10 грудня 2013 року Справа № 5002-15/1890.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
прокурор Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення № 015521 від 06.03.13, старший прокурор відділу прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєній сфері
представник позивача Лебедков Валерій Володимирович, довіреність №220/942/д від 11.12.12, Міністерство оборони України
представник позивача Лебедков Валерій Володимирович, довіреність №9/120 від 15.01.13, Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району
представник відповідача Сидельникова Ганна Олегівна, довіреність № 1810/02-29 від 26.12.12, Євпаторійська міська рада
представник відповідача Сидельникова Ганна Олегівна, довіреність № 1810/02-29 від 26.12.12, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради
третьої особи не з'явився, приватне підприємство "Юридичне агентство "Бізнес-Право-Захист"
третьої особи не з'явився, Кримська філія відкритого акціонерного товариства КБ "Хрещатик"
третьої особи не з'явився, комунальне підприємство "Міське територіально-медичне об'єднання"
розглянувши апеляційну скаргу заступника військового прокурора Євпаторійського гарнізону на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 03 лютого 2012 року у справі № 5002-15/1890.1-2011
за позовом військового прокурора Євпаторійського гарнізону (вул. Пушкіна, 35, Євпаторія, 97400)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, Київ 03168)
Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (вул. Пушкіна, 35, Євпаторія, 97400)
до Євпаторійської міської ради (пр-т Леніна, 2, Євпаторія, 97400)
виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (пр-т Леніна, 2, Євпаторія, 97400)
3-ті особи приватне підприємство "Юридичне агентство "Бізнес-Право-Захист" (вул. Бр. Буслаєвих, 15,Євпаторія,97400)
Кримська філія відкритого акціонерного товариства КБ "Хрещатик" (вул. Київська, 125а, Сімферополь, 95000)
Комунальне підприємство "Міське територіально-медичне об'єднання" (пр. Перемоги, 22, Євпаторія, 97403)
про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва, визнання права власності та визнання права користування земельною ділянкою
Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Євпаторійської міської ради та виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №486 від 25.10.2002 «Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Бр. Буслаєвих»; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на будівлю по вул. Бр. Буслаєвих, 15 від 25.12.2002 за територіальною громадою; визнати право державної власності за Міністерством оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини на обєкти нерухомості військового містечка №103, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Бр. Буслаєвих,15, а саме: літ. А службове приміщення площею 523,8 кв.м.; літ. Б управління площею 290 кв.м.; літ В службове приміщення площею 217,1 кв.м.; літ. Г туалет площею 9,4 кв.м.; літ. Д гараж, площею 90 кв.м.; літ. И вентиляційна камера площею 13,6 кв.м.; літ. Ж сарай-гараж, площею 20,5 кв.м.; визнати за Міністерством оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини право постійного користування земельною ділянкою площею 2001 кв.м., на якій розташоване військове містечко №103 у м. Євпаторія по вул. Бр. Буслаєвих, 15.
В ході розгляду справи заявою від 17.05.2010 №1082 прокурором змінені підстави позову.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами порушене чинне законодавство щодо оформлення та підтвердження права власності на обєкти нерухомого військового майна та права користування земельною ділянкою. Так, Євпаторійській квартирно-експлуатаційній частині, в оперативному управлінні якої перебувають спірні обєкти, відмовлено в оформленні права власності на них у зв'язку з тим, що згідно рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №486 від 25.10.2002 спірне майно прийнято в цілому до фонду міської ради, про що видане відповідне свідоцтво про право власності. Прокурор вважає, що відповідач з порушенням вимог законодавства та наданих йому повноважень розпорядився військовим майном, чим порушив права позивачів. Також, прокурор вважає, що, оскільки спірне майно є військовим, то земельна ділянка, що розташована під військовим майном має бути визнана на праві постійного користування за Міністерством оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2010 у справі №2-5/3731-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 касаційну скаргу військового прокурора Військово-морських сил України задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 у справі №2-5/3731-2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити. Довод апеляційної скарги полягає в тому, що господарським судом не прийнята до уваги постанова Кабінету Міністрів України №316 від 5 травня 1995 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим", яка згідно статті 117 Конституції України є обов'язковою для виконання, та якою з метою впорядкування управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим, затверджено перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ та організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, згідно з яким до сфери управління Міністерства оборони України було передано військове містечко №103, розташоване в місті Євпаторія, по вул. Бр.Бруслаєвих, 15. Прокурор посилається також на те, що спірна ділянка знаходиться на балансі Євпаторійської КЕЧ району.
Прокурор та представник Міністерства оборони України, Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.
Представники відповідачів у судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечували з тих підстав, що прийняття оскаржуваного рішення та реєстрація права власності на спірні об'єкти була здійснена в межах наданих повноважень, згідно діючому законодавству. Крім того відповідачі посилаються на те, що прокурором документально не підтверджено віднесення спірного майна до військового. Щодо визнання права на постійне користування земельною ділянкою, сторони зазначили, що передача земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування.
Представник приватного підприємства "Юридичне агентство "Бізнес-Право-Захист" у судовому засіданні 11 вересня 2012 року проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції представники третіх осіб - , Кримської філії відкритого акціонерного товариства КБ "Хрещатик", комунального закладу "Міське територіально-медичне об'єднання" не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, втім, як апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальним строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.
У судовому засіданні 10 грудня 2013 року представник виконавчого комітету Євпаторійської міської ради надав клопотання про виклик у судове засідання експерта для дачі пояснень стосовно експертизи. Судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання.
Розпорядженням від 17 квітня 2012 року суддю Голика В.С. замінено у складі судової колегії на суддю Дмитрієва В.Є.
Розпорядженням від 28 серпня 2012 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено у складі судової колегії на суддю Волкова К.В.
Розпорядженням від 07 лютого 2013 року суддю Волкова К.В. замінено у складі судової колегії на суддю Голика К.В.
Розпорядженням від 26 лютого 2013 року суддю Сотула В.В. замінено у складі судової колегії на суддю Гоголя Ю.М.
Розпорядженням від 23 квітня 2013 року суддю Голика В.С. замінено у складі судової колегії на суддю Сотула В.В., суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Дмитрієва В.Є.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
Встановлено, що 15 серпня 1953 року виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради було прийнято рішення № 460 "Про затвердження муніципалізованого домоволодіння житлового фонду міської ради", згідно якому одним з муніципалізованого домоволодіння, що увійшло до фонду міської ради, було домоволодіння № 12/15 по вул.Шкільної - на даний час вул.Бр.Буслаевих,15 (т.1 а.с.67).
25 жовтня 2002 року у зв'язку з відсутністю правової реєстрації на вказане вище домоволодіння, з урахуванням рішення виконкому від 15.08.1953 № 460, виконавчий комітет прийняв рішення № 486 „Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Братів Буслаєвих за територіальною громадою міста Євпаторії». Ухвалено Управлінню економіки міської ради внести до реєстру об'єктів комунальної власності; доручити Євпаторійському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації здійснити правову реєстрацію домоволодіння № 15 по вул. Братів Буслаєвих площею земельної ділянки 2001,0кв.м., площею будівель 1272,0 кв.м. за територіальною громадою міста Євпаторія та видати правовстановлюючі документи (т.1 а.с.12).
25.12.2002 виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради видано свідоцтво про право власності на будівлі по вул. Бр. Буслаєвих,15, м.Євпаторія за територіальною громадою м.Євпаторії (т.1 а.с.13).
20.07.2007 рішенням Євпаторійської міської ради № 421 визначено балансоутримувачем будівель лі. „Б", „В", „Г", „Д", „Ж" по вул. Бр.Буслаєвих, 15 Євпаторійський міський воєнний комісаріат (т. а.с. 34).
Євпаторійському міському військовому комісаріату були передані на баланс будівлі по вул.Бр. Буслаєвих,15 літ. „Б", літ. „В", літ. „Г", літ. „Д", літ. „Ж" (т.1 а.с.117).
У матеріалах інвентарної справи № 4313 на домовладіння № 15 по вул.. Бр.Буслаєвих територіальна громада міста Євпаторії зазначена власником майна на підставі свідоцтва про права власності від 25.12.2002 (т.1 а.с.43-51).
Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина звернулася до Євпаторійського міського голови, в якому просила, у зв'язку із тим, що військове містечко №103 за адресою: вул. Братів Буслаєвих, 15, на фондах якого розміщений Євпаторійський військовий комісаріат, перебуває на обліку Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини, скасувати рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 25.10.2002 №486 та визнати право власності на військове містечко №103 за Міністерством оборони України (лист №9/567 від 10.04.2009 т.1 а.с.7).
Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради позивачу було відмовлено у визнанні права власності на військове містечко №103 за Міністерством оборони України у зв'язку з тим, що рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради „Про затвердження муніципалізованого домовладіння житлового фонду міської ради" №460 від 15.08.1953 домоволодіння по вул. Братів Буслаєвих, 15 увійшло до фонду місцевої ради. Крім того, виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради було прийнято рішення за №486 від 25.10.2002 «Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Братів Буслаєвих за територіальною громадою міста Євпаторії".
У зв'язку з тим, що право державної власності на нежитлові приміщення по вул. Бр. Буслаєвих, 15 у м. Євпаторія не визнається Євпаторійською міською радою, військовий прокурор Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Євпаторійської міської ради та виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №486 від 25.10.2002 «Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Бр. Буслаєвих»; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на будівлю по вул. Бр. Буслаєвих, 15 від 25.12.2002 за територіальною громадою; визнати право державної власності за Міністерством оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини на обєкти нерухомості військового містечка №103, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Бр. Буслаєвих,15, а саме: літ. А службове приміщення площею 523,8 кв.м.; літ. Б управління площею 290 кв.м.; літ В службове приміщення площею 217,1 кв.м.; літ. Г туалет площею 9,4 кв.м.; літ. Д гараж, площею 90 кв.м.; літ. И вентиляційна камера площею 13,6 кв.м.; літ. Ж сарай-гараж, площею 20,5 кв.м.; визнати за Міністерством оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини право постійного користування земельною ділянкою площею 2001 кв.м., на якій розташоване військове містечко №103 у м. Євпаторія по вул. Бр. Буслаєвих, 15.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до приписів ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, якій засвідчує його право власності.
Прийняття виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради рішення № 486 від 25.10.2002 про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Бр. Буслаєвих за територіальною громадою міста Євпаторія та видання правоустановчих документів, відмова у визнанні права власності на військове містечко №103 за Міністерством оборони України суд розцінює як невизнання права державної власності на спірне майно.
Поділ державної власності на загальнодержавну (республіканську) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність) введено статтею 31 Закону України "Про власність" (втратив чинність 27.06.2007).
З метою розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)". Пунктами 1, 2 вказаної постанови затверджено перелік державного майна, яке передавалося до власності адміністративно-територіальних одиниць, та зобов'язано органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 01.01.1992 передачу державного майна, яке перебуває в їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.
У листі Вищого арбітражного суду України № 01-8/979 від 27.08.1992 "Про результати вивчення практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів" зазначається на те, що господарським судам у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" необхідно з'ясовувати, чи було здійснено таке розмежування власності.
Здійснення розмежування власності щодо спірного майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (між загальнодержавною та комунальною власністю) не підтверджується.
Факт перебування спірного майна у віданні Міністерства оборони України підтверджується тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, це майно не ввійшло в перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), а тому підстав для висновку про приналежність майна територіальній громаді міста Євпаторії немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим"якою з метою впорядкування управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим, затверджено перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ, організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих КМУ органів державної виконавчої влади згідно з додатком (т.1 а.с.9).
Як вбачається з вказаного додатку, містечко №103 (вул. Братів Буслаєвих, 15, м. Євпаторія) віднесено до сфери управління Міністерства оборони України (т.1 а.с. 10-11).
Згідно ст. 14 Закону України «Про збройні сили» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Згідно ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
Відповідно до ст. 14 3акону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України, воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 4 вищенаведеного закону зазначено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.
Згідно пунктам 6, 9 Положення „Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності. Облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу.
Відповідно до вказаного Положення та "Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах СРСР", затвердженого наказом Міністра оборони СРСР № 260 у 1979 року, на кожний з об'єктів нерухомості військового містечка № 103 (вул.. Бр.Буслаєвих, 15 у місті Євпаторія) заведено індивідуальну картку обліку будівлі (форма 400), які до теперішнього часу мають юридичну силу та не анульовані. Це пояснюється тим, що у військових частинах Збройних Сил України (а до проголошення незалежності України - у Збройних Силах СРСР) ведеться специфічний облік військових споруд та будівель, до обліку яких місцеві органи влади, в тому числі бюро технічної інвентаризації, не має ніякого відношення. Згідно листа начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (вих. №303/1/4/2216 від 14.05.2005) реєстрація об'єктів нерухомості в органах бюро технічної інвентаризації проводиться у зв'язку з необхідністю отримання свідоцтва про право власності для подальшої реалізації до інших суб'єктів або органів місцевого самоврядування, тобто у разі зміни форми власності.
Так, згідно інвентаризаційної відомості на обліку КЕЧ м. Євпаторія знаходиться нерухоме майно військового містечка № 103 і земельна ділянка, на якій розміщено зазначений комплекс об'єктів нерухомості і споруд, що підтверджується індивідуальними картками обліку будівель і споруд зазначеного військового містечка та обліку земельної ділянки.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил" встановлено порядок вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил і його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям, які проводять свою діяльність і інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ або у їх спільну власність.
На підставі викладеного, будівлі містечка №103 по вул. Бр.Буслаєвих, 15 у м.Євпаторії є державною власністю, закріплені за Міністерством оборони України, мають статус військового майна. Уповноваженим органом не приймалось рішення про його передачу до власності територіальної громади, тому воно не вибувало з державної власності.
Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 16.02.2011 у даній справі зазначив, що судами не досліджено яке саме майно входить до переліку об'єктів домоволодіння №15 по вул. Бр.Буслаєвих.
На виконання приписів Вищого господарського суду України у зв'язку з неможливістю визначити перелік будівель та їх площу, які розташовані у військовому містечку №103 в м. Євпаторія по вул. Братів Буслаєвих, 15, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 у справі №5002-15/1890.1-2011 призначалася судова експертиза. При проведенні судової експертизи на вирішення експерта поставили питання: визначити перелік будівель та їх площу, які входять до складу військового містечка №103 у місті Євпаторія по вул. Бр. Буслаєвих, 15 на земельній ділянці площею 2001 кв.м; визначити площу будівель у військовому містечку №103 у місті Євпаторія по вул. Бр. Буслаєвих, 15, а саме: літ. А службове приміщення; літ. Б управління; літ. В службове приміщення; літ. Г туалет; літ. Д гараж; літ. И вентиляційна камера; літ. Ж сарай-гараж. визначити ринкову вартість нерухомого майна -спірних будівель у військовому містечку №103 у місті Євпаторія по вул. Бр. Буслаєвих, 15, а саме:літ. А службове приміщення; літ. Б управління; літ. В службове приміщення; літ. Г туалет; літ. Д гараж; літ. И вентиляційна камера; літ. Ж сарай-гараж.
Проведеною експертизою встановлено, що згідно з даними копій схематичних та поверхових будівель і приміщень інвентарної справи Євпаторійського міського БТІ та результатами огляду об'єкту дослідження, до складу військового містечка №103 у м. Євпаторії по вул. Бр.Буслаєвих,15 на земельній ділянці площею 2001 кв.м. входять наступні будівлі з площею будівель: літ. „А" - службове приміщення площею 265,7 кв.м.; літ. „А1" -прибудова площею 61,5 кв.м.; літ. "А1" прибудова площею 23,4 кв.м.; підвал під літ „А" площею 79,5 кв.м.; підвал під літ."А1" площею 52,3 кв.м.; літ. а площею 8,2 кв.м.; літ. Б управління площею 585,3 кв.м.; літ. „В" службове приміщення площею 120,6 кв.м.; підвал під літ. „В" площею 21,4 кв.м.; літ."В1" прибудова площею 27,1 кв.м.; підвал під літ. „В1" прибудова площею 6,2 кв.м.; літ. „Г" туалет площею 9,4 кв.м.; літ. „Д" гараж площею 90,1 кв.м.; літ „И" вентиляційна камера площею 13,6 кв.м.; літ. „Ж" сарай-гараж площею 20,5 кв.м.
Ринкова вартість нерухомого майна оцінена в 2813185 грн.
Посилання виконавчого комітету Евпаторійської міської ради на рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради депутатів № 460 від 15.08.1953 як на підставу набуття територіальною громадою права власності, судова колегія вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Дане рішення було прийнято в період дії постанови ВЦІК та РНК РРФСР від 30.11.1925 зі змінами від 10.02.1933, 04.05.1936 "Про порядок розподілу націоналізованих та муніципалізованих будівель та про порядок користування такими".
Відповідно до пункту 3 даної постанови всі інші будівлі, які відносяться до власності держави (не відносяться згідно з пунктом 1 цієї постанови до націоналізованих), признаються муніципалізованими. Отже, названа постанова, як й радянське законодавство в цілому, не передбачала поділу власності на державну та комунальну. Існувала власність держави, яка поділялася на націоналізоване та муніципалізоване, і рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради депутатів робітників № 460 від 15.08.1953 на виконання пункту 11 постанови ВЦІК та РНК РРФСР від 30.11.1925 зі змінами від 10.02.1933, 04.05.1936 "Про порядок розподілу націоналізованих та муніципалізованих будівель та про порядок користування такими" затверджувався лише список муніципалізованих домоволодінь фонду місцевої ради міста Євпаторії, до складу якого увійшов будинок 12 по вул. Шкільній (зараз вул. Бр.Буслаєвих,15).
У зв'язку з цим помилковими є доводи відповідачів про те, що територіальна громада міста Євпаторія набула право власності (право комунальної власності) при віднесенні спірного майна до муніципалізованого. Віднесення майна до муніципалізованого не впливає на вирішення спору в цій справі.
У даному випадку слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим" якою з метою впорядкування управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим, затверджено перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ, організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих КМУ органів державної виконавчої влади згідно з додатком Як вбачається з вказаного додатку, містечко №103 (вул. Братів Буслаєвих, 15, м. Євпаторія) віднесено до сфери управління Міністерства оборони України.
Таким чином, з урахуванням наданих сторонами доказів у справі та висновку № 592/593 від 17 жовтня 2013 року судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, який є належним засобом доказування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на об'єкти нерухомості військового містечка №103, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Бр. Буслаєвих,15, а саме літ. „А" - службове приміщення площею 265,7 кв.м.; підвал під літ. „А" площею 79,5 кв.м.; підвал під літ. „А1" площею 52,3 кв.м.; літ. „Б" управління площею 585,3 кв.м.; літ. „В" службове приміщенняя площею 120,6 кв.м.; підвал під літ. „В" площею 21,4 кв.м.; підвал під літ. „В1" площею 6,2 кв.м.; літ. „Г" туалет площею 9,4 кв.м.; літ. „Д" гараж площею 90,1 кв.м.; літ „И" вентиляційна камера площею 13,6 кв.м.; літ. „Ж" сарай-гараж площею 20,5 кв.м.
Позивач заявив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №486 від 25.10.2002 «Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Бр. Буслаєвих». Севастопольський апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню з наступних підстав.
Власник майна, права якого порушено внаслідок видання правового акту органом місцевого самоврядування, має право звернутися до суду з позовом про визнання такого акту незаконним та про його скасування відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України.
Частиною 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Отже, для вирішення спору про визнання недійсним акту необхідно встановити невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; факт порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до підпункту 1 пункту «а» частини 1 статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Виходячи з зазначених положень, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради наділений правом на розпорядження лише майном, що знаходиться у комунальній власності цієї територіальної громади.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради з посиланням на втрату правовстановлюючих документів та на рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 460 "Про затвердження муніципалізованого домоволодіння житлового фонду міської ради", прийнято рішення №486 від 25.10.2002 «Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Бр. Буслаєвих» за територіальною громадою м. Євпаторії.
Але факт належності спірного майна до військового нерухомого (державного) майна підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим"якою з метою впорядкування управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим, затверджено перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ, організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих КМУ органів державної виконавчої влади згідно з додатком (т.1 а.с.9). Як вбачається з вказаного додатку, містечко №103 (вул. Братів Буслаєвих, 15, м. Євпаторія) віднесено до сфери управління Міністерства оборони України (т.1 а.с. 10-11).
Судом встановлено, що право власності на спірне майно належить державі в особі Міністерства оборони України. Отже, до компетенції виконавчого комітету Євпаторійської міської ради не входить розпорядження майном, що не знаходиться у комунальній власності цієї територіальної громади.
Оскільки воля власника (держави) в особі Міністерства оборони України на передачу до комунальної власності спірного майна відсутня, то оспорюване рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та законні інтереси власника майна, до виключної компетенції якого належить право розпорядження спірним майном (ст.317, 319 Цивільного кодексу України), що є безумовною підставою для його скасування на підставі статті 393 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №486 від 25.10.2002 «Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Бр. Буслаєвих» підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнання за Міністерством оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини права постійного користування земельною ділянкою площею 2001 кв.м., на якій розташовано військове містечко №103 у м. Євпаторія по вул. Братів Буслаєвих, 15, слід зазначити, що порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України. Земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою повноважним органом у разі надання в таке користування земель державної або комунальної власності.
Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Отже, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії, а тому надання у постійне користування земельної ділянки є виключною його компетенцією, визначеної Конституцією України, на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.
До матеріалів справи не надано доказів звернення про надання у користування спірної земельної ділянки, прийняття органом уповноваженим на розпорядження спірною земельною ділянкою, відповідного рішення про надання у постійне користування земельну ділянку, на якій розташовано військове містечко №103 у м. Євпаторія, вул. Бр.Буслаєвих,15 та визнання права користування земельною ділянкою не відноситься до компетенції суду, у зв'язку з чим у суду підстави для визнання відповідного права за позивачем на вказану земельну ділянку відсутні.
Таким чином, господарським судом Автономної Республіки Крим неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим судом помилково зроблено висновок про віднесення спірного майна до власності Євпаторійської міської ради.
Позивачем були заявлені позовні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на будівлю по вул. Бр. Буслаєвих, 15 від 25.12.2002 за територіальною громадою м.Євпаторії. Проте ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2010 року провадження у цій частині було припинено. Ухвала місцевого господарського суду не була оскаржена у передбаченому законом порядку і є чинною.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.02.2012 у справі призначалася судова ескпертиза. Експертиза була сплачена Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №224 від 23.04.2013 на суму 4 700,16 грн.
З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради на користь Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району витрати за судову будівельно-технічну експертизу та оціночно-будівельну експертизу у сумі 4700,16 грн.
Відповідно п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради до державного бюджету України судовий збір у сумі 25500,00 грн. за подання позовної заяви, 28131,85 грн. за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасуванню.
Керуючись статтею 49, статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2012 року у справі № 5002-15/1890.1-2011 скасувати.
3. Прийняте нове рішення.
4. Позов задовольнити частково.
5. Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право державної власності на нерухоме майно у військовому містечку № 103 у м. Евпаторія, вул. Бр.Буслаєвих, 15, а саме літ. „А" службове приміщення площею 265,7 кв.м.; підвал під літ. „А" площею 79,5 кв.м.; підвал під літ. „А1" площею 52,3 кв.м.; літ. „Б" управління площею 585,3 кв.м.; літ. „В" службове приміщення площею 120,6 кв.м.; підвал під літ."В" площею 21,4 кв.м.; підвал під літ."В1" площею 6,2 кв.м.; літ. „Г" туалет площею 9,4 кв.м.; літ. „Д" гараж площею 90,1 кв.м.; літ. „И" вентиляційна камера площею 13,6 кв.м.; літ. „Ж „ сарай-гараж площею 20,5 кв.м.
6. Скасувати рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 25.10.2002 № 486 „Про правову реєстрацію домоволодіння №15 по вул. Бр.Буслаєвих".
7. У частині визнання за Міністерством оборони України в особі Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району права постійного користування земельною ділянкою площею 2001 кв.м., на якій розташоване військове містечко № 103 у м.Євпаторія вул. Бр.Буслаєвих,15, відмовити.
8. Стягнути з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради на користь Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району витрати за судову будівельно-технічну експертизу та оціночно-будівельну експертизу 4700,16 грн.
9. Стягнути з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради в дохід Державного бюджету (отримувач - Державний бюджет міста Севастополя, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38022717 , банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі, код банку отримувача (МФО) 824509, рахунок отримувача 31216206782001 , код класифікації доходів бюджету 22030001 ) 25500,00 грн. судового збору за подання позовної заяви; 28131,85 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
10. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді В.Є. Дмитрієв
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Військова прокуратура Євпаторійського гарнізону (вул. Пушкіна, 35, Євпаторія, 97400)
2. Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, Київ, 03168)
3. Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (вул. Пушкіна, 35, Євпаторія, 97400)
4. Євпаторійська міська рада (пр-т Леніна, 2, Євпаторія, 97400)
5. Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради (пр-т Леніна, 2, Євпаторія, 97400)
6. Приватне підприємство "Юридичне агентство "Бізнес-Право-Захист" (вул. Бр. Буслаєвих, 15, Євпаторія, 97400)
7. Кримська філія відкритого акціонерного товариства КБ "Хрещатик" (вул. Київська, 125а, Сімферополь, 95000)
8. Комунальне підприємство "Міське територіально-медичне об'єднання" (пр. Перемоги, 22, Євпаторія, 97403)
9. Прокуратура Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєній сфері (вул. Леніна, 41, Севастополь, 99011)