83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.12.2013 Справа № 905/8020/13
Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС, Донецька обл., м. Світлодарськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод підіймально - транспортного обладнання», м. Донецьк
про: стягнення заборгованості у сумі 3144,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Скульський С.І. - довіреність №424/22 від 25.12.2012 р.;
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Центренерго», м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС, Донецька обл., м. Світлодарськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод підіймально - транспортного обладнання», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 3144,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на закупівлю (поставку) товарів №13/1 від 01.04.2013р. з додатком від 01.04.2013р. до договору, лист №08 - 4567 від 13.08.2013р. з повідомленням про отримання, претензію №25 - 5360 від 27.09.2013р. з повідомленням про отримання.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
01.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Центренерго», м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький завод підіймально - транспортного обладнання» (Покупець) був укладений договір на закупівлю (поставку) товарів №13/1 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товари згідно умов договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов договору. Означений договір підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств без зауважень.
За приписами п.п. 12.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку №1 до Договору. За умов п. 9 Додатку №1 до Договору від 01.04.2013 р. договір діє до 31.12.2013 р., а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов'язання Сторонами.
За умов п. 1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку №1 до Договору.
Постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку №1 до Договору (п.3.1. Договору). Місце, строк термін) поставки продукції за умовами п. 3.2. Договору також визначаються згідно Додатку №1 до Договору.
Відповідно п. 3.3. Договору фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 4. Додатку №1 до Договору від 01.04.2013 р. визначено, що Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки- СРТ (84792, Донецька область, м. Світлодарськ, Вуглегірська ТЕС, склад №7), відповідно до Правил «Інкотермс 2000».
Згідно п. 5 Додатку №1 до Договору від 01.04.2013 р. строк поставки: на протязі 10-15 календарних днів з дати отримання письмової заявки від Покупця (лист) з можливістю дострокової поставки.
На виконання умов Договору Додатку №1 до Договору від 01.04.2013 р. позивач звернувся до ТОВ «Донецький завод підіймально - транспортного обладнання» з листом №08 - 4567 від 13.08.2013р. з проханням здійснити постачання продукції за наведеним переліком на суму 24000,00 грн. разом з ПДВ.
У передбачений п. 5 Додатку №1 до Договору від 01.04.2013 р. строк відповідач поставку продукції не здійснив.
27.09.2013 р., позивач звернувся до відповідача з претензією №25 - 5360 з приводу невиконання зобов'язань за Договором щодо пропущення строків поставки продукції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з поставки продукції, залишення претензії №25 - 5360 від 27.09.2013р. без відповіді та задоволення у зв'язку з чим у позивача виникло право на стягнення штрафних санкцій передбачених умовами п. 9.2. Договору.
При укладенні Договору сторонами визначено межі відповідальності за неналежне виконання його умов. Так, згідно до умов п. 9.2. Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки Продукції з Постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1 відсотка вартості Продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Предметом судового розгляду є стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод підіймально - транспортного обладнання» пені за період з 02.09.2013 р. по 01.11.2013 р. у розмірі 1464,00 грн. та штрафу за період з 02.09.2013 р. по 01.11.2013 р. у розмірі 1680,00 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.
За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як і будь-який правочин є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися прийнятих на себе зобов'язань.
Виходячи з приписів ст. 629 ЦК України належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
До матеріалів справи не надано доказів щодо волевиявлення сторін про припинення дії договору чи зміни його умов, а тому суд приходить до висновку, що договір діє до теперішнього часу згідно з умовами, погодженими сторонами.
В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач продукцію визначену умовами додатку №1 до Договору не поставив.
За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.
Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже зазначалось вище, умовами п. п. 9.2. Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки Продукції з Постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1 відсотка вартості Продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Заявлений до стягнення розмір пені за період з 02.09.2013 р. по 01.11.2013 р. у розмірі 1464,00 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.
Заявлений до стягнення розмір штрафу за період з 02.09.2013 р. по 01.11.2013 р. у розмірі 1680,00 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, з урахуванням необхідності їх значення для справи, як це зазначено у статті 34 ГПК України.
На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів виконання умов Договору та умов Додатку №1 до Договору від 01.04.2013 р. в частині виконання зобов'язання з поставки обумовленої продукції не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 612, 626, 629, п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216 - 218, 230, 231, 232 ГК України ст. 193 Господарського кодексу України , керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС, Донецька обл., м. Світлодарськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод підіймально - транспортного обладнання», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 3144,00 грн., а саме пені у розмірі 1464,00 грн., штрафу у розмірі 1680,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод підіймально - транспортного обладнання» (83108, м. Донецьк, пр. Партизанський, б. 1А, код ЄДРПОУ 37087129) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС (84792, Донецька обл., м. Світлодарськ, код ЄДРПОУ 22927045) пені у розмірі 1464,00 грн., штрафу у розмірі 1680,00 грн., судовий збір у розмірі 1720,50грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.А. Бойко