Головуючий у 1 інстанції Цукуров В.П.
Категорія 27 Доповідач Папоян В.В.
11 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі Саєнко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕК-ДОН» про визнання договору іпотеки припиненим,-
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору іпотеки припиненим. На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 26 листопада 2007 року між відповідачами було укладено договір іпотеки за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 549 м? яке розташоване в прибудові житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, власниками якого на той час були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вподальшому зазначене приміщення було придбано ТОВ «ЕЛЕК-ДОН» та під час будівельних робіт демонтовано і побудовано нове, загальною площею 604,3м?, яке за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2013 року було придбано позивачем. Оскільки ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» проводяться дії по зверненню стягнення на належне йому новостворене нерухоме майно, то просить визнати припиненим договір іпотеки у зв'язку з знищенням (втратою) предмету іпотеки.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» просить рішення суду скасувати, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважають, що суд безпідставно дійшов до висновку про припинення договору іпотеки так як спірне майно фактично є відновленим (реконструйованим) об'єктом нерухомого майна який є предметом іпотеки.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визначається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ст.17 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладання договору) іпотека припиняється у тому числі у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що м26 листопада 2007 року між ВАТ «Міжнародний Комерційний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ») та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №3/07-40, предметом якого стало нежитлове приміщення загальною площею 549,8м? (реєстраційний номер майна - 3588244) на 1 та 2 поверхах прибудови (літера А-2) житлового будинку №5 (літера А-9), розташованому в АДРЕСА_1
Як убачається з матеріалів справи, у тому числі експертного дослідження будівельно-технічної спеціалізації № 3935/24 проведеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз від 15 серпня 2013 року, внаслідок проведення будівельних робіт у 2007-2008 роках нежитлове приміщення на 1 та 2 поверхах прибудови до будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3588244) було демонтовано за заявою попереднього власника приміщення - ТОВ «ЕЛЕК-ДОН» та побудовано нове новостворене нерухоме майно нежитлове приміщення площею 604,3 м?.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 квітня 2013 року, якій посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим за №1047 ТОВ «ЕЛЕК-ДОН» продало, а ОСОБА_2 придбав нежитлове приміщення загальною площею 604,3м? на 1 та 2 поверхах житлового будинку літера А-2,9 за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 878814101). Згідно договору купівлі-продажу приміщення, яке є предметом договору, належало продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку 15 січня 2013 року за № 40677. Зазначений правочин у судовому порядку не визнаний недійсним та не скасований.
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору іпотеки припиненим, позивач посилався на те, що зазначений ним договір іпотеки порушує його права власника майна, тому він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Виходячи з норм ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Вирішуючи справу та задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами, застосував закон, що їх регулює та дійшов обґрунтованого висновку про те, що обтяження на підставі зазначеного договору іпотеки є незаконним обмеженням у здійсненні права власності та порушує права та інтереси позивача, та оскільки наявні правові підстави для припинення іпотеки, то визнав укладений між сторонами договір іпотеки припиненим. Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та положенням закону.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що спірне нежитлове приміщення фактично є відновленим (реконструйованим) об'єктом нерухомого майна який є предметом іпотеки, оскільки відповідно до висновку експертного дослідження, з урахуванням переліку проведених будівельних робіт раніш зведену будівлю було повністю демонтовано. З технічної точки зору виконання робіт, початком з нульового циклу, тобто починаючі з розібрання старих конструкцій, підготовчих робіт до улаштування фундаментів, прокладки протиметаного дренажу та газозахисту на рівні техпідпілля, виконання нових фундаментів та конструкцій несучого каркасу, мають характер робіт по створенню (зведенню) нової будівлі, тобто нового об'єкту будівництва який розташований на місці раніш існуючого будівельного об'єкту. Крім того, враховуючі відповідальність запроектованого об'єкту (надбудову нових поверхів, певну загрозу безпеці довкілля) уявляється неможливим повторне використання конструктивних елементів після їх демонтажу.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо неналежності як доказу відповідного висновку експерта оскільки суд оцінює докази оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування обставин на які посилається позивач. Висновки суду відповідають встановленим обставинам та підтверджуються матеріалами справи
Крім того, як встановлено судом побудований об'єкт нерухомості не співпадає з об'єктом іпотеки, за площею, розташуванням кімнат, а також має інший реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже на підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що об'єкт іпотеки фактично перестав існувати та іпотека, відповідно до ст.. 17 Закону України «Про іпотеку», вважається припиненою.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що іпотека є дійсною для позивача, як набувача відповідного нерухомого майна, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України від 05 червня 2003 року «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Судом установлено, що позивач набув права власності на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу укладеному між ТОВ «ЕЛЕК-ДОН» та ОСОБА_2, предметом якого є новозбудоване нерухоме майно, а не предмет іпотеки, яке перейшло до позивача не від іпотекодавців, а від третіх осіб.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: