"10" грудня 2013 р.Справа № 923/1234/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Мацюри П.Ф.,
Суддів Лисенко В.А.,
Ліпчанської Н.В.
При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ"
на рішення господарського суду Херсонської області від 22.10.2013р.
по справі № 923/1234/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ"
про стягнення 289 064,45грн.,
В вересні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс" звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" про стягнення 289064,45грн. заборгованості за поставлену продукцію за договором поставки №252/3-2013 від 27.03.2013р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.5 специфікації № 1 від 27.03.2013 р. до договору поставки № 252/3-2013 від 27.03.2013р. оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку - 30% від суми зазначеної в специфікації 121 042,35 грн. з урахуванням ПДВ до 12.04.2013р., 70% від суми зазначеної в специфікації 282 432,15 грн. з урахуванням ПДВ до 01.07.2013 р. В порушення даних вимог відповідач 15.04.2013р. на розрахунковий рахунок ТОВ "Біонасервіс" оплатив грошову суму у розмірі 121042,35 грн. Залишок суми у розмірі 282432,15 грн. на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач позивачу не перерахував та у нього утворилась заборгованість у розмірі 282 432,15 грн., та на заборгованість нарахована пеня.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що вказані позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства.
Не погоджуючись з даним рішенням в частині стягнення пені в розмірі 6632.30грн. відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду посилаючись на те, що при розрахунку пені були допущені арифметичні помилки і просить рішення господарського суду в цій частині скасувати.
Сторони в судове засідання не з'явились хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки матеріали достатні для перегляду справи, апеляційним господарським судом прийнято рішення справу переглядати у їх відсутність за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.
27 березня 2013 між ТОВ "Біонасервіс" і ТОВ "ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" укладений договір поставки № 252/3-2013, згідно з яким ТОВ "Біонасервіс" є постачальником, а ТОВ "ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" - покупцем.
У відповідності з п.1 вищевказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця біологічні препарати (товар), в кількості, асортименті, згідно специфікаціям, видатковим накладним, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору .
Згідно специфікації № 1 від 27.03.2013 р. (додаток № 1 до договору поставки від 27.03.2013р. № 252/3-2013), видаткової накладної № РН- 0000733 від 16.04.2013р., РН-0000744 від 16.04.2013р., РН-0000745 від 16.04.2013р., РН-0000746 від 16.04.2013р., РН-0000759 від 16.04.2013р., довіреності від 16.04.2013 р. № ВМВМ 0000062 ТОВ "Біонасервіс" поставило, а ТОВ "ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" прийняло товар: (Нітрофікс Glycimax) у загальній кількості 772.200 літри, на загальну суму: 403474,50 грн.
Пунктом 3.4 договору поставки від 27.03.2013р. № 252/3-2013 передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно з виставленими рахунками в порядку 100 % передоплати, якщо інше не передбачено специфікацією (доповнення № 1), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.5 специфікації № 1 від 27.03.2013 р. до договору поставки № 252/3-2013 від 27.03.2013р. оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку - 30% від суми зазначеної в специфікації 121 042,35 грн. з урахуванням ПДВ до 12.04.2013р., 70% від суми зазначеної в специфікації 282 432,15 грн. з урахуванням ПДВ до 01.07.2013 р.
Основна сума боргу позивачем не заперечується.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 6632,30 грн. на підставі п.7.3 договору №252/3-2013 від 27.03.2013 року, яким передбачено, що покупець за порушення терміну розрахунків сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення (до моменту виплати боргу).
Позивачем наданий розрахунок суми боргу, який заперечується відповідачем, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. Відповідач вважає, що з суми боргу пеня повинна становити 2135 грн. 19 коп., а не 2112 грн. 44 коп., як зазначено в розрахунку.
В апеляційній скарзі апелянт також посилається на вказані обставини.
Господарським судом Одеської області перевірено розрахунок позивача та встановлено, що спір в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 2112 грн. 39 коп., а отже апеляційні вимоги скаржника є безпідставними.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення господарського суду Херсонської області є вірним, обґрунтованим та законним та просить залишити його без змін.
Перевіривши розрахунки зроблені сторонами, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що розрахунки зроблені позивачем та судом першо інстанції відповідають вимогам позову.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст.193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 101; 103 - 105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Херсонської області від 22 жовтня 2013 року у справі №923/1234/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя П.Ф. Мацюра
Суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя В.А. Лисенко