04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2013 р. Справа№ 5011-51/10539-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
за участю представників:
від позивача - Пупиніна Л.О. (предст. за довір. від 19.07.2013)
Глушакова Г.В. (предст. за довір. від 01.07.2013)
від відповідача-1 Косенко А.П. (предст. за довір. від 27.12.2011)
від відповідача-2 Коротун О.М. (предст. за довір. від 14.06.2013)
від третьої особи не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина -Інвест»
на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013
у справі № 5011-51/10539-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Босий В.П., судді: В.С.Ломака та С.В.Стасюк)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест»
до 1. Національного банку України
2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний
банк «Київ»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна
про визнання недійсними абзаців іпотечного договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Інвест" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про визнання недійсними абз. 7 п. 1.1, абз. 6 п. 1.2 та п.п. 1.2.5 іпотечного договору від 13.08.2009, а також про застосування наслідків недійсності частково оспорюваного договору, а саме: виключення з Державного реєстру іпотек записів щодо спірних земельних ділянок та зняття заборони на їх відчуження.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2013 по справі № 5011-51/10539-2012, повний текст якого складено 25.06.2013, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оспорювані пункти іпотечного договору містять докладний опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації (в тому числі, кадастрові номери спірних земельних ділянок, місце їх розташування, розмір тощо), а технічна помилка у зазначенні серії Державного акту на право власності на земельну ділянку не може свідчити про відсутність такої істотної умови іпотечного договору, як опис предмету договору в розумінні приписів Закону України "Про іпотеку". Також, ТОВ "Київщина-Інвест" не доведено в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами порушення його законних прав та інтересів внаслідок укладення між відповідачами іпотечного договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.06.2013, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано того, що оскільки постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 в справі № 6/151 було визнано недійсним договір міни від 13.08.2009, укладений між позивачем, як відчужувачем, та відповідачем-2, як набувачем земельних ділянок, які є предметом оспорюваного іпотечного договору, а тому відповідач-2 не набув права власності на земельні ділянки, а отже не мав права на розпорядження нимим, в тому числі і шляхом передачі їх в іпотеку відповідачу-1 за оспорюваним іпотечним договором. Також, позивач вказував на те, що оскільки недійсний правочин не створює для сторін прав та обов'язків, а породжують лише наслідки, передбачені законом, а тому суд першої інстанції при вирішенні спору мав забезпечити обумовлені статтею 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності договору. Таким чином, наведені обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність правових підстав у відповідачів на укладення договору іпотеки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 по справі № 5011-51/10539-2012, розгляд справи призначено на 11.12.2013.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» про відвід головуючого судді Станіка С.Р.
В судовому засіданні 11.12.2013 представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 по справі № 5011-51/10539-2012 - скасувати та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача -1 в судовому засіданні 11.12.2103 проти заявленої апеляційної скарги - заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Також, у поданому письмовому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-1 вказував на те, що позивачем станом на момент вирішення спору не доведено порушення його прав, як власника земельних ділянок, і, відповідно, порушення його прав відповідачами шляхом укладення договору іпотеки.
Представник відповідача -2 в судовому засіданні 11.12.2103 проти заявленої апеляційної скарги - заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Також, у поданому письмовому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-2 вказував на те, що рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 по справі № 5011-51/10539-2012 винесено з дотриманням норм матеріального права та з урахуванням всіх обставин справи. Зокрема, відповідач-2 зазначав про те, технічна помилка у серії державного акту на право власності на земельну ділянку не могла вплинути на сприйняття у необмеженого кола суб'єктів уявлення про сам факт іпотеки та предмет іпотеки, оскільки у оспорюваному іпотечному договорі міститься достатньо ознак предмету іпотеки. Також, право відповідача-2 станом на момент вирішення спору, на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку.
Третя особа в судове засідання 11.12.2013 - представників не направила, причин неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлена у встановленому порядку. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавала.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13.08.2009 між ПАТ "АКБ "Київ" (сторона-1) та ТОВ "Київщина-Інвест" (сторона-2) було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюхою Т. П. та зареєстрований в реєстрі за № 2303 (далі - "Договір міни").
Згідно з п. 1.1 Договору міни сторона-1 зобов'язалася передати стороні-2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, а сторона-2 взамін також зобов'язалася передати стороні-1 у власність належні їй земельні ділянки.
Відповідно до п. 1.2 Договору міни у власність сторони-1 переходить наступне нерухоме майно: земельна ділянка № 1: площею 4,5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД" і цільове призначення (використання) якої - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка № 2: площею 1,0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД"і цільове призначення (використання) якої - для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з п. 1.2.3 Договору міни право власності сторони-2 на нерухоме майно підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 304321, виданим Обухівським районним відділом земельних ресурсів 23.01.2006.
Пунктом 1.3 Договору міни передбачено, що у власність сторони-2 переходять майнові права на: трикімнатну квартиру під номером 271 на сімнадцятому поверсі секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві загальною площею 128,20 кв. м.; трикімнатну квартиру під номером 222 на десятому поверсі секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві загальною площею 128,20 кв. м.; трикімнатну квартиру під номером 264 на шістнадцятому поверсі секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві загальною площею 128,20 кв. м.; трикімнатну квартиру під номером 284 на вісімнадцятому поверсі секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві загальною площею 128,20 кв. м.; трикімнатну квартиру під номером 278 на вісімнадцятому поверсі секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві загальною площею 128,20 кв. м.; трикімнатну квартиру під номером 277 на сімнадцятому поверсі секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві загальною площею 128,20 кв. м.
13.08.2009 між сторонами підписано акт приймання-передачі № 7-1 до Договору міни, згідно якого ТОВ «Київщина-Інвест» передано, а ПАТ «АКБ «Київ» прийнято у власність земельні ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД".
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 304321, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, земельні ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД", ПАТ «АКБ «Київ» є власником наведених ділянок на підставі договору міни від 13.08.2009, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюхою Т. П. 13.08.2009 за реєстровим № 2303 вчинено нотаріальний напис на вказаному акті.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем-2 набуто право власності на земельні ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД" саме 13.08.2009.
В свою чергу, 21.10.2008 між Національним банком України (сторона-1, кредитодавець) та Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ", (сторона-2, позичальник) було укладено кредитний договір № 50, згідно умов якого (з урахуванням додаткових угод № 1 від 08.12.2008, № 2 від 10.12.2009, № 3 від 16.02.2010, № 4 від 26.02.2010) позичальник отримав від кредитодавця кредит на загальну суму 195 000 000,00 грн. з процентною ставкою у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0.5 відсоткового пункту щомісячно в передостанній робочий день місяця до 13 години - за період з першого по останнє число поточного місяця та з строком погашення до 25.03.2016.
21.10.2008 між Національним банком України (сторона 1) та Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ", (сторона 2) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та зареєстрований в реєстрі за №19 (надалі - "Іпотечний договір").
Відповідно до абз. 7 п. 1.1 Іпотечного договору з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін до іпотечного договору від 26.02.2010, з метою забезпечення належного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором №50 від 21.10.2008, Додаткового договору №1 від 08.12.2008, Додаткового договору №2 від 10.12.2009 та Додаткового договору №3 від 12.02.2010, Додаткового договору №4 від 26.02.2010 до вищевказаного Кредитного договору № 50, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодердателем, за яким позичальник отримав від кредитодавця кредит на загальну суму 195 000 000,00 грн. з процентною ставкою у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0.5 відсоткового пункту щомісячно в передостанній робочий день місяця до 13 години - за період з першого по останнє число поточного місяця та з строком погашення до 25.03.2016, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступну нерухомість: земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД".
Вказані земельні ділянки належать іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №304321, виданого Обухівським районним відділом земельних ресурсів 23.01.2006, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0048 та на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюхою Т. П. 13.08.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 2303.
Право власності іпотекодавця на ці земельні ділянки зареєстровано в Поземельній книзі за реєстровими номерами 995:03:033:0058:001 та 995:03:033:0058:002, що сторонами по справі не заперечувалось.
Згідно із абз. 6 п. 1.2 Іпотечного договору з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін до іпотечного договору від 26.02.2010, за домовленістю сторін вартість земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД" становить 26 893 440,00 грн.
Пунктом 1.2.5 Іпотечного договору з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін до іпотечного договору від 26.02.2010, встановлено, що відповідно до висновку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ДП "РЄД", який діє у відповідності із сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності №6842/08, виданого Фондом державного майна України 16.04.2008 р., станом на 18.09.2009 р. ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД" становить 121 831 600,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі №6/151, були скасовані рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 у справі №6/151 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "АКБ "Київ" задоволено, визнано недійсним Договір міни, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Київщина-Інвест".
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
П. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі №6/151, яка набрала законної сили з моменту її постановлення у відповідності до ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, було визнано недійсним Договір міни, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Київщина-Інвест", за яким ПАТ "АКБ "Київ" набуто у власність земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД", а тому наведені обставини щодо недійсності правочину не підлягають доказуванню у даному спорі і є встановленими наведеним судовим рішенням.
В свою чергу, статтею 216 ч. 1 Цивільного кодексу України імперативно визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, а отже, застосування наслідків недійсності правочину можливо лише щодо сторін відповідного правочину.
Як встанвлено колегією суддів, спір у справі виник у зв'язку із оспорюванням позивачем дійсності абз. 7 п. 1.1, абз. 6 п. 1.2 та п.п. 1.2.5 Іпотечного договору (з урахуванням укладених до нього додаткових угод).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою для недійсності наведених вище пунктів Іпотечного договору позивач вказував на те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії АБ №304321 ніколи не видавався, а тому відсутні будь-які реєстраційні дані для ідентифікації предмету іпотеки.
Проте, судова колегія не погоджується з даним твердженням позивача з урахуванням викладеного нижче.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ч. 6 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення сторонами Договору міни) при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Як встанвлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, внаслідок укладення між позивачем та відповідачем-2 Договору міни, 13.08.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюхою Т.П. здійснено відмітку на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №304321 про перехід права власності на таку земельну ділянку до ПАТ "АКБ "Київ".
Також, перехід права власності на спірні земельні ділянки до відповідача-2 зареєстровано 25.09.2009 в Поземельній книзі за реєстровими номерами 995:03:033:0058:001 та 995:03:033:0058:002.
Таким чином, з моменту державної реєстрації у визначеному законом порядку ПАТ "АКБ "Київ" набуло права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД".
Відповідно до абз. 7 п. 1.1 Іпотечного договору з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін до іпотечного договору від 26.02.2010 р., вказані земельні ділянки належать іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АБ №304321, виданого Обухівським районним відділом земельних ресурсів 23.01.2006 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0048 та на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюхою Т. П. 13.08.2009 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2303. Право власності іпотекодавця на ці земельні ділянки зареєстровано в Поземельній книзі за реєстровими номерами 995:03:033:0058:001 та 995:03:033:0058:002.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку мала місце технічна описка у визначенні серії Державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме: замість серії "ЯБ" вказано "АБ".
Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення Договору про внесення змін до іпотечного договору від 26.02.2010) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити, зокрема, таку істотну умову як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Відповідно до абз. 7 п. 1.1 Іпотечного договору з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін до іпотечного договору від 26.02.2010 р., з метою забезпечення належного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитними договорами іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю наступну нерухомість: земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області Обухівський р-н, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД". Право власності іпотекодавця на ці земельні ділянки зареєстровано в Поземельній книзі за реєстровими номерами 995:03:033:0058:001 та 995:03:033:0058:002.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що що оспорюваний пункт Іпотечного договору містить докладний опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації (в тому числі, кадастрові номери спірних земельних ділянок, місце їх розташування, розмір тощо), що відповідає вимогам і Закону України «Про іпотеку» (у відповідній редакції), а тому технічна помилка у зазначенні серії Державного акту на право власності на земельну ділянку не може свідчити про відсутність такої істотної умови Іпотечного договору, як опис предмету договору в розумінні приписів Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається із абзацу 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена особою, якщо вона доведе порушення її прав вчиненням такого правочину.
Тобто, заявлення відповідного позову про недійсність правочину має бути зумовлене порушенням прав та законних інтересів особи внаслідок вчинення даного правочину.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України невідповідності спірних положень Іпотечного договору нормам чинного законодавства України на момент їх узгодження сторонами.
В свою чергу, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що недійсний правочин не створює для сторін прав та обов'язків, а породжує лише наслідки, передбачені законом, а тому суд першої інстанції при вирішенні спору мав забезпечити обумовлені статтею 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності Договору міни - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину виникає саме під час вирішення спору про визнання недійсним цього ж правочину, а отже підстави застосувати наслідки недійсності Договору міни під час вирішення спору у даній справі про визнання недійсними пунктів Іпотечного договору, - відсутні. До того ж, Господарським процесуальним кодексом не передбачено обов'язку суду самостійно застосувати наслідки недійсності правочину, обумовлені частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України.
Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін за ним, про що зокрема наголошується і в пункті 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний Іпотечний договір був укладений між відповідачами на правомірних правових підставах, згідно вимог діючого на час його укладення законодавства щодо укладення договорів, він не суперечив умовам господарської діяльності сторін та держави, не порушує їх прав, зокрема і на звернення до суду, жодна з сторін не зазнала ніякої шкоди з вини контрагента, спірний договір був направлений на виникнення правових наслідків, що не суперечили цілям їх діяльності, а отже абз. 7 п. 1.1, абз. 6 п. 1.2 та п.п. 1.2.5 Іпотечного договору відповідають вимогам закону і підстави для визнання їх недійсними в силу ст. 203, 215 Цивільного кодексу України - відсутні.
Також, оскільки вимоги позивача про застосування наслідків недійсності частково оспорюваного договору, а саме: виключення з Державного реєстру іпотек записів щодо спірних земельних ділянок та зняття заборони на їх відчуження, є похідними від вимоги про визнання недійсними абз. 7 п. 1.1, абз. 6 п. 1.2 та п.п. 1.2.5 Іпотечного договору, відповідно, судом першої інстанції правомірно відмовлено в частині позовних вимог щодо виключення з Державного реєстру іпотек записів щодо спірних земельних ділянок та зняття заборони на їх відчуження.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест».
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 по справі № 5011-51/10539-2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 по справі № 5011-51/10539-2012 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-51/10539-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді В.О. Зеленін
Е.О. Шевченко