09.12.2013 Справа № 920/1835/13
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Ворожбянський
машинобудівний завод" в особі ліквідатора Пересадька Романа
Івановича, м. Суми;
до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ",
м. Київ;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім
"Ворожбянський машзавод", м. Суми;
про визнання договору припиненим,
Суддя Н.П. Лугова
Представники:
від позивача: Шаматрін Є.М.,
від відповідачів: 1) Штепа Н.В.,
2) Залога О.В.,
За участю секретаря судового засідання - А. Г. Кириченко-Шелест
Суть спору: позивач просить суд визнати припиненим з 27.11.2008 року підписаний Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ») та Відкритим акціонерним товариством "Ворожбянський машинобудівний завод" (нині Приватне акціонерне товариство "Ворожбянський машинобудівний завод") іпотечний договір № І/07-06/1 від 03.03.2007 року, посвідчений державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори Ковальовою Л.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 286.
У відзиві на позов б/н від 11.11.2013 року відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та в якості доказів на підтвердження викладених обставин надав суду копії договору від 29.05.2009р. про внесення змін до іпотечного договору № І/07-06/1 від 03.03.2007р., додаткової угоди 29.05.2009р. № 5 до кредитного договору 29.05.2009р., витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а.с. 31-55).
Представник позивача у поясненні на відзив підтримує свої вимоги в повному обсязі (а.с. 87).
Також представником позивача на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України 22.11.2013р. подано клопотання про визнання судом договору від 29.05.2009р. про внесення змін до іпотечного договору № І/07-06/1 від 03.03.2007р. недійсним.
Дане клопотання мотивоване відсутністю у колишнього директора В.І. Кондратенка повноважень на укладання договору застави чи внесення змін до нього.
Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Тобто, це є правом, а не обов'язком суду. При цьому позивач не позбавлений права на звернення до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку у разі порушення його права чи інтересу.
Слід зазначити, що суд не має права змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, що не були заявлені позивачем до початку розгляду справи по суті.
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, ознайомившись із змістом Статуту ВАТ "Ворожбянський машинобудівний завод", а також враховуючи подане заперечення відповідача-1 (вх. № 17000 від 09.12.13р.), відмовляє в задоволенні клопотання позивача про визнання договору про внесення змін до іпотечного договору недійсним.
В судовому засіданні представник відповідача-1 подав клопотання (вх. № 17000 від 09.12.13р.) про застосування строків позовної давності.
Представник позивача також подав клопотання про витребування доказів (б/н від 27.11.2013р. та б/н від 06.12.2013р.), відповідно до яких просить суд: витребувати з архіву господарського суду Сумської області матеріали справи № 10/135-10 за позовом ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ТОВ «ТД «Ворожбянський машинобудівний завод», ВАТ «Ворожбянський машинобудівний завод», ТОВ «Сучасні технології антикорозійної обробки» про стягнення боргу; витребувати з відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції інформацію щодо наявного актового запису про смерть Кондратенка В.І.
Розглянувши вказані клопотання, оцінивши зібрані по справі докази та керуючись ст.ст. 32, 34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що клопотання про витребування доказів не підлягають задоволенню, оскільки обставини, які вони можуть підтвердити або встановити не мають значення для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши у відповідності до ст. 43 ГПК України зібрані докази, заслухавши повноважних представників сторін, суд
03.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ворожбянський машинобудівний завод» укладено кредитний договір № К/07-06.
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 3.1, 3.2., 3.3. вказаного договору банк з метою використання та поповнення власних обігових коштів відкрив позичальнику (ТОВ «ТД «Ворожбянський машинобудівний завод») довгострокову невідновлювану відкличну кредитну лінію в сумі 1 000 000,00 грн., на строк до 02.03.2010р. зі сплатою 20,0 % річних кожного місяця.
Пунктом 1.3., а також розділом 4 кредитного договору передбачено, що кредит забезпечується рухомим та нерухомим майном майнового поручителя позивача - ПрАТ "Ворожбянський машинобудівний завод", про що укладаються відповідні договори іпотеки та застави.
03.03.2007 року ПрАТ "Ворожбянський машинобудівний завод" та ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» уклали іпотечний договір № № І/07-06/1.
Пунктом 1.1. іпотечного договору сторони погодили, що даний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору № К/07-06 від 03.03.2007р., на умовах, в розмірі, за відсотковою ставкою та у строки, визначені кредитним договором, зі сплатою всіх комісій і штрафів, передбачених Тарифами на «Кредитне обслуговування», інших штрафів та пені у розмірі та випадках, передбачених кредитним та цим договорами, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті.
В період з 2007р. по 2009р. сторонами у справі було укладено та підписано ряд додаткових угод до договору кредиту та іпотечного договору.
Зокрема угодою № 2 від 26.09.2007р. до кредитного договору та угодою № 2 від 18.10.2007 року до іпотечного договору сторони зменшили розмір процентної ставки за користування кредитом до 19%.
Додатковою угодою № 4 від 27.11.2008р. до кредитного договору сторони - ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ТОВ «ТД «Ворожбянський машинобудівний завод», збільшили розмір процентної ставки за користування кредитом до 20,8 %.
29.05.2009 року між відповідачами - ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ТОВ «ТД «Ворожбянський машинобудівний завод», укладено додаткову угоду № 5, згідно якої кредитний договір викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору у новій редакції проценти за користування кредитом нараховуються щоденно: в гривні, виходячи з процентної ставки 20,8 % річних за методом «факт/факт». Починаючи з 01.03.2010 року проценти нараховуються виходячи з процентної ставки 27,0% річних.
Як зазначає відповідач-1, у зв'язку з викладенням кредитного договору у новій редакції, відповідні зміни також внесено і до іпотечного договору шляхом укладення договору від 29.05.2009р. про ввнесення змін до іпотечного договору.
Зазначені останні зміни у відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» внесені до Державного реєстру іпотек (а.с. 55).
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений між сторонами договір іпотеки за участю майнового поручителя підпадає як під регулювання Закону України «Про іпотеку», так і ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України. Збільшення відповідачами процентної ставки за кредитним договором, на думку позивача, призвело до збільшення обсягу його відповідальності за іпотечним договором. Тому, керуючись ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати припиненим договір іпотеки.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:
Статтями 546, 575 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.
Виходячи із приписів статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Оскільки третя особа (майновий поручитель) не є боржником за основним договором, її зобов'язання перед заставодержателем не можуть перевищувати суму, виручену від реалізації заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням.
Отже, іпотека відповідно до вимог ст. 575 Цивільного кодексу України прямо визначена окремим видом застави та є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання поряд з порукою.
Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 Цивільного кодексу України, щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом.
Статтями 17, 18, 19 Закону України «Про іпотеку» встановлено підстави припинення іпотеки.
Зокрема стаття 17 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Але ні Законом України «Про іпотеку», ні нормами Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави припинення застави (іпотеки) як збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.
Про відсутність підстав застосування ст. 559 Цивільного кодексу України до договору іпотеки також зазначено в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.10.2012 року № 3-44гс12.
В силу ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Представник відповідача-1 у клопотанні за вх. № 17000 від 09.12.13р. просив суд застосувати позовну давність.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи позицію Верховного суду України, вимога позивача про визнання припиненим з 27.11.2008 року іпотечного договору № І/07-06/1 від 03.03.2007р. є неправомірною, необґрунтованою й такою, що не підлягає задоволенню.
Судовий збір, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», ст. ст. 22, 49, 75, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У позові відмовити.
Повний текст рішення складено 16.12.2013 року.
Суддя Н.П. Лугова