79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" грудня 2013 р. Справа № 905/4236/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Желік М.Б.
суддів Кузь В.Л.
Малех І.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія", м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163 (вих. № б/н від 11.11.2013 року)
на рішення Господарського суду Львівської області
від 28.10.2013 року у справі № 905/4236/13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія", м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача : Думич А.М. - представник за довіреністю.
Стороні роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2012 року по справі № 905/4236/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю та скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2013 року щодо зупинення стягнення за ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі № 905/538/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32602104) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" (83060, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Шахтарів Донбасу, буд. 163, код ЄДРПОУ 32164774) про стягнення 654 443, 31 грн. (виконавче провадження № ВП 37991669).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження та скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2013 року у справі № 905/4236/13 та направити справу на новий розгляд, а судові витрати покласти на відповідача.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом не було взято до уваги його клопотання з проханням витребувати у ТОВ "Восток" оригінал протоколу загальних зборів засновників від 19.01.2011 року та щодо продовження строку розгляду справи на 15 днів, чим обмежено можливість реалізувати свої процесуальні права.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття її до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.12.2013 року.
06.12.2013 року на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у клопотанні про витребування доказів Позивачем не наведено жодних доводів, які б підтверджували неможливість самостійно надати докази, у зв'язку з чим просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні 11.12.2013 року Позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Відповідач участь уповноваженого представника у судове засідання 11.12.2013 року забезпечив, який надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2013 року у справі № 905/4236/13 слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
08.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс 1" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" (Замовник) укладено договір № 080512-02 про надання послуг, у відповідності до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання за плату надавати послуги з використанням автотранспорту (загальна кількість 10 одиниць) по перевезенню вантажу на об'єктах замовника на підставі його заявок, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.
Згідно п. 2. Договору об'єм, характер і строки надання послуг визначаються в заявках замовника і погоджуються з виконавцем.
Відповідно до розділу 2 Договору загальна сума договору становить 1 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, а вартість послуг, які надаються виконавцем відповідно до п.1.1. Договору за 1 т/км. становить в залежності від наступних відстаней при перевезенні від завантаження до вивантаження:
- від 30 до 35 км. - 0,85 грн. т/км з врахуванням ПДВ та паливно мастильних матеріалів виконавця;
- від 36 до 50 км. - 0,8 грн. т/км з врахуванням ПДВ та паливно мастильних матеріалів виконавця;
- від 51 до 115 км. - 0,7 грн. т/км з врахуванням ПДВ та паливно мастильних матеріалів виконавця;
- від 116 до 140 км. - 0,85 грн. т/км з врахуванням ПДВ та паливно мастильних матеріалів виконавця.
Замовник зобов'язаний здійснити 100% передоплату перед початком надання послуг в розмірі загальної суми договору вказаної в п.2.2.(п.п. 2.4. Договору).
Договір про надання послуг укладено від імені уповноважених представників сторін та скріплено їхніми печатками.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з вимогою визнати договір недійсним, оскільки вважає, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" уклав його без попередньої згоди учасників товариства, тобто з перевищенням наданих йому статутом повноважень.
Так, згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія", що оформлені протоколом від 19.01.2011 року учасники вирішили заборонити виконавчому органу товариства (директору) без попередньої згоди учасників, викладеної у письмовій формі, укладати (підписувати) угоди (в т.ч., але не виключно, договорів купівлі-продажу, міни, дарування, угод, попередніх договорів) пов'язаних з розпорядженням нерухомим майном товариства, кредитуванням, іпотекою, порукою, заставою, передачею в оренду приміщень товариства, передачею в суборенду землі товариства, відмовою від оренди земельною ділянкою (як в цілому так і частково), угод спрямованих на зміну вартості нерухомого майна товариства, а також надання згоди на укладення контрактів, договорів, інших угод, що укладаються товариством в процесі ведення ним господарської діяльності, за умови, коли строк таких угод (договорів) перевищує 3 (три) місяці та/або ціна яких перевищує 1 000 000,00 грн., або якщо на дату укладення договору ціна не встановлена договором.
З протоколу від 19.01.2011 року вбачається, що на загальних зборах товариства були присутніми учасники товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток", в особі директора Півторака І.В., що володіє 0,29% частки статутного капіталу товариства та Компанія ЕВРОБАЛТ ЛІМІТЕД (EUROBALT LIMITED), в особі Бережного С.М., діючого на підставі доручення, що володіє 99,71% частки статутного капіталу товариства.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересі може бути визнання правочину недійсним.
З урахуванням приписів статей 1, 12 ГПК України справи із спорів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, розглядаються господарськими судами за наявності двох умов: якщо ці спори виникають із цивільних або господарських відносин, у тому числі корпоративних та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Скаржник стверджує, що директор товариства не був наділений повноваженнями на укладення оспорюваного договору, що підтверджується протоколом учасників товариства від 19.01.2011 року, однак колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
В Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості щодо дати обрання (призначення) та реєстраційних номерів облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Так, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 209808 за станом на 08.05.2012 року (дата укладення оспорюваного договору), з якого вбачається, що до єдиного державного реєстру включено інформацію про керівника ТОВ "Донецька будівельна компанія", яким зазначено - Гостєва Руслана Валерійовича, який одночасно є і підписантом, однак не внесено інформації про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Згідно ч. 3. ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, як зазначає сам позивач станом на час підписання оспорюваного договору він не володів інформацією щодо прийнятого рішення учасників товариства про обмеження його повноважень, окрім того довідатися про обмеження повноважень виконавчого органу (директора) товариства іншим чином не було можливим, оскільки відомості про них не були внесеними до єдиного державного реєстру.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).
В матеріалах справи містяться акти приймання передачі наданих ТОВ "Донецька будівельна компанія" послуг з перевезення згідно договору № 080512-02 від 08.05.2012 року за травень, червень 2012 року, що свідчить про надання послуг виконавцем та прийняття їх замовником, які є підтвердженням схвалення укладеного договору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, колегія суддів вважає, що договір про надання послуг від 08.05.2012 року укладений у відповідності до вимог закону, тому підстави передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання його недійсним відсутні.
Висновки суду першої інстанції відповідають закону та матеріалам справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2013 року слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія", м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163 (вих. № б/н від 11.11.2013 року) відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2013 року у справі № 905/4236/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 16.12.2013 року
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Кузь В.Л.
суддя Малех І.Б.