83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.12.2013 Справа № 905/3327/13
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Сич Ю.В., Осадчої А.М., при секретарі судового засідання Мігда К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест», м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область
до відповідача: Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван», м. Донецьк, Донецька область
про стягнення 179 000грн.
та
за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван», м. Донецьк, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест», м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область
про витребування з незаконного володіння майна загальною вартістю 143 732грн. 60коп.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Сакало П.А. - представник за довіреністю №15 від 09.04.2013р.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Линдаєв А.С. - представник за довіреністю від 01.06.2013р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 15.07.2013р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву з 15.07.2013р. до 23.07.2013р.
У судовому засіданні 10.12.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал 3) для прийняття рішення.
В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/3327/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест», м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, до Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван», м. Донецьк, Донецька область, про стягнення попередньої оплати за договором №1611АТБ від 16.11.2012р. у сумі 65 000грн. та пені у сумі 114 000грн., всього 179 000грн.
Ухвалою суду від 14.05.2013р. суддею Стукаленко К.І. було порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 29.05.2013р., з подальшим відкладенням на 02.07.2013р., 15.07.2013р., оголошенням перерви у судовому засіданні до 23.07.2013р. та відкладенням на 30.07.2013р.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.07.2013р., враховуючи складність справи, значний обсяг обставин, що підлягають з'ясуванню під час вирішення спору, справу №905/3327/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Стукаленко К.І., суддів А.М.Осадчої, С.М.Соболєвої, з подальшим відкладенням на 12.09.2013р.
11.09.2013р. у зв'язку зі знаходженням судді Стукаленко К.І. у відпустці, за результатом повторного автоматичного розподілу, головуючим у колегіальному розгляді справи №905/3327/13 призначено суддю Мельниченко Ю.С.
12.09.2013р. відповідач звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом з вимогою про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» майна загальною вартістю 143 732грн. 60коп., вказану зустрічну позовну заяву ухвалою суду від 12.09.2013р. було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження відповідачем за первісним позовом грошових коштів у розмірі 65 000грн., перерахованих позивачем за первісним позовом платіжними дорученнями №1762 від 22.11.2012р. та №108 від 18.02.2013р. в якості передплати за договором №1611АТБ від 16.11.2012р., який вподальшому, як зазначає позивач за первісним позовом, з огляду на невиконання відповідачем за первісним позовом цих робіт, було розірвано в односторонньому порядку. Крім того, позивачем за первісним позовом було заявлено до стягнення пеню у сумі 114 000грн. за порушення строків завершення підрядних робіт, передбачених договором.
Нормативно позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує ст.ст. 216, 230, 525, 526, 538, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230 Господарського кодексу України.
Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву від 15.07.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що прострочення виконання робіт з боку відповідача відбулось через прострочення позивачем строків поставки матеріалів для виконання робіт та у зв'язку з неналежними погодними умовами, крім того, зазначає, що нарахування пені у сумі 114 000грн. суперечить нормам чинного законодавства, оскільки пеня може нараховуватись у розмірі не більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України. Також відповідач за первісним позовом заперечує факт саме отримання від позивача за первісним позовом повідомлення про розірвання договору.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на незаконне утримання відповідачем за зустрічним позовом майна, перелік якого наведений у зустрічній позовній заяві, що належить Приватному підприємству «Ремонтно-строительная фирма «Сван».
Нормативно зустрічні позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 16, 317, 321, 387 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 139, 147 Господарського кодексу України.
Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву вих. №2921 від 23.09.2013р. проти зустрічних позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Приватним підприємством «Ремонтно-строительная фирма «Сван» не було надано належних доказів, в підтвердження перебування спірного майна на балансі підприємства,
крім того, зазначає, що службові записки, які були надані позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування заявлених позовних вимог не є допустими доказами.
Ухвалою суду від 15.10.2013р., відповідно до вимог ст. 30 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі посадову особу - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор» для дачі пояснень по суті спору, який у жодне судове засідання не з'явився, пояснень по суті спору не надав.
У судовому засіданні 10.12.2013р. представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги, заперечив проти зустрічних позовних вимог, представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти задоволення первісних позовних вимог, підтримав зустрічні позовні вимоги, сторони наполягали на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» (далі - генеральний підрядник) та Приватним підприємством «Ремонтно-строительная фирма «Сван» (далі - підрядник) був укладений договір №1611АТБ від 16.11.2012р. (далі - договір), за умовами якого генеральний підрядник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва об'єкту, що розташований за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Верхньоторецьке (влаштування крівлі). Вказаний договір був укладений генеральним підрядником у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №27-02/8 від 27.02.2012р.
Строк виконання робіт, як домовились сторони у п. 1.2 договору, 30 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі фронту робіт за умови своєчасної передплати відповідно до умов договору та погодних умов, що відповідають нормам ДБН В.2.6-14-97. Відповідно до п. 1.3 договору, початок виконання робіт обумовлено сторонами з моменту підписання акту приймання-передачі будівельного майданчика.
Як встановлено судом, відповідно до п. 1.3 договору, сторони підписали акт приймання-передачі будівельного майданчика від 17.01.2013р., крім того, сторони підписали акт приймання-передачі документації та обладнання від 16.11.2012р., відповідно до якого генеральний підрядник передав, а підрядник прийняв робочий проект в повному обсязі та локальні кошториси в програмному комплексі АВК-5.
Загальна вартість робіт, як домовились сторони у п. 3.3 договору, складає 444 000грн., у т.ч. ПДВ 74 000грн., що співпадає з даними договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору.
Як погоджено сторонами в п.п. 4.2.1 та 4.2.2 договору, порядок проведення розрахунків за виконані роботи наступний: аванс в розмірі 50 000грн. з урахуванням ПДВ сплачується на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 1 банківського дня з дня підписання договору. Однак, в договірній ціні до договору від 16.11.2012р., що є додатком №2 до договору, сторони погодили, що аванс в розмірі 50 000грн. з урахуванням ПДВ оплачується на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 10 банківських днів з дня підписання договору.
Перерахування залишкової суми, відповідно до п. 4.2.2 договору, здійснюється генеральним підрядником на підставі виставленого підрядником рахунку (рахунків), протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в. При цьому генеральний підрядник утримує з сум платежів, що підлягають сплаті підряднику на підставі підписаного обома сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт (укладеного за формою КБ-2в) грошові кошти в розмірі авансу, сплаченого підряднику за договором.
Відповідно до п. 5.5. договору акт виконаних робіт (типова форма КБ-2в) і довідка вартості виконаних робіт (типова форма КБ-3), підписана повноважними представниками сторін, є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Як пояснює позивач, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором ним як генеральним підрядником були перераховані на користь відповідача грошові кошти в розмірі 65 000грн. Сплата грошових коштів проводилась в безготівковому порядку платіжними дорученням №1762 від 22.11.2012р. на суму 50 000грн. з призначенням платежу: «за роботи відповідно договору №1611АТБ від 16.11.2012р., у т.ч. ПДВ 8 333грн. 33коп.» та платіжним дорученням №108 від 18.02.2013р. на суму 15 000грн. з призначенням платежу: «за роботи відповідно договору №1611АТБ від 16.11.2012р., у т.ч. ПДВ 2 500грн.». При цьому, як вбачається з письмових пояснень позивача за первісним позовом вих. №3015 від 21.10.2013р. (т. 2, арк.. 41), перерахування 15 000грн. (тобто додаткової суми, яка не обумовлена договором) було здійснено позивачем за первісним позовом на підставі усної домовленості з підрядником в якості авансу для виконання робіт за договором №1611АТБ від 16.11.2012р. Вказане відповідачем за первісним позовом не заперечується.
Вподальшому, як вбачається з матеріалів справи, роботи з будівництва об'єкту, що розташований за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Верхньоторецьке (влаштування крівлі) за договором №1611АТБ від 16.11.2012р. у встановлений п. 1.3 договору 30 денний строк, тобто до 18.02.2013р. включно, з дня підписання акту приймання-передачі фронту робіт від 17.01.2013р. відповідачем виконані не були, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору, про що повідомив відповідача листом вих.№2385 від 27.03.2012р., який було спрямовано в адресу підрядника 03.04.2013р. Вказаним листом позивач також наполягав на поверненні сплачених в якості передплати грошових коштів, однак, сума попередньої оплати у розмірі 65 000грн. на час розгляду справи на користь позивача повернута не була, що відповідачем не заперечується.
Розглядаючи даний спір, предметом якого є стягнення з відповідача суми збережених без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 65 000грн., господарський суд виходить з наступного.
За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Право замовника відмовитись від договору підряду передбачено п. 6.8 договору, за умовами якого, якщо генеральний підрядник не розпочинає своєчасно до виконання договору або виконує роботи настільки повільно, що закінчення будівництва об'єкту в строк, передбачений дійсним договором стає явно неможливим, генеральний підрядник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору.
Також право генерального підрядника відмовитись від договору встановлено положеннями ст. 320 Господарського кодексу України та ст. 849 Цивільного кодексу України, за якими, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду.
Приписами ч.2 ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Отже, судом встановлено, що зобов'язання сторін за договором №1611АТБ від 16.11.2012р., на час звернення позивача до суду з даним позовом припинились.
При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача за первісним позовом стосовно не отримання листа вих.№2385 від 27.03.2012р. про відмову від договору, оскільки в матеріалах справи наявна копія опису вкладення до цінного листа від 03.04.2013р., що підтверджує факт спрямування позивачем за первісним позовом на юридичну адресу відповідача за зустрічним позовом вказаного листа разом з проектом додаткової угоди №1 до договору №1611АТБ від 16.11.2012р. про розірвання договору.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 4.1.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Згідно п. 4.2. вищевказаних нормативів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що лист вих. №2385 від 23.07.2012р., який було відправлено з м. Дніпропетровськ у м. Донецьк 03.04.2013р. мав бути доставлений в строки, встановлені відповідно до вимог Нормативів пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р..
Також суд звертає увагу, що відповідно до п.90 Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р. «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Пунктом 94 Постанови зазначено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.
Вказані положення дозволяють стверджувати, що поштове відправлення (лист про розірвання договору та додаткова угода про розірвання договору) не могло бути вручено неналежній особі, тобто особі, що не має повноважень на отримання кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом про розірвання договору №1611АТБ від 16.11.2012р. в односторонньому порядку з боку позивача за первісним позовом повідомлявся належним чином.
Частинами 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.
Як визначено ч. 3 даної статті вказані положення закону щодо обов'язку повернути майно застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України також встановлений обов'язок набувача повернути безпідставно набуте майно в натурі.
Означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.ст.190, 177 Цивільного кодексу України.
З урахуванням того, що на час звернення позивача до суду договір №1611АТБ від 16.11.2012р. був розірваний, тобто, правові підстави набуття відповідачем грошей, які були ним отримані у якості попередньої оплати робіт за договором, відпали, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку щодо повернення попередньої оплати за даним договором у розмірі 65 000грн.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача за первісним позовом на прострочення позивачем за первісним позовом строків передачі будівельних матеріалів відповідачу для виконання робіт за договором з огляду на наступне.
Умовами договору, а саме: п.2.3 передбачено, що для використання матеріалів поставки генпідрядника, підрядник направляє генпідряднику письмову вимогу з зазначенням переліку необхідних матеріалів та строку їх поставки.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні накладні про передачу будівельних матеріалів позивачем відповідачу №760 від 17.01.2013р., №766 від 23.01.2013р., №785 від 05.02.2013р., №787 від 06.02.2013р., №788 від 09.02.2013р., ,№789 від 07.02.2013р., №795 від 13.02.2013р., №796 від 13.02.2013р., №798 від 14.02.2013р., №800 від 15.02.2013р., №802 від 15.02.2013р., №819 від 26.02.2013р., якими підрядник підтверджує факт передання матеріалів генеральним підрядником у строки, які, як зазначає відповідач за первісним позовом, роблять виконання робіт з додержанням умов договору неможливим, при цьому, суд звертає увагу, що обов'язок витребувати матеріали для виконання робіт покладений відповідно до п. 2.3 договору на підрядника.
Докази направлення підрядником в адресу генерального підрядника письмових вимог щодо надання матеріалів для виконання робіт за договором в матеріалах справи відсутні.
З огляду на зазначене, суд вважає безпідставним посилання відповідача на прострочення позивачем вказаного зобов'язання як кредитором у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що не приймає до уваги заперечення відповідача за первісним позовом, що містяться у відзиві на позовну заяву від 15.07.2013р. (т. 1, арк. 103) стосовно неналежних погодних умов, які перешкоджали виконанню робіт, оскільки жодних доказів (довідки з Донецького регіонального центру з гідрометеорології, листів, спрямованих в адресу генпідрядника щодо неможливості виконання робіт через погодні умови), в підтвердження того, що погодні умови не відповідали нормам ДБН В.2.6-14-97 у період з 17.01.2013р. по 18.02.2013р., підрядником надано не було.
Також суд звертає увагу на те, що відхиляє посилання позивача за зустрічним позовом у заяві №176 від 11.09.2013р. на те, що роботи були виконані майже у повному обсязі, не виконано лише орієнтовно 3% від загального обсягу робіт, з огляду на наступне.
Згідно ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно заявити про них (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (генпідрядника).
Однак, при цьому, жодних доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, в підтвердження повідомлення підрядником генерального підрядника про готовність робіт на 97% або в іншому обсязі відповідачем за зустрічним позовом надано не було. Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №178/1 за лютий 2013р. на суму 31 438грн. підписаний з боку відповідача за первісним позовом в односторонньому порядку, що наявний в матеріалах справи, на час виникнення спірних відносин в адресу генерального підрядника не спрямовувався.
На підставі викладеного, враховуючи, що згідно із ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції, з огляду на відсутність доказів направлення вимог відповідачем в адресу позивача щодо надання будівельних матеріалів, відсутність доказів щодо спрямування в адресу генерального підрядника актів приймання виконаних будівельних робіт та відсутність доказів повернення відповідачем попередньої оплати за договором №1611АТБ від 16.11.2012р. у сумі 65 000грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Крім повернення збережених без достатньої правової підстави грошових коштів в сумі 65 000грн., позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 114 000грн., оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Отже, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; неустойка (штраф, пеня) не є зобов'язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
При цьому, судом не приймається до уваги заперечення відповідача щодо невідповідності розміру неустойки вимогам діючого законодавства з огляду на те, що норми Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлюють відповідальність за несвоєчасне виконання саме грошових зобов'язань, однак відповідачем було порушено строк виконання зобов'язань в частині своєчасного завершення робіт за договором №1611АТБ від 16.11.2012р. (порушено негрошове зобов'язання), що й стало підставою для нарахування пені у порядку та розмірі, передбаченому договором.
Також суд звертає увагу на те, що положення п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України містять імператив того, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може встановлюватись договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості (робіт, послуг).
Умовами п. 6.1 договору визначено, що за порушення підрядником строку завершення підрядних робіт, зазначених в договорі, підрядник сплачує генеральному підряднику неустойку в розмірі 3 000грн. за кожний день прострочки, за умови якщо така прострочка не була викликана порушенням генеральним підрядником строків поставки матеріалів для виконання робіт, передбачених договором. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього періоду прострочки, незалежно від його тривалості. Сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки буде складати три роки.
Перевіривши розрахунок пені за період з 18.02.2013р. по 27.03.2013р., судом встановлено, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 18.02.2013р.
Фактично розмір пені за період з 19.02.2013р. по 27.03.2013р., виходячи з розрахунку 3 000грн. за кожний день прострочки, складає 111 000грн., на підставі чого суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 3 000грн. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати позивача зі сплати судового збору за подання первісного позову за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.
Розглядаючи зустрічний позов, предметом якого є витребування з незаконного утримання відповідачем за зустрічним позовом майна, що належить Приватному підприємству «Ремонтно-строительная фирма «Сван» загальною вартістю 143 732грн. 60коп., суд зазначає наступне.
Як вбачається з зустрічної позовної заяви №176 від 11.09.2013р., обладнання загальна вартість якого дорівнює 143 732грн. 61коп., що знаходиться в незаконному володінні генерального підрядника складає наступний перелік:
1. Дріль-шуруповерт Bosch GBM 10 SRE - вартістю 950грн. 40коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №79960Дц від 15.10.2005р.
2. Електрошуруповерт Makita 6821 - вартістю 1 338грн. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №79960 Дц від 15.10.2005р.
3. Зварювальний апарат Sarnamatic - вартістю 41 915грн. 75коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №29/11-4 від 29.11.2005р.
4. Електроперфоратор Вosch GBN 4 - вартістю 2 115грн. 48коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №71291 Дц від 14.06.2005р.
5. Барабанний подовжувач Schwabe 20 м - вартістю 879грн. 12коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №83827 Дц від 06.12.2005р.
6. Фен Triac S - вартістю 10 398грн. 38коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №РН-0000197 від 31.07.2006р.
7. Зварювальний автомат «Варимат V2» 40 мм - вартістю 46 513грн. 96коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №РН-00106 від 31.05.2007р.
8. Електродріль ударної дії Makita HP2070 - вартістю 997грн. 72коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №61121 Дц від 23.11.2007р.
9. Електродріль ударної дії Bosch GSB 16 RE (ЗВП) Professional - вартістю 506грн. факт придбання підтверджується накладною №61121 Дц від 23.11.2007р.
10. Сейф взломо й вогнестійкий - вартістю 3 986грн. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №Р-00000033 від 25.11.2009р.
11. Кабель електричний ПВС 2 на 2,5 - вартістю 1 278грн. 90коп. з ПДВ, факт придбання підтверджується накладною №РН-12029 від 05.12.
12. Кутова щліфмашина дворучна Makita GA 9020 SF - вартістю 1 195грн.52коп. факт придбання підтверджується накладною №2686 Дц від 05.05.2011р.
13. Пилка по дереву 450 мм 3-сторонній зуб - вартістю 30грн. 89коп. факт придбання підтверджується накладною №2686Дц від 05.05.2011р.
14. Подовжувач 3 гнізда /5м - вартістю 150грн. 98коп. факт придбання підтверджується накладною №РН-0002383 від 12.07.2011р.
15. Пилка по металу з універсальн. ручкою, 300 мм Technics - вартістю 37грн. 13коп. факт придбання підтверджується накладною №143 від 22.03.2011р.
16. Пилка по дереву Topex 400 мм - вартістю 45грн. 40коп. факт придбання підтверджується накладною №РН-0002385 від 12.07.2011р.
17. Пилка по дереву лучкова 530мм 1-15-379 Stanley - вартістю 77грн. 08коп. факт придбання підтверджується накладною №127 від 10.08.2011р.
18. Вогнегасник вуглекислий ВВК-3,5 (ОУ-5) - вартістю 315грн. 90коп. факт придбання підтверджується накладною №ТК-00728 від 29.04.2011р.
19. Вагончик з профнастилу 2,2 на 5 - вартістю 15 000грн. факт придбання підтверджується накладною №Р-00000115 від 30.03.2011р.
20. Вагончик з профнастилу 2,2 на 5 - вартістю 16 000грн. факт придбання підтверджується накладною №Р-00000012 від 14.022012р.
При цьому, окрім накладних, що підтверджують придбання інструменту, позивачем за зустрічним позовом не було надано належних доказів, в підтвердження перебування спірного обладнання саме на праві власності підприємства.
Також судом встановлено, що в підтвердження наявності наведеного переліку обладнання у незаконному володінні відповідача за зустрічним позовом, позивачем за зустрічним позовом було надано службові записки менеджера зі збиту Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» Сілкіна А.В. на ім'я начальника дільниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» Болховітінова В.В. (т. 1, арк. 204-216), який дозволив ввезти на територію будівельного майданчику спірне майно. Вказане Болховітіновим В.В. не заперечується, що вбачається з наданих ним письмових пояснень від 08.10.2013р. (т. 2, арк.14)
Як вбачається з посадової інструкції начальника дільниці будівельних та монтажних робіт від 03.08.2010р., відповідні повноваження на прийняття та зберігання матеріальних цінностей підприємств, з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» перебуває у договірних відносинах у начальника дільниці відсутні.
Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з приписами ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами права власності на спірне майно загальною вартість 143 732грн. 60коп. та, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, в підтвердження факту передачі позивачем за зустрічним позовом відповідачу за зустрічним позовом обладнання, перелік якого наведений у зустрічній позовній заяві на зберігання на об'єкті, що розташований за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с. Верхньоторецьке, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України, ст.ст. 177, 190, 387, 391, 546, 550, 611, 613, 651, 653, 849, 882, 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ст.ст. 188, 230, 231, 320 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 11, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» (83007, м. Донецьк, вул. 50 років України, 47, ідентифікаційний код 31843337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, буд. 16, кв. 11, ідентифікаційний код 36573617) суму попередньої оплати за договором №1611АТБ від 16.11.2012р. у розмірі 65 000грн., пеню у сумі 111 000грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 520грн.
В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» в частині стягнення з Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» пені у сумі 3 000грн. відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест», про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» майна загальною вартістю 143 732грн. 60коп. відмовити.
Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству «Ремонтно-строительная фирма «Сван» (83007, м. Донецьк, вул. 50 років України, 47, ідентифікаційний код 31843337) судовий збір у розмірі 01коп., перерахований квитанцією №ПН1076 від 11.09.2013р. на суму 2 874грн. 66коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 10.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2013р.
Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко
Суддя А.М. Осадча
Суддя Ю.В. Сич