10 грудня 2013 року Справа № 901/2325/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус";
відповідача: не з'явився, фізична особа-підприємець Вашагашвілі Марія Валеріївна;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вашагашвілі Марії Валеріївни на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 10 жовтня 2013 року у справі №901/2325/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, Дніпропетровськ, 49050)
до фізичної особи-підприємця Вашагашвілі Марії Валеріївни (пров. Іванова, буд.7, кв.51, Алушта, 98500)
про стягнення 44860,00 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця Вашагашвілі Марії Валеріївни про стягнення за договором оренди обладнання №213с від 02 липня 2013 року основного боргу - 8 125, 00 грн., компенсація згідно пункту 7.4. договору - 775, 00 грн., штраф згідно пункту 5.5. договору - 32 860,00 грн., вартість майна переданого в оренду згідно пункту 5.5 договору - 3 100,00 грн. Судові витрати у розмірі 1 720, 50 грн., покласти на відповідача.
Позивні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем не виконані умови договору оренди обладнання №213с від 02 липня 2008 року. Відповідач виконував умови договору неналежним чином і за весь час не придбав у Позивача жодного кг кави, не здійснив жодного платежу по оренді за обладнання та жодного разу не надав інформації про місцезнаходження обладнання.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2013 року у справі №901/2325/13 (суддя Пєтухова Н.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Вашагашвілі Марії Валеріївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" 2635,00 грн. основного боргу, 775 грн. компенсації, 3100,00 грн. штрафу, 3100,00 грн. вартості майна.
У частині стягнення 5490,00 грн. основного боргу та штрафу у розмірі 29760,00 грн. відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець Вашагашвілі Марія Валеріївна звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також не повним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
25 листопада 2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також він зазначив, що з доводами апеляційної скарги не погоджується та заперечує проти її задоволення.
В судовому засіданні, призначеному до слухання на 26 листопада 2013 року, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Розгляд справи було відкладено на 10 грудня 2013 року.
10 грудня 2013 року, у судове засідання, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус" (Орендодавець)та фізичною особою-підприємцем Вашагашвілі Марією Валеріївною (Орендар) було укладено договір оренди обладнання №213с від 02 липня 2008 року.
Згідно даного Договору Орендодавець надав в тимчасове платне користування, а Орендар прийняв за актом прийому-передачі до договору наступне обладнання: каво машину OPTIMA spic, в кількості 1 шт., завод. номер ОРМ000180, вартістю 3 100,00 грн. по акту прийому-передачі від 02 липня 2008 року.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що термін оренди складає 12 календарних місяців, тобто до 02 липня 2009 року.
Так як зі сторони Орендодавеця не було заперечень проти права Орендаря користуватись майном після закінчення строку договору найму, то договір вважався поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Пунктом 5.8. договору передбачено обов'язок Орендаря, щомісячно купувати у Орендодавця каву, в розмірі 1кг. в місяць.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати складає 5% від вартості обладнання, тобто 155,00 грн. в місяць.
Орендар зобов'язан сплачувати орендну плату кожного місяця до 15 числа за минулий місяць (пункт 3.5.),а в разі належного виконання умов договору - 1 грн. (пункт 3.2.). Орендна плата нараховується за весь період знаходження обладнання в Орендаря з першого по останній день місяця, у тому числі за місяці у яких обладнання було передано в оренду або повернуто Орендодавцеві відповідно до акту прийому-передачі обладнання, незалежно від кількості днів фактичного користування.
Пунктом 5.5. договору передбачено обов'язок Орендаря письмово, щомісяця до 5 числа, інформувати Продавця про місцезнаходження обладнання. У випадку відсутності такої інформації Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення обладнання або відшкодування повної його вартості, а також покупець зобов'язаний оплатити Продавцеві штраф у розмірі 20% від вартості орендованого майна за кожний випадок такого порушення.
Пунктом 7.4.4. договору передбачено, що у разі розірвання договору з ініціативи Орендодавця у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Орендарем умов договору, Орендар зобов'язаний повернути обладнання в строк і на умовах передбачених пунктами 6.1. та 8.6. договору, і виплатити компенсацію в розмірі рівному 5 орендним платам згідно пункту 3.1. договору.
Пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сумлінна сторона має право в однобічному порядку розірвати діючий договір. Доказом невиконання Орендарем умов договору є те, що за весь період дії договору, Орендар не купував каву у Орендодавця, та не здійснив жодного платежу за оренду обладнання за весь час дії договору. У такому випадку сумлінна сторона письмово повідомляє про це іншу сторону, документи що підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, свідчать про розірвання договору. У цьому випадку Орендар зобов'язаний за свій рахунок своїми силами повернути обладнання Орендарю на протязі 3-х робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору.
За твердженнями позивача, відповідач виконував умови договору неналежним чином, і за весь час не придбав у Орендодавеця жодного кг кави і отже він зобов'язаний був сплачувати орендну плату в розмірах 155,00 грн. щомісячне.
Згідно розрахунку позивача відповідач за період з липня 2008 року по листопад 2012 року зобов'язаний оплатити орендну плату у розміру 8 125,00 грн.
Вищевказані обставини і стали підставою для звернення позивача з вищевказаним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Оскільки спірні правовідносини виниклі з приводу оренди майна, вони регулюються положеннями §1 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України .
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 760 Цивільного Кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно статті 763 Цивільного Кодексу України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Так судом першої інстанції було встановлено, що у зв'язку з тим, що зі сторони Орендодавця не було заперечень проти права Орендаря користуватись майном після закінчення строку договору оренди обладнання №213с від 02 липня 2013 року, то договір вважався поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач виконував умови договору неналежним чином, і за весь час не придбав у позивача жодного кг кави і отже фізична особа-підприємець Вашагашвілі Марія Валеріївна зобов'язана була сплачувати орендну плату в розмірах 155,00 грн. щомісячне.
Згідно розрахунку позивача відповідач за період з липня 2008 року по листопад 2012 року зобов'язаний оплатити орендну плату у розміру 8 125,00 грн.
Але, фізичною особою-підприємцем Вашагашвілі Марією Валеріївною не було надано суду у порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів виконання своїх зобов'язань за договором та оплати виниклої заборгованості позивачу.
Також, відповідачем було заявлено про пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення основного боргу та штрафних санкцій.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - є термін, впродовж якого особа може звернеться до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позивна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Статтею 267 частиною 3 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України закінчення позовної давності про застосування якої заявлене стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 8 125,00 грн. утворилась за період з липня 2008 року по листопад 2012 року.
Однак, позивач звернувся з позовом до суду лише 10 липня 2012 року (згідно штемпелю на конверті).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем пропущений строк позовної давності за період з липня 2008 року по 09 липня 2010 року для стягнення 5 490,00 грн. заборгованості.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період з липня 2010 року по листопад 2012 року у розміру 2 635,00 грн. боргу.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 32 860,00 грн. штрафу відповідно до пункту 5.5. договору, оскільки відповідач за весь час оренди обладнання жодного разу не повідомив Орендодавця про місцезнаходження обладнання.
Так, пунктом 5.5. договору передбачено обов'язок Орендаря письмово, щомісяця до 5 числа, інформувати Продавця про місцезнаходження обладнання. У випадку відсутності такої інформації Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення обладнання або відшкодування повної його вартості, а також покупець зобов'язаний оплатити Продавцеві штраф у розмірі 20% від вартості орендованого майна за кожний випадок такого порушення.
Отже, позивач просив стягнути штраф за період з липня 2008 року по листопад 2012 року, згідно розрахунку у тексті позивної заяві у сумі 32 860,00 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд першої інстанції цілком правомірно прийняв до уваги заяву відповідача про пропущення строку позивної давності, а тому позивні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково за період з липня 2012 року по листопад 2012 року у сумі 3 100, 00 грн.
Також, пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сумлінна сторона має право в однобічному порядку розірвати діючий договір. Доказом невиконання Орендарем умов договору є те, що за весь період дії договору, Орендар не купував каву у Орендодавця, та не здійснив жодного платежу за оренду обладнання за весь час дії договору. У такому випадку сумлінна сторона письмово повідомляє про це іншу сторону, документи що підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, свідчать про розірвання договору. У цьому випадку Орендар зобов'язаний за свій рахунок своїми силами повернути обладнання Орендарю на протязі 3-х робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору.
Окрім того, пунктом 7.4.4. договору передбачено, що у разі розірвання договору з ініціативи Орендодавця у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Орендарем умов договору, Орендар зобов'язаний повернути обладнання в строк і на умовах передбачених пунктами 6.1. та 8.6. договору, і виплатити компенсацію в розмірі рівному 5 орендним платам згідно пункту 3.1. договору.
Отже, позивач просив господарський суд стягнути з відповідача також компенсації згідно пункту 7.4.4. в розмірі 775,00 грн. та вартість майна - 3 100,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу за вих. №22 від 22 листопада 2012 року про розірвання договору, повернення обладнання, сплату боргу та інше, а також попередив Орендаря про настання негативних наслідків для останнього.
Відповідач вказаний лист отримав 30 листопада 2012 року (що підтверджується повідомленням про вручення), проте проігнорував його, відповіді не надав, і до теперішнього часу борг відповідачем так і не сплачено, орендоване майне не повернене.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги позивача у частині стягнення компенсації згідно пункту 7.4 договору у розміру 775,00 грн. та вартості майна переданого в оренду згідно пункту 5.5 договору у розміру 3 100,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Вашагашвілі Марії Валеріївни залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2013 року у справі №901/2325/13 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121,Дніпропетровськ,49050)
2. Фізична особа-підприємець Вашагашвілі Марія Валеріївна (пров. Іванова, буд.7, кв.51,Алушта,98500)
3. Господарський суд Автономної Республіки Крим