ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12227/13 03.12.13
За позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова
група"
до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страховий капітал" про відшкодування шкоди в порядку регресу 28 468,13 грн.
Суддя Бондаренко Г. П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (далі за текстом - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 28 468,13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 910/12227/13, розгляд справи призначено на 30.07.2013 року.
08.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 910/12227/13 передано для розгляду судді Босому В.П.
Ухвалою Господарського суду від 30.07.2013 року суддя Босий В.П, прийняв справу № 910/12227/13 до свого провадження, розгляд справи призначив на 20.08.2013 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного, справу № 910/12227/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неявкою представника відповідача в судове засідання.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/12227/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/12227/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.
Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. із відпустки, справу передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 11, 525, 526, 530, 993 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідач проти позову заперечує, з тих підстав, що позивач не звертався до нього із заявою про відшкодування шкоди, та що на експертизу колісного транспортного засобу представники відповідача не викликались.
Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача та позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.
Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
18 травня 2012 року між позивачем (далі по тексту - позивач, страховик) та Науменко Вадимом Васильовичем (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-11-1883, предметом якого є страхування транспортного засобу Ауді, державний реєстраційний номер АА 0030 ВО.
Згідно довідки № 9105705 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою заступником начальника відділу оформлення ДТП та дізнання У ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, вбачається, що 10.11.2012 р. в 16 год. 35 хв. в м. Києві на вул. Бальзака, 18 сталося зіткнення двох автомобілів Ауді, державний реєстраційний номер АА 0030 ВО та легковий ВАЗ 217130, державний реєстраційний № АА 3475 КР. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ауді, державний реєстраційний номер АА 0030 ВО отримав механічні пошкодження: задня права частина, задня центральна частина.
12.11.2012 року Науменко В. В. звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.
На підставі заяви страхувальника від 12.11.2012 року та страхового акту № ДККА-21791 від 23.11.2012 року, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 468, 13 грн. Науменко В. В., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного дорученням № 1324 від 30.01.2013 р. Розрахунок страхового відшкодування був виконаний начальником відділу врегулювання збитків позивача, та доданий до матеріалів справи.
Як вбачається з постанови Деснянського районного суду м. Києва, від 12.12.2012 року у справі №3-6203/12, водій Шидловський В. П. 10.11.2012 року в 16 годин 45 хвилин, керуючи транспортним засобом автомобіль ВАЗ, державний реєстраційний № АА 3475 КР, в м. Києві по вул. Бальзака, 16 не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Ауді», державний реєстраційний № АА 0030 ВО, що призвело до пошкодження вищевказаних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 12.1., 13.1 ПДР України.
Шидловського В. П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності, у вигляді накладення штрафу, постановою Деснянського районного суду м. Києва, від 12.12.2012 року у справі №3-6203/12.
Відповідач за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АВ №3138080, який діяв на 10.11.2012 року, застрахувало цивільно-правову відповідальність Шидловського В. П. (страхувальником) автомобіля ВАЗ 217130, державний реєстраційний № АА 3475 КР, а отже саме відповідач у справі є відповідальним за вину вказаної особи у настанні ДТП щодо заподіяних збитків. За зазначеним полісом, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 217130, державний реєстраційний № АА 3475 КР.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 28 468, 13 грн. відшкодування понесених витрат в порядку регресу. Відповідач, як вже зазначалось, подав суду відзив на позовну заяву. В якому зазначив, що позовні вимоги є такими, що не відповідають об'єктивним обставинам, нормам діючого законодавства, вони також є безпідставними та необґрунтованими - згідно нижченаведеного.
За твердженням відповідача позивачем не було дотримано п. 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо направлення вимоги заявника про відшкодування шкоди та надання доказів, що підтверджують її.
Таке твердження відповідача спростовується матеріалами справи, які містять копію заяви на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу Вих. № 11/4978 від 15.03.2013 року та докази її отримання відповідачем.
Позивач як страховик за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-11-1883 від 18 травня 2012 року відповідно до платіжного доручення № 1324 від 30 січня 2013 року здійснив виплату власнику пошкодженого транспортного засобу «Ауді» державний реєстраційний № АА 0030 ВО страхове відшкодування у розмірі 28 468, 13, що обчислювалося виходячи з вартості відновлювального ремонту, характеру пошкоджень та стану транспортного засобу за вирахуванням франшизи у розмірі 4 567, 32 грн. Таким чином, відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», стягненню з відповідача підлягає відшкодування в розмірі 28 468, 13 грн., яке позивач просить стягнути з відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність Шидловського В. П., власника (страхувальника) автомобіля ВАЗ 217130, державний реєстраційний № АА 3475 КР, під керуванням Шидловського В. П., яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Ауді, державний реєстраційний № АА 0030 ВО, застраховано відповідачем, що підтверджується витягом з бази МТСБ України.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина Шидловського В. П., який керував автомобілем ВАЗ 217130, державний реєстраційний № АА 3475 КР, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2012 року у справі №3-6203/12.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Ауді, державний реєстраційний № АА 0030 ВО відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-11-1883 від 18.05.2012р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Як вбачається із розрахунку суми страхового відшкодування від 23.11.2012 року, наявного в матеріалах справи, сума страхового відшкодування складає 28 468, 13 грн.
На підставі заяви страхувальника від 12.11.2012 року та страхового акту № ДККА-21791 від 23.11.2012 року, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 468, 13 грн. Науменко В. В., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення.
За приписами ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Закон України «Про страхування» не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише авто товарознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 28 468, 13 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідач на неодноразову вимогу суду в матеріали справи належним чином завірену копію полісу АВ/3138080 не надав, а із витягу з бази МТСБ України наданого позивачем не вбачається ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну та розмір франшизи за полісом.
Враховуючи зазначене суд вирішуючи справи виходив із положень п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну потерпілих, становить 50 000, 00 грн. на одного потерпілого, та що, франшиза за полісом АВ/3138080 не встановлена, доказів іншого матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 28 468, 13 грн.
Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів на виконання свого обов'язку щодо сплати страхового відшкодування в порядку регресу станом на момент розгляду справи не надав, викладеного у позовній заяві не спростував.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 86; код ЄДРПОУ 32206908; з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-а; код ЄДРПОУ 30859524) 28 468 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 13 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.12.2013 р.
Суддя Г.П. Бондаренко