судовому засіданні відповідач, він з 2 по 14 вересня 2009 року перебував у відрядженні за межами м. Києва та не мав змоги протягом трьох робочих днів подати в ПрАТ «СК «ВУСО» письмову заяву про настання страхового випадку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 2 по 14 вересня 2009 року перебував у відрядженні у м. Харкові (а.с. 65).
З повідомлення № 1152/1152 від 15.09.2009 року також вбачається, що про настання страхового випадку СК було повідомлено ОСОБА_3 за телефоном (пункт 5 заяви-повідомлення) (а.с. 65-66).
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивач не надав.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем здійснено всі необхідні дії, щодо вчасного повідомлення позивача про ДТП відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час скоєння ДТП, а тому позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді