Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "12" грудня 2013 р. Справа № 906/1554/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Єфременко О.О. - дов. від 08.01.13р.
від відповідача: Петровська Н.О. - дов. від 28.12.12р
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)
про стягнення 55701,14 грн.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафта газ України" (надалі - позивач) звернулась в господарський суд Житомирської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (надалі -відповідач), в якій просить стягнути 0,02 грн. основного боргу,46 417,60 грн. пені 9 283,52 грн. 3% річних, всього 55 701,14 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Надав письмові пояснення щодо підстав зменшення розміру штрафних санкцій та відмови в частині стягнення 3 % річних, про що просив відповідач. Просить врахувати фінансове становище ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", його стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити нараховану суму пені на 99 % та відмовити в частині стягнення річних, враховуючи його скрутне фінансове становище, наявність дебіторської заборгованості споживачів природного газу на суму 45 011 546 грн. та промислових і комунально - побутових споживачів на суму 3 804 444 грн., на його статус стратегічного підприємства. (а.с.48-50).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на неправильне нарахування позивачем пені та 3 % річних. Надав доповнення до відзиву на позовну заяву, до якого додав свій розрахунок пені та 3 % річних, просить зменшити розмір пені на 98%, відмовити в частині стягнення річних.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд
30.03.2012 р. між НАК "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 31/19 - ВТВ на купівлю - продаж природного газу ( далі - договір ) ( а. с. 13 - 19 ).
Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у період з 01 лютого 2012 р. по 31 грудня 2012 р. імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Проданий газ за цим договором використовується виключно для виробничо - технологічних витрат та нормативних витрат покупця (п.1.2 договору).
Пунктом 3.6 договору сторони встановили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п. 3.7 договору, вказаний акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, а всього до сплати ціна за 1000 куб.м природного газу з ПДВ становить -3 634,26 грн.
Додатковими угодами № 1 від 31.05.2012 р. та № 2 від 06.07.2012 р. л.2.1 ст2, п. 5.2 ,п.5.4 ст. 5 договору викладені в нових редакціях, так відповідно до останньої додаткової угоди сторонами передбачено, що ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить з ПДВ 4352,856грн.(а.с.20-23).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. (п.6.1).
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 -го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2. договору).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом березня, травень - липень 2012 року імпортований природний газ на загальну суму 14 501 245,47 грн., про що свідчить акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 31.05.2012 р.,від 30.06.2012 р. та 31.07.2012 р. (а.с.24-27).
Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пп. 6.1.6.2 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю,крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу належним чином не виконував, в результаті чого, у відповідача виникла заборгованість в оплаті за газ в сумі 0.02 грн., позивачем були нараховані відповідачу пеня в сумі 46 417,60 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 21.04.2012р. по 28.04.2012р.,з 21.06.2012 р. по 25.06.2012 р.,з 21.07.2012р. по 24.07.2012р.,з 21.08.2012р. по 21.08.2012 р. в сумі 9 283,52 грн.
Розрахунок перевірено судом та визнано правильним, а відтак підлягає до стягнення 9 283,52 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).
Заперечення відповідача про надання позивачем неправильного розрахунку кількості днів прострочки, а відтак наявності підстав для проведення перерахунку розміру пені та 3% річних, суд вважає необгрунтованими.
Відповідач просить зменшити розмір пені та відмовити позивачу у стягненні 3% річних, посилаючись на неправільне визначення кількості днів прострочки, ступень виконання зобов'язання, те, що причиною несвоєчасного погашення заборгованості стала дебіторська заборгованість споживачів, в т.ч. визнаних банкрутами, а також значна кредиторська заборгованість , яка виникла внаслідок задоволення позовних заяв ПАТ НАК "Нафтогаз України".
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин , які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання , незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Як вбачається, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків НАК "Нафтогаз України".
У той же час, відповідач подав докази в підтвердження виконання договірних зобов'язань з оплати за газ.
Враховуючи, що нараховані 0.02 грн. заборгованості відповідача перед позивачем, нараховані сума пені та 3 % річних за прострочку виконання зобов'язання не відповідають вимогам співрозмірності, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення на 40 % розміру пені - до 27 850,56 грн., з огляду на що, в частині стягнення 18 567,04 грн. пені слід відмовити.
При цьому, суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", згідно з яким у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в частині стягнення 0.02 грн. основного боргу,27 850,56 грн. пені, 9 283,52 грн. 3% річних та відмовляє в іншій частині позову
Відповідно до пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разу коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відтак, судовий збір в даному випадку підлягає стягненню в розмірі 1 720,50 грн. з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) - 0,02 грн. боргу, 27 850,56 грн. пені, 9 283,52 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 16.12.2013р.
Суддя Маріщенко Л.О.
Друк:
1 - у справу,
2,3 - сторонам (рек. з повід.).