12 грудня 2013 р. Справа № 7/162/2011/5003
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс", м.Дніпропетровськ
до: Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Вінниця
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Київ
про стягнення 509 284,60 грн. заборгованості за договором про постачання № 33/06-2009 від 26.05.2009 року
за участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.
за участю представників:
позивача, третьої особи : не з'явились.
відповідача (скаржника): Марейчик С.С., довіреність № 259 від 02.08.2013 року, паспорт серії ЕА № 416793 виданий Гайворонським РВ УМВС України у Кіровоградській області від 10.03.1998 року.
Відділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області: Плахотнюк Н.Ю., довіреність б/н від 04.04.2013 року.
Управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області: Плахотнюк Н.Ю., довіреність б/н від 04.04.2013 року.
27.10.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс", м.Дніпропетровськ до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Вінниця за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Київ про стягнення 509 284,60 грн. заборгованості за договором про постачання № 33/06-2009 від 26.05.2009 року.
Ухвалою від 28.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/162/2011/5003.
07.12.2011 року у справі № 7/162/2011/5003 винесено рішення яким позов задоволено повністю та стягнуто з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул.40-річчя Перемоги, буд.27, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код-32054743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс", вул.Панікахи, буд.2, корпус Е, кімната 504-Б, м.Дніпропетровськ, 49126 (ідентифікаційний код-36162414) - 509 284 грн. 60 коп. - боргу, 5 092 грн. 85 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
23.12.2011 року відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2011 року у справі № 7/162/2011/5003 видано наказ який надіслано на адресу стягувача.
28.11.2013 року до суду надійшла скарга № 1226 від 25.11.2013 року Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.09.2012 року в рамках виконавчого провадження № 34354511 (а.с.140-143, т.1).
Ухвалою від 29.11.2013 року призначено судове засідання для розгляду вказаної скарги.
11.12.2013 року на адресу суду від відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області надійшов відзив на скаргу в якому останній просить відмовити в задоволенні скарги посилаючись на відповідність оскаржуваних дій державного виконавця чинному законодавству.
Представник позивача та третьої особи в судове засідання призначене на 12.12.2013 року не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою від 29.11.2013 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
На першому примірнику ухвали від 29.11.2013 року про призначення судового засідання яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Виходячи з наведеного суд вважає що вжив усіх заходів для повідомлення стягувача та третьої особи про час та місце судового засідання, однак останні своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
З огляду на приписи ч.2 ст.1212 ГПК України, яка вказує, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності позивача та третьої особи.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні представник Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області в усному поясненні заперечує проти поданої боржником скарги посилаючись на те, що оскаржувані дії органу державної виконавчої служби по прийняттю постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження здійснені у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників боржника, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, дослідивши матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу виданого 23.12.2013 року господарським судом Вінницької області у справі № 7/162/2011/5003 судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2012 року заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Бабійчуком С.Л. винесено постанову ВП № 34354511 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області від 23.12.2011 року по справі № 7/162/2011/5003 (а.с.147, т.1).
Того ж дня заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Бабійчуком С.Л. винесено постанову ВП № 34354511 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.148, т.1).
22.11.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. на виконання постанови начальника відділу від 14.11.2012 року № 206/2.1-37 та постанови заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 21.11.2012 року прийнято постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 34354511 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 23.12.2011 року по справі № 7/162/2011/5003 (а.с.149, 162, т.1).
23.07.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. прийнято постанову про виведення виконавчого провадження № 34354511 із зведеного виконавчого провадження № 34188398, яке веде відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (а.с.159-160, т.1).
Також 23.07.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.156-157, т.1).
В подальшому 08.08.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. прийнято постанову про зняття арешту з коштів боржника відповідно до якої знято аорешт з рахунків для виплат страхових коштів (а.с.151-152, т.1).
29.10.2013 року директор боржника звернувся з листом № 1142 від 29.10.2013 року до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області з вимогою скасувати накладений постановою від 19.09.2012 року арешт (а.с.146, т.1).
Листом від 31.10.2013 року № 10072/2.1-28/9 в.о.начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області повідомив боржника про відсутність підстав для зняття арешту з майна (а.с.145, т.1).
Обгрунтовуючи вимоги за поданою скаргою відповідач посилається в останній на наступне: повертаючи виконавчий документ державний виконавець в порушення вимог ч.ч.2, 3 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" не вирішив питання про скасування арешту; при накладенні арешту державний виконавець порушив чинне законодавство; державний виконавець на вчиняє дій по скасуванню арешту всупереч приписам ч.3 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження".
За результатами встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо вказаних доводів скаржника.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно п.п.5, 6 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення оспорюваної постанови про накладення арешту) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення оспорюваної постанови про накладення арешту) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Аналогічні положення містяться в п.4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішення затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (в редакції чинній на момент винесення оспорюваної постанови про накладення арешту) в якому зокрема вказано, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
Враховуючи наведені вище приписи суд приходить до висновку про безпідставність твердження скаржника про невідповідність дій державного виконавця при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, позаяк накладення державним виконавцем арешту шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а не шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, на чому наголошував скаржник не суперечить приписам ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому суд зауважує, що обрання можливого способу накладення арешту в межах встановлених ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" при відкритті виконавчого провадження покладається на розсуд державного виконавця позаяк Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція з організації примусового виконання рішення не містить іншого імперативного правила.
Приписами ч.ч.3-5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа) визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Разом з тим згідно ч.ч.1-2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Виходячи з наведеного суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав у органу ДВС скасовувати накладений арешт при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки підставою для скасування накладеного в рамках виконавчого провадження арешту являється не повернення виконавчого документа, а закінчення виконавчого провадження (ч.ч.1-2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження").
Частинами 1-3 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа) передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); 2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві. У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.
Аналіз наведеної норми приводить до висновку про відсутність регламентації вказаною нормою порядку скасування арешту накладеного в процедурі виконавчого провадження, а відтак про безпідставність посилання скаржника в цій частині.
Як вбачається, ч.3 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа) регулює порядок вчинення дій державного виконавця у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави стосовно повідомлення центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України.
В матеріалах справи наявні листи управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, які підтверджують виконання вказаного обов'язку останнім.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.09.2012 року діяв відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.3 ст.1212 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.
Як наголошується в п.9.13 Постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З огляду на викладене вище суд приходить до висновку про неправомірність доводів скаржника в зв'язку з чим відхиляє його скаргу в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 115, 1212 ГПК України, суд -
1. Скаргу Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 1226 від 25.11.2013 року щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.09.2012 року відхилити повністю.
2. Ухвалу надіслати позивачу, третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул.Панікахи, буд. 2, корпус Е, кімн.504-Б, м.Дніпропетровськ, 49126.
3 - позивачу - вул.Глинки, буд.7, офіс 1101, м.Дніпропетровськ, 49000.
4 - третя особа - вул.Горького, буд.51, м.Київ, 03150.