04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2013 р. Справа№ 5011-11/6786-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
За участю представників:
позивача: Гайсанюк Н.О. - пред. за дов. №36 від 14.01.2013;
відповідача: Шапошнікова Т.Г.- пред. за дов. б/н від 11.12.2013.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року
у справі № 5011-11/6786-2012 (суддя - Якименко М.М.)
За позовом Стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва
До Приватної фірми "Літ"
про стягнення 5 683,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. у справі №5011-11/6786-2012 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким позов задовольнити, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відповідачем було свідомо завищено обсяг та вартість робіт для отримання коштів за фактично не виконані роботи та послуги. Скаржник стверджує, що судова експертиза проводилась кваліфікованим експертом та звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано положення п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. N 174 незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати", які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що головний інженер стоматологічної поліклініки перед підписанням Акту №1 за жовтень 2011р. здійснив контроль за належним виконанням робіт, в тому числі, провів обмірювання їх обсягу, проте ніяких зауважень чи претензій до відповідача не пред'являв. Також, відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції, що судова експертиза проведена неточно.
Ухвалою від 22.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 11.12.2013 року.
В судове засідання 11.12.2013 представники сторін з'явилися.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 7 169,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було завищено вартість робіт за Договором № 533 від 25.10.2011 року з виконання капітального ремонту м'якої покрівлі на суму 7 169,32 грн., обсяг робіт згідно замірів представника відповідача складає 228 кв. м., підтвердженням чого є Локальний Кошторис №2-1-1 та Дефектний акт і позивач у 2011р. сплатив за капітальний ремонт 228 кв. м. покрівлі, але в період проведення Державною фінансовою інспекцією в м. Києві ревізії у березні 2012р. фінансово-господарської діяльності позивача було виявлено, що фактичний обсяг робіт, виконаних відповідачем, склав лише 170 кв. м., а не 228 кв. м. і цей факт, як стверджує позивач, підтверджується Актом №3 від 23.03.2012 контрольного обстеження обсягів робіт, виконаних підрядником ПП «Літ» з капітального ремонту м'якої покрівлі ( договір від 25.10.11 №553) Стоматологічної поліклініки Дніпровського району м.Києва за період 01.01.2010р. - 01.01.2012, який підписаний з боку позивача інженером з техніки безбеки та з боку ДФІ в м.Києві - заступником начальника відділу. Представник підрядника не з'явився для складання та підписання акту. Відповідно до Акту №3 від 23.03.2012. обсяг робіт був менше на 58 кв. м., ніж було обумовлено.
Крім того, вище зазначеною перевіркою було також встановлено завищення коефіцієнту адміністративних витрат на суму 293,00 грн. з ПДВ та зайво врахований комунальний податок в сумі 1,32 грн. з ПДВ.
Таким чином, контрольним органом було встановлено, що в цілому відповідачем було завищено вартість робіт за Договором №553 від 25.10.2011р. на загальну суму 7 169,32 грн.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд першої інстанції стягнути 5 683,00 грн. - зайво сплачених бюджетних коштів, 3 530,88 грн. - витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи та судовий збір за подання позовної заяви. Зазначену суму зайво сплачених коштів позивач визначив, керуючись Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 04.06.2013 року № 8573/12-43.
У запереченнях відповідач зазначає, що судова експертиза проведена не точно та вказує на те, що перед підписанням Акту виконаних робіт головний інженер стоматологічної поліклініки провів обмірювання обсягів виконаних робіт та ніяких зауважень до ПФ «ЛІТ» не було висунуто.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2011 року між Стоматологічною поліклінікою Дніпровського району міста Києва (замовником) та Приватною фірмою "Літ" (підрядником) було укладено Договір № 533 (далі - Договір) з капітального ремонту м'якої покрівлі позивача.
Відповідно до розділу 1 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт м'якої покрівлі стоматологічної поліклініки Дніпровського р-ну. м. Києва, у відповідності до договірної ціни (Додаток №1) на основі прейскуранта 1, 2., а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Згідно з п. 5.1. Договору сторони узгодили вартість робіт за даним Договором, яка складає 22 338,94 грн. (двадцять дві тисячі триста тридцять вісім гривень 94 коп.) в т. ч. ПДВ 3 723,16 грн.
31.10.2011 сторонами підписано Акт №1 приймання будівельних робіт за жовтень 2011, за яким відповідачем були виконані, а позивачем прийняті роботи за Договором на договірну суму 22 338,94 грн.
Виконані роботи за Договором позивачем були оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №763 від 15.11.2011 року на суму 20 000,00 грн., № 792 від 21.11.2011 року на суму 2 338,94 грн.
03.04.2012 позивач звернувся до відповідача з Претензією №132, посилаючись на Акт №3 від 23.03.2012р. контрольного обстеження обсягів робіт, виконаних підрядником ПП «Літ», в якій просить повернути зайво сплачені кошти - 7 169,32 грн. Проте, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що з наданих позивачем та відповідачем доказів вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи згідно умов Договору, позивачем прийняті зазначені роботи шляхом оформлення відповідного акту за формою КБ-в, який підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень і претензій з боку замовника ,за які позивач сплатив кошти, однак позивач стверджує, що роботи було виконано за завищену ціну і не той об'єкт, який було передбачено Договором.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що дані договору підряду в частині визначення ціни не було визнано в установленому законом порядку недійсними у зв'язку з її завищенням чи до них були внесені відповідні зміни.
Крім того, звертаючись до суду першої інстанції з вимогою про відшкодування спірної суми грошових коштів, позивач не навів жодного правового обґрунтування заявленого позову ( ст.54 ГПК України «законодавство, на підставі якого подається позов»), пославшись лише на Акт №3 від 23.03.2012, складений Державною фінансовою інспекцією в місті Києві ревізії фінансового-господарської діяльності позивача, який сам по собі не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків, а відтак не свідчить про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог з таких підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з приписами ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за Договором сторонами виконані повністю, приймання-передача робіт оформлена без будь-яких зауважень і претензій з боку замовника відповідним Актом, за виконані відповідачем роботи позивач повністю сплати кошти.
Аналогічна позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України у справі №13/5005/2390/2012 від 21.11.2012; у справі №5027/26/2012 від 17.12.2012; у справі 5005/4276/2011 від 26.12.2012; у справі №5015/2427/13 від 15.01.2013.
На підставі викладеного, посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. N 174, є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 04.06.2013 року № 8573/12-43, то суд першої інстанції, керуючись нормами ст..ст.42,43 ГПК України, правомірно не прийняв зазначений висновок експерта в якості належного та допустимого доказу у даній справі, в зв'язку з тим, що експертиза проводилася взимку (фотографії додані до висновку експерта), коли на покрівлі лежав шар снігу і виконання робіт по замірам висоти примикань до стін та парапетів покрівлі практично не можливо, а якщо такі роботи і були виконані, то їх виконання є неточним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, цивільне та господарське законодавство базуються на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
Враховуючи, що спірні кошти були перераховані позивачем 15, 21.11.2011р. на виконання пункту 6.1 укладеного договору підряду, а саме, протягом 20-ти днів з моменту підписання сторонами за жовтень 2011р. двостороннього акту фактично виконаних відповідачем підрядних робіт на суму 22 338,94 грн, відсутні правові підстави вважати, що вони є надлишково перерахованими, а тому висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову є правомірними. Апеляційна скарга Стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Апеляційну скаргу Стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р у справі №5011-11/6786-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи №5011-11/6786-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Л.О. Кондес
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха