Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2013 р.Справа № 905/6390/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю ПСК-Харків, м. Харків
про визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Тищенко А.В., довіреність №3788/4 від 11.11.2013 р.
Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПСК-Харків, м. Харків (відповідача) про визнання недійсним договору №5132 на проведення проектно-дослідницьких робіт від 10.03.2010 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 147,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №5132 на проведення проектно-дослідницьких робіт від 10.03.2010 р., за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання своїми силами та коштами за рахунок позивача виконати визначені у п.1.2. договору роботи, а позивач зобов'язався прийняти результати таких робіт (научно-технічну продукцію) та оплатити відповідачеві вартість виконаних робіт. За умовами п.2.2. договору оплата виконаних робіт здійснюється позивачем шляхом перерахування відповідних коштів, вказаних в п.2.1. цього договору на розрахунковий рахунок відповідача протягом 10-ти банківських днів за фактично виконаний обсяг після надання акта про здачу-приймання виконаних робіт, податкової накладної і отримання рахунка на оплату. Проте відповідач всупереч умовам п.2.2. договору не надіслав позивачеві рахунок на оплату. Позивач вважає, що ненадіслання відповідачем рахунка на оплату є недосягненням сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, у зв'язку з чим просить суд визнати договір недійсним. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 11, 509, 626, 628, 638, 651, 662 ЦК України.
Позивач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання, призначені на 14.11.2013 р., 19.11.2013 р. та 03.12.2013 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не подав.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 80-81) позовні вимоги не визнає, просить суд у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим фактом, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором № 5132 від 10.03.2010 р. належним чином, передав позивачеві результати робіт, що підтверджується підписаним сторонами актом б/н здачі-приймання виконаних проектних робіт по договору від 22.06.2010 р. та на виконання умов п.2.2 договору 22.06.2010 р. передав представникові позивача податкову накладну 32 і рахунок №25 за договором № 5132 від 10.03.2010 р. разом із супровідним листом № 552/4 від 22.06.2010р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір № 5132 на проведення проектно-дослідницьких робіт від 10.03.2010 р. (надалі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався своїми силами та коштами за рахунок позивача виконати визначені у п.1.2. договору роботи, а позивач зобов'язався прийняти результати таких робіт (научно-технічну продукцію) та оплатити відповідачеві їх вартість.
Згідно з п.2.1. договору за научно-технічну продукцію по даному договору позивач в установленому порядку оплачує відповідачеві відповідно до протоколу про договірну ціну (Додаток №1) та кошторисом (Додаток №2) - 46 558,80 грн. та ПДВ -20% - 9 311,76 грн. Загальна вартість робіт за договором становить 55 870,56 грн.
Відповідно до протоколу розбіжностей №1 до договору № 5132 від 10.03.2010 р. (а.с. 58) сторони узгодили п.2.2. договору, за умовами якого оплата виконаних робіт здійснюється позивачем шляхом перерахування відповідних коштів, вказаних в п.2.1. цього договору на розрахунковий рахунок відповідача протягом 10-ти банківських днів за фактично виконаний обсяг після надання акта про здачу-приймання виконаних робіт, податкової накладної і отримання рахунка на оплату.
У п.3.1. договору сторони узгодили строки виконання робіт. Початок виконання робіт - з моменту підписання договору. Кінець виконання робіт - згідно календарного плану (Додаток №3 до договору).
Згідно з п.4.2. договору документом про виконання научно-технічної продукції є акт здачі-приймання виконаних робіт.
За умовами п.10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (10.03.2010 р.) і діє до виконання сторонами зобов'язань за даним договором.
Позивач у позові стверджує, що ненадіслання відповідачем позивачеві рахунка на оплату свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, у зв'язку з чим просить суд визнати договір недійсним.
Дослідивши надані сторонами матеріали справи та проаналізувавши наведені твердження позивача, суд вважає їх хибними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з наступних підстав.
Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Чинне законодавство пов'язує факт укладення договору з досягненням сторонами згоди щодо всіх його істотних умов (ч. 2 ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України), під якими визнає умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. З ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Проаналізувавши вищенаведені законодавчі приписи та зміст договору № 5132 від 10.03.2010 р., судом вважає, що умови, викладені у договорі, були визначені та погоджені сторонами. При цьому жодна з умов договору не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.
Вимоги щодо письмової форми договору, встановленої для договорів, які укладаються між юридичними особами, сторонами дотримано.
Договір був підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору (предмет, ціну та строк дії договору).
З урахуванням вищевикладеного суд має достатні підстави для висновку про те, що оспорюваний договір є укладеним, оскільки сторонами цього договору досягнуто згоди щодо його істотних умов.
Як свідчать надані відповідачем та досліджені судом матеріали справи, відповідач виконав визначені у договорі роботи та передав їх позивачеві, що підтверджується актом б/н здачі-приймання виконаних проектних робіт від 22.06.2010 р., підписаним повноважними представниками сторін і скріпленим їх печатками (а.с. 24).
Позивач у позові стверджує, що відповідач в порушення приписів ч. 2 ст. 662 ЦК України та п.2.2. договору не надіслав позивачеві рахунок на оплату робіт, у зв'язку з чим позивач вважає даний договір недійсним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Суд вважає дані доводи позивача помилковими з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз даної норми закону свідчить про те, що вона містить правила щодо передання товару продавцем покупцю за договором купівлі-продажу, тобто регламентує порядок виконання сторонами вже укладеного договору купівлі-продажу і не стосується порядку його укладання.
Слід також звернути увагу на п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", в якому зазначено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
До того ж, твердження позивача щодо ненадсилання відповідачем рахунку на оплату спростовуються наданим відповідачем супровідним листом № 552/4 від 22.06.2010 р. (а.с. 23), на якому міститься підпис представника позивача про отримання ним 22.06.2013 р. податкової накладної 32 та рахунка № 25 на оплату виконаних робіт за оспорюваним договором.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи викладене суд вважає, що позивач не довів суду наявності обставин, які є підставами для визнання договору недійсним в розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про визнання договору №5132 на проведення проектно-дослідницьких робіт від 10.03.2010 р. недійсним є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судовий збір в розмірі 1 147,00 грн. на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 202-204, 215, 525, 626, 638, 662, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 06.12.2013 р.
Суддя Макаренко О.В.