79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2013 р. Справа № 914/3716/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого -судді Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.
Марко Р.І.
при секретарі Томкевич Н.,
за участю представників:
від позивача з'явився,
від відповідача з'явився,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фотоніка", м. Львів
на ухвалу господарського суду Львівської області від 12.11.2013 року
про припинення провадження у справі, суддя Король М. Р.
у справі № 916/3716/13
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фотоніка", м. Львів
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", м. Львів
про стягнення 18859,70 грн.,
ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2013 року припинено провадження у справі.
Ухвала суду мотивована тим, що договір, який укладений між сторонами містить у собі третейське застереження щодо передачі спору на вирішення третейського суду, яке не визнавалося судом недійсним і залишається чинним, відповідно, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і повинен розглядатися третейським судом.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу на розгляд до господарського суду Львівської області, апелюючи тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення необхідна наявність волі обох сторін. Лише за наявності волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі.
При цьому, скаржник зазначає, що таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача, чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи тим, що погоджений сторонами розділ 8 «Третейське застереження» договору про поставку товару від 12.04.2011 року є третейською угодою в розумінні ст.ст.12,13 Закону України «Про третейські суди». Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі, вказує відповідач, Закон України «Про третейські суди» не передбачає.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 12 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про поставку товарів. Вказаний договір у розділі 8 «Третейське застереження», зокрема містить пункт 8.1., погоджений сторонами договору, відповідно до якого всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору або у зв'язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т.ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», який знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА, 72, якщо попередньо не досягнуто згоди шляхом переговорів.
Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
При цьому, одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди").
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України "Про третейські суди випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Таким чином, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, як вбачається із матеріалів справи, таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду в позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.
Відповідно до пункту 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.
Таким чином, вимога відповідача про припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, прямо порушує норми Конституції України.
З урахуванням наведеного, за наявності спірних правовідносин суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду.
Отже, місцевий господарський суд не врахував вищенаведеного, що призвело до неправильного застосування останнім норм процесуального права. Відповідно, ухвала суду про припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ "Фотоніка"- задоволенню.
Відповідно до ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
У відповідності з вимогами ст.49 ГПК України розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідних апеляційних скарг на ухвали судів першої інстанції в порядку ст.106 ГПК України, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК, Львівський апеляційний господарський суд,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фотоніка» б/н від 18.11.2013 року задоволити.
Ухвалу господарського суду Львівської області від 12.11.2013 року в справі №914/3716/13 скасувати.
Справу №914/3716/13 передати на розгляд до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І. Марко
Повний текст постанови
виготовлено 13.12.2013р.