ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22302/13 11.12.13
за позовомФізичної особи - підприємця Чехович Фелікса Едуардовича
до 1) Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" 2) Комунального закладу Київської обласної ради "Фонд комунального майна"
пропродовження строку дії договору оренди
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Лапутько С.О. - представник за договором від 07.10.13;
від відповідача-1 Василенко О.О. - представник за довіреністю від 16.07.13;
від відповідача-2Лебедєв С.В. - представник за довіреністю № 898/13 від 10.12.13
В судовому засіданні 11.12.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Чеховича Фелікса Едуардовича до Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня", Комунального закладу Київської обласної ради "Фонд комунального майна" про зобов'язання погодити звернення Чеховича Ф.Е. з пропозицією продовжити строк дії договору оренди № 112/09 від 22.11.09, а також про зобов'язання відповідача-2 продовжити строк дії договору оренди на 1 рік, відповідно до положень договору № 112/09 від 22.11.2009р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 22.11.2009 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 20,17 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1. Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 28.09.12 встановлено до 30.09.2013 року включно.
Позивач зазначає, що 21.08.13 та 03.09.13 звертався до відповідача-1 з проханням продовжити термін дії оренди до 30.09.14, проте відповіді не отримав. 16.09.13 позивач отримав лист про припинення строку дії договору оренди 112/09. З посиланням на ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 283,285 ГК України, позивач зазначає, що договір оренди № 112/09 від 22.11.2009р має бути продовжений шляхом укладення з позивачем додаткової угоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/22302/13 за вказаною позовною заявою, призначено справу до розгляду на 11.12.2013р.
У судове засідання 11.12.2013 року представники сторін з'явились. Представник відповідача-1 надав письмові заперечення проти позовної заяви, відповідно до яких зазначає, що 16.09.13 відповідачем-1 було вручено позивачу лист-повідомлення № 1920 про закінчення строку договору та звільнення займаного приміщення. Позивач направив відповідачу заяву про продовження строку дії договору тільки 21.10.13, тобто вже після того як закінчився строк, передбачений умовами договору.
Представник відповідача-2 надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. У своїх запереченнях відповідач зазначає, що строк дії договору оренди закінчився, але орендар приміщення не звільнив, по акту прийому-передачі орендодавцю не передав. Станом на 30.08.13 до орендодавця не надходило на узгодження ніяких звернень щодо продовження терміну дії договору.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представники відповідачів проти позову заперечували.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
22 листопада 2009 року між Комунальним закладом Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" (орендодавець) та ФОП Чехович Ф.Е. (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 112/09.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 20,17 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, вул. Багговутівська, 1 (далі - договір). Майно знаходиться на балансі відповідача-1 та передається в оренду з метою надання ритуальних послуг.
Пунктом 10.1. договору сторони встановили строк дії договору з 22.11.2009 до 21.11.2010 включно.
Згідно умов додаткових угод № 1 від 22.11.10, № 2 від 21.11.11 та № 3 від 28.09.12 строк дії договору продовжувався за згодою сторін до 21.11.11, 30.09.12 та 30.09.13 відповідно.
Відповідно до п.2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем Комунальному закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня". Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Згідно з п. 5.12 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний в 15-ти денний термін повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані.
Відповідно до п. 10.6 договору у разі закінчення строку дії даного договору, він може бути продовжений шляхом укладення додаткового договору, на що орендар має переважне право.
Пунктом 10.4 договору передбачено, що для продовження терміну дії договору орендар за 1 місяць до закінчення строку договору подає своє письмове звернення до обласної ради (органу управління майном), попередньо узгоджене з орендодавцем.
Згідно п. 10.7 договору його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містяться і в ст. 764 Цивільного кодексу України.
Листом № 1920 від 16.09.2013, який був отриманий позивачем особисто 16.09.13, орендодавець (відповідач-1) повідомив позивача про те, що термін дії договору оренди від 22.11.2009 № 112/09 закінчується 30.09.13, та просив звільнити орендоване приміщення.
Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008 р. N 2-11/9948-2007, від 18.08.2009 р. N 2/385).
Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом строк дії вищевказаного договору оренди закінчився, і в порядку ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України продовжений не був.
Згідно із ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендарю.
Як вбачається з матеріалів справи орендодавець у визначений законом строк направив орендарю лист, в якому повідомив останнього про закінчення дії договору оренди та необхідність звільнити орендоване приміщення і передати його за актом.
Відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - в розумний строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Згідно з ч.1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Суд зазначає, що умовами договору оренди, а саме п. 10.4 цього договору, сторони визначили порядок продовження терміну дії договору для чого орендарю (позивачу) необхідно за 1 місяць до закінчення строку договору подати своє письмове звернення до обласної ради (органу управління майном), попередньо узгоджене з орендодавцем.
Позивачем належних доказів того, що він у строк, передбачений п.10.4 договору оренди, звернувся до органу управління майном із відповідним зверненням, попередньо узгодженим із орендодавцем (відповідачем-1) не надано.
Судом не приймається наданий позивачем лист (заява) від 03.09.13 (надійшов відповідачу-1 11.10.13 вх. № 697/04) в якості належного та допустимого доказу звернення позивача до орендодавцем з метою попереднього погодження на продовження строку дії договору, оскільки вказаний лист було подано вже після закінчення строку дії договору оренди. Посилання позивача на лист від 21.08.13 є також необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи такий лист відсутній, і позивачем на вимогу суду не наданий, відповідачі факт отримання такого листа заперечують.
Наявне в матеріалах справи повідомлення, на яке позивач посилається як на доказ звернення до орендодавця з листом від 21.08.13, підтверджує лише факт направлення позивачем поштової кореспонденції на адресу відповідача-1 21.08.13, проте із вказаного повідомлення вбачається, що поштове відправлення К 329000175991 не було вручено одержувачу.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачами його прав і охоронюваних законом інтересів, не надано, за таких обставин в задоволенні позовних вимог, з викладених у позові правових підстав, необхідно відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.12.2013 року
Суддя Пукшин Л.Г.