09.12.2013 року Справа №904/5143/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача
суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,
при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.,
представники сторін:
від позивача: Оніщук В.М., довіреність №330/11.5.2 від 05.08.13, представник;
від відповідача: Іщенко І.В., витяг з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №150405 від 16.08.13, представник;
представник ТОВ "Ніко-Дніпропетровськ" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Дніпропетровськ", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі №904/5143/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Дніпропетровськ",
м. Дніпропетровськ
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко"
без самостійних м.Дніпропетровськ
вимог на предмет
спору на стороні
відповідача
про стягнення 70 805 277,30 грн. за кредитним договором,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі №904/5143/13 (головуючий суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ "Ніко-Дніпропетровськ" на користь ПАТ "ВТБ Банк" 66 019 634,57 грн. (шістдесят шість мільйонів дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні) 57 коп. заборгованості за кредитом, 843 468,84 грн. (вісімсот сорок три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень) 84 коп. заборгованості по процентах, 379 839,00 грн. (триста сімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень) строкової заборгованості по сплаті процентів, 1 727 363,04 грн. (один мільйон сімсот двадцять сім тисяч триста шістдесят три гривні) 04 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 21 571,74 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят одна гривня) 74 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 338,40 грн. (чотири тисячі триста тридцять вісім гривень) 40 коп. річних за прострочення сплати процентів, 347 281,37 грн. (триста сорок сім тисяч двісті вісімдесят одна гривня) 37 коп. річних за прострочення сплати кредиту, 560,71 грн. (п'ятсот шістдесят гривень) 71 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів, 66 019,63 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятнадцять гривень) 63 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 800 000,00 грн. (вісімсот тисяч гривень) штрафних санкцій, 595 200,00 грн. (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті гривень) договірних санкцій, 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень) судового збору.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору.
Не погодившись з зазначеним вище рішенням, ТОВ "Ніко-Дніпропетровськ" (відповідач) звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як неправомірне, та за результатами апеляційного перегляду припинити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
Зокрема, в обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень апелянт наполягає на тому, що господарським судом першої інстанції в порушення норм процесуального права, а саме, ст.22 ГПК України, не задоволено клопотання ТОВ «Ніко-Дніпропетровськ» від 08.08.2013р. про відкладення слухання справи на іншу дату; в провадженні господарського суду першої інстанції вже була справа №12/5005/10899/2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором №100.2.3-04/85к-10 від 05.08.2010р. між тими ж сторонами з тих же підстав, проте, ухвалою від 17.01.2013р. провадження у цій справі припинено, у зв'язку з відмовою позивача від позову за п.4 ч.1 ст.80 ГПК України; при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції не враховано факт здійснення ТОВ «Торговий Дім-Ніко» часткової сплати спірної заборгованості за кредитом у розмірі 60 553,96 грн.; відповідачу в порушення вимог ГПК України, як стороні, що не була присутня у судовому засіданні, не направлено копію оскаржуваного судового рішення.
В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р., на підставі ст.24 ГПК України, судом за своєю ініціативою Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім-Ніко» залучено до участі у справі в якості другого відповідача.
Проте, 03.12.2013р. уповноваженим представником позивача заявлено письмове клопотання про зміну процесуального статусу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім-Ніко», як відповідача-2, на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Своє клопотання позивач обґрунтував зверненням з позовом саме до ТОВ «Ніко-Дніпропетровськ», у зв'язку з чим залучення ТОВ «Торговий Дім-Ніко» до участі у справі в якості другого відповідача суперечить позовним вимогам банку.
Зазначене вище клопотання колегією суддів задоволено, змінено процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім-Ніко» на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Окрім того, згідно вимог ст.101 ГПК України, колегією суддів задоволено письмове клопотання позивача від 06.12.2013р. №б/н про залучення в якості доказів у справі додаткових документів, як-то, копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013р. у справі №905/4789/13, копії наказу від 10.10.2013р. на виконання вищезгаданого судового рішення та докази відправки останніх сторонам у справі.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на викладене нижче.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2010р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" (Позичальник) укладено кредитний договір №100.2.3-04/85к-10, згідно п.1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 75 224 943,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит не пізніше 29 липня 2011 року, а також, сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.
28.12.2012р. сторонами укладено договір №11 про внесення змін до кредитного договору №100.2.3-04/85к-10, відповідно до якого п.1.1 кредитного договору сторони виклали в наступній редакції: "1.1 Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 67 268 796,36 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором, але не пізніше 11 квітня 2013 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором. Кредит за договором надається Позичальнику у такій валюті: гривня.".
На виконання умов договору, Банком було видано кредит на загальну суму 75 224 943,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №45401 від 06.08.10р., копія якого залучена до матеріалів справи.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що Банк надає кредит Позичальнику у безготівковій формі на підставі письмової заявки Позичальника за формою додатку №1, в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування кредиту на рахунок Позичальника №26000010088433 у Відділенні "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", за умови виконання Позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених кредитни договором.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору, з врахуванням договору №11 про внесення змін до кредитного договору №100.2.3-04/85к-10, плата за користування кредитом встановлюється у вигляді процентів за користування кредитом, розмір яких є фіксованим та складає 10% річних.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь час користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день що передує дню повного його погашення із розрахунку факт/365.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, як свідчать наявні у справі докази, Позичальник зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування ними належним чином не виконав, здійснивши повернення кредитних коштів за договором лише частково.
В той же час, доказів погашення Позичальником (третя особа) чи/або Поручителем (відповідач) заборгованості за кредитом в сумі 66 019 634,57 грн., сплаті процентів за період з 25.03.2013р. по 24.05.2013р. в сумі 843 468,84 грн. та за період з 25.05.2013р. по 14.06.2013р. в сумі 379 839,00 грн., на момент вирішення даного спору суду надано не було, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині господарським судом першої інстанції цілком правомірно визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Отже, за прострочення зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом та прострочення з погашення плати за кредит сторони встановили відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день повернення кредиту з розрахунку факт/365 (п.7.1 та 7.2. договору № 11 про внесення змін до кредитного договору №100.2.3-04/85к-10).
Таким чином, відповідно до розрахунку позивача, який місцевим господарським судом обґрунтовано визнано вірним, сума пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.04.2013р. по 14.06.2013р. складає 1 727 363,04 грн.; сума пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2013р. по 14.06.2013р. складає 21 571,74 грн.
Зазначені вище розрахунки відповідають умовам спірного договору, відповідачем не спростовані, в зв'язку з чим вказані в розрахунках суми пені підлягають до примусового стягнення.
Також, умовами спірного кредитного договору сторони передбачили відповідальність у вигляді договірної санкції за невиконання Позичальником зобов'язання, встановленого в п.4.3.11.1, а також, за невиконання зобов'язання, передбаченого в п.4.3.2 кредитного договору (п.7.1-7.3 договору).
Доказів виконання позичальником передбачених у зазначених вище пунктах договору зобов'язань суду також не надано, в зв'язку з чим вимоги щодо застосування штрафних санкцій в сумі 800 000,00 грн. та договірної санкції в сумі 595 200,00 грн. також цілком правомірно визнано обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, згідно обґрунтованому розрахунку, доданому позивачем до матеріалів справи, сума річних за прострочення сплати процентів за період з 01.03.2013р. по 14.06.2013р. складає 4 338,40 грн.; сума річних за прострочення сплати кредиту за період з 12.04.2013р. по 14.06.2013р., складає 347 281,37 грн.; інфляція грошових коштів за прострочення сплати процентів за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. складає 560,71 грн.; інфляція грошових коштів за прострочення сплати кредиту за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. складає 66 019,63 грн. Як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, зазначені вище суми також підлягають до примусового стягнення, як обгрунтовані та доведені наявнимиу справі доказами.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Матеріали справи свідчать, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко-Дніпропетровськ" (Поручитель) укладено договір поруки №100.2.3-04/98п-10 від 05.08.2010р., згідно якого Поручитель (відповідач у даній справі) поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому (п.11 договору поруки).
Відповідно до п.2.1 вказаного договору, сторони договору визначають, що у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань Позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальника.
У випадку порушення Позичальником зобов'язань (будь-якого із зобов'язань) за кредитним договором, Банк має право звернутися до Поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі чи частково (п.2.5 договору поруки).
У випадку порушення Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, Поручитель зобов'язується виконати їх у строк/термін, зазначений у письмовій вимозі Банку, шляхом перерахування коштів на рахунок Банку.
Згідно п.4.1 договору поруки, при простроченні виконання Поручителем зобов'язань, що визначені в п.1.2 цього договору, Поручитель зобов'язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.
Отже, з огляду на неналежне виконання Позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань, позивачем 16.04.2013р. в адресу відповідача (Поручитель) було надіслано лист-вимогу №3043/1-2 про погашення заборгованості ТОВ "Торговий Дім-Ніко" за кредитним договором.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (солідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З огляду на викладене, обґрунтованим колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду з приводу того, що заявлені позивачем до стягнення суми підлягають задоволенню шляхом їх стягнення з Поручителя (відповідача у справі).
В той же час, викладені в апеляційній скарзі заперечення на спростування обґрунтованості позовних вимог в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, належними доказами доведені не були.
Так, колегія суддів зауважує на тому, що відповідність рішення господарського суду першої інстанції вимогам чинного законодавсвта України переглядається в апеляційному порядку станом на час його ухвалення.
В той же час, доказів здійснення ТОВ "Торговий Дім-Ніко" (Позичальник, третя особа у справі) часткової сплати спірної заборгованості за кредитом в розмірі 60 553,96 грн. та 30 283,29 грн. згідно виписок по особовим рахункам від 18.06.2013р. та від 19.06.2013р., про які відповідач згадує в апеляційній скарзі, станом на 20.08.2013р. (дата ухвалення оскаржуваного рішення) суду надано не було.
Більш того, правом участі у судовому засіданні 20.08.2012р., саме за результатами якого і було ухвалено оскаржуване судове рішення, відповідач не скористався, витребувані судом документи, зокрема, відзив на позов, не надав.
З огляду на наведене, заперечення скаржника з приводу позбавлення його права на захист порушеного права, неможливість надання обґрунтованого відзиву на позовну заяву, який мав містити докази часткового виконання Позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, колегією суддів відхиляються, як безпідставні.
При цьому, слід зауважити, що кількість представників, які мають право представляти інтереси підприємства у суді, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22, не обмежена. Зважаючи на зазначене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату по причині знаходження директора ТОВ «Ніко-Дніпропетровськ» у відпустці цілком обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом, як неспроможне.
Окрім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що навіть за умов неможливості уповноваженого представника прийняти участь у судовому засіданні, останній мав можливість надати суду письмові заперечення на позов та докази на спростування доводів позивача шляхом направлення відповідних доказів поштою або іншим засобом зв'язку.
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення шляхом надання повної та об'єктивної оцінки фактичним доказам та обставинам справи, місцевий господарський суд цілком правомірно виходив саме з наявних у нього на час його ухвалення доказів виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором.
Більш того, на зворотній стороні рішення наявний штамп діловодства господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013р. з відміткою про направлення відповідачеві (стороні, що не була присутня у судовому засіданні) копії судового рішення, що спростовує твердження апелянта про допущення господарським судом процесуальних порушень.
Необгрунтованими колегія суддів вважає також твердження апелянта з приводу наявності правових підстав для припинення апеляційного провадження у даній справі, з огляду на нетотожність предметів та підстав позову у справі №904/5143/13 та у справі №12/5005/10899/2012, саме на яку посилається апелянт.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що докази належного виконання ТОВ «Ніко-Дніпропетровськ» (Поручитель, відповідач у справі) чи/або ТОВ "Торговий Дім-Ніко" (Позичальник, третя особа на стадії апеляційного провадження) зобов'язань за кредитним договором на час ухвалення оскаржуваного рішення в матеріалах справи були відсутні, висновок господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог колегія суддів вважає правомірним.
Натомість, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, як безпідставні та спростовані наявними у справі доказами, у зв'язку з чим передбачених ст.104 ГПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження покладаються на ТОВ "Ніко-Дніпропетровськ", згідно вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі №904/5143/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Дніпропетровськ" - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Повний текст постанови підписаний 16.12.2013р.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя П.П. Павловський
Суддя В.О. Кузнецов