27.11.2013 р. Справа № 914/3756/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи
за позовом Львівського комунального підприємства "Південне", м. Львів
до відповідача Приватного підприємства "Струк", м. Львів
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів
про стягнення 16 090,73 грн.
За участю представників сторін:
від позивача Приндота С.Г. - представник (довіреність №б/н від 10.04.2013р.);
від відповідача не з'явився;
від третьої особи Пулик А.В. - представник (довіреність №66 від 27.09.2013р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Львівське міське комунальне підприємство "Південне" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Струк" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення 16 090,73 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді.
Ухвалою суду від 07.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.10.2013р., відстрочено сплату судового збору.
Ухвалою суду від 30.10.2013р. розгляд справи відкладено на 13.11.2013р. з підстав, наведених в ухвалі суду. Цією ж ухвалою судом було повторно відстрочено сплату судового збору.
Ухвалою суду від 13.11.2013р. розгляд справи відкладено на 27.11.2013р. з підстав, наведених в ухвалі суду. Цією ж ухвалою судом було втретє відстрочено сплату судового збору.
Представник позивача вимоги ухвал суду від 07.10.2013р., 30.10.2013р. та від 13.11.2013р. виконав частково, судовий збір згідно ч.1ст.8 Закону України "Про судовий збір" не сплатив. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 07.10.2013р., 30.10.2013р. та від 13.11.2013р. не виконав.
Станом на 27.11.2013р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтвердив, що теплова енергія до буд.№3 на вул.Симоненка у м.Львові постачається на підставі договору №3908Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеному між ЛКП "Південне" (споживач) та ЛМКП "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація). Звертає увагу суду на те, що як правову підставу стягнення коштів позивач зазначає загальні норми Цивільного кодексу України про договірні зобов'язання. Однак, жодного договору з відповідачем (ПП «Струк») щодо надання послуг з теплопостачання позивач до матеріалів справи не подав, оскільки між ЛКП "Південне" (позивач) та Приватним підприємством «Струк» (відповідач) договір на постачання теплової енергії не укладався, а відповідно, відсутні правові підстави для покладення на Приватне підприємство «Струк» обов'язку по виконанню неіснуючого договірного зобов'язання. Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника третьої особи, суд,-
встановив:
Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлені вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про теплопостачання у гарячій воді №3908/Ф від 01.10.2004 року, який укладений між ЛКП "Південне" (як споживачем) і ЛМКП "Львівтеплоенерго" (як енергопостачальною організацією).
Позивач стверджує, що на підставі зазначеного договору ЛМКП "Львівтеплоенерго" виставляє ЛКП "Південне" рахунки на оплату спожитої теплової енергії в гарячій воді у конкретному розрахунковому періоді. На підставі таких рахунків позивач скеровував відповідачу (ПП «Струк») для підписання акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які останнім не підписані, та рахунки-фактури на оплату отриманої теплової енергії в гарячій воді, які відповідачем не оплачені у строки, обумовлені в п.6.3 договору №3908/Ф від 01.10.2004р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Як стверджує позивач, відповідач здійснював оплату частково. Остання оплата проведена у листопаді 2012р.
Відтак, позивач нарахував відповідачу основний борг за договором №3908/Ф в сумі 16 090,73 грн.
01.10.2004р. між Львівським комунальним підприємством "Південне" (надалі - споживач) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (надалі - енерогопостачальна організація) було укладено договір №3908/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).
За умовами цього договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.
Відповідно до п.2.2. та п.2.3. договору початок та закінчення опалювального сезону (п.2.2 договору) встановлюються відповідними органами влади. Усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання споживача до введення їх в роботу повинні бути прийняті в експлуатацію енергопостачальною організацією згідно з вимогами Правил користування тепловою енергією та Правил технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж з оформленням відповідного акта-допуску.
У розділі 6 договору врегульовано порядок розрахунків між енергопостачальною організацією та споживачем. Зокрема, у п.6.3 договору встановлено, що споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. Розрахунковим періодом (п.6.2) є календарний місяць.
В додатку №1 до договору зазначено, що енергопостачальна організація постачає в термін дії даного договору теплову енергію в гарячій воді до об'єктів споживача в обсягах постачання, визначених у додатку №1 до договору №3908/Ф від 01.10.2004р. Як вбачається зі змісту додатку №1, до об'єктів споживача за адресою Симоненка, 3 включено: житловий будинок та магазин.
Як стверджує позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та чинного законодавства, станом на 01.05.2013р. у нього існує заборгованість в сумі 16 090,73 грн.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 16 090,73 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані у договорі.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Укладення договору як спільного юридичного акта його учасників, погодження між ними умов договору відбувається у два етапи: 1) внесення пропозиції однією стороною укласти договір (оферти); 2) прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.
Зміст договору №3908/Ф від 01.10.2004р. як підстави виникнення цивільного-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники цього договору (споживач - ЛКП "Південне" та енергопостачальна організація - ЛМКП "Львівтеплоенерго") відповідно до умов цього договору, які закріплені і сформульовані в цьому договорі.
Договір №3908/Ф від 01.10.2004р. є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише споживачем і енергопостачальною організацією.
Енергопостачальна організація виставляє саме позивачу рахунки за теплову енергію згідно договору №3908/Ф від 01.10.2004р., як платнику за цим договором.
Судом встановлено, що ЛКП "Південне" не укладало із ПП "Струк" договору на постачання теплової енергії, відтак, враховуючи вищенаведене, відсутні правові підстави для покладення на ПП "Струк" обов'язку по виконанню договору №3908/Ф від 01.10.2004р., яким визначені права та обов'язки споживача - ЛКП "Південне" та енергопостачальної організації - ЛМКП "Львівтеплоенерго", як і відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за зазначеним договором, адже за умовами п.п.7.2.3 договору №3908/Ф від 01.10.2004р. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідальність у формі пені несе споживач (ЛКП "Південне"), а не інші особи, зокрема відповідач у справі.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Позов - це вимога заінтересованої особи, що випливає зі спірних матеріальних правовідносин, про захист свого або чужого права або законного інтересу, що підлягає розгляду та вирішенню у встановленому законом порядку.
Елементи позову визначають його внутрішні специфічні ознаки, містять інформацію про суб'єктивне право, що потребує, на думку позивача, судового захисту, про фактичні обставини, на яких ґрунтується подана вимога.
Позов як вимога про захист складається з трьох елементів: предмета, підстави та змісту.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога, заявлена позивачем в суд до відповідача щодо усунення допущеного відповідачем порушення суб'єктивного права позивача.
Підстави позову - це обставини, що вказуються позивачем, з якими позивач, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу або правовідносини в цілому, що складають предмет позову.
Зміст позову - це певна форма захисту, про здійснення якої позивач просить суд при зверненні із захистом порушених або оскаржуваних прав.
Звертаючись до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення 16 090,73 грн. заборгованості, позивач визначив як підставу позову, укладений між ним і ЛМКП "Львівтеплоенерго" договір №3908/Ф від 01.10.2004р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Договір між позивачем та відповідачем не укладався. Доказів зворотнього до справи не подано і на такі обставини ніхто із учасників судового процесу не посилається.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, відтак у задоволенні позову про стягнення з ПП "Струк" заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 16 090,73 грн., слід відмовити.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Слід зазначити, що згідно з ч.2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Питання сплати, звільнення від сплати, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір". Статтею 8 цього закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У відповідності до п.п.3.3. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Враховуючи те, що суд неодноразово відстрочував сплату судового збору, позивач доказів оплати не подав, відтак судовий збір підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Південне" (79071, м.Львів, вул.Кульпарківська, 131; р/р 26008300205336 ФЛО УПР АТ «Ощадний Банк»; МФО 325796; код ЄДРПОУ 20818978) в дохід Державного бюджету 1 720,50 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 02.12.2013р.
Суддя Сухович Ю.О.