12.12.2013 Справа № 901/3530/13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк»
до відповідача Фізичної особи-підприємця Іванченко Галини Олексіївни
про стягнення 34298,17 грн.
Суддя Колосова Г.Г.
Від позивача - Подпльота О.В., представник, дов. б.н. від 04.01.2013;
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванченко Галини Олексіївни, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором б.н. від 11.10.2011 у розмірі 34298,17 грн., з яких 27500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 4299,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1261,62 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1237,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов'язків за Договором банківського обслуговування б.н. від 11.10.2011, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
У судове засідання з'явився уповноважений представник позивача.
Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, кореспонденція повернулася з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 66-70). Ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2013 повернулася на адресу суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 74-77).
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав до суду виписку по нарахуванню пені.
Вказані документи залучено до матеріалів справи.
В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача станом на 06.14.2013, згідно якого адреса зазначена у витягу співпадає із адресою зазначеною у позовній заяві, та з адресою на яку направлялася кореспонденція (а.с. 79).
В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд
11.10.2011 Фізичною особою - підприємцем Іванченко Галиною Олексіївною було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 32).
Згідно Заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://а-bank.com.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 11.10.2011 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26006060771504 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Відповідно до 3.11.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною Інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
У відповідності з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до пункту 3.11.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до пункту 3.11.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Відповідно до пункту 3.11.1.8 Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Відповідно до пункту 3.11.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до розділу умов 3.11.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, з якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні дати, передбачені умовами, вони вважаються простроченими.
Відповідно до пункту 3.11.2.3.4 умов - банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3.11.5.1 умов - при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Пунктом 3.11.6.1. умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 27500,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку №26006060771504 (а. с. 54).
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.09.2013 за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 34298,17 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 27500,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 4299,05 грн., пеня - 1261,62 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1237,50 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 27.08.2013 за вих. №11011А207S00C з вимогою негайно сплатити прострочену заборгованість, однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді (а.с. 61).
Докази направлення претензії наявні в матерілах справи (а.с. 62).
Викладені обставини стали підставою для звернення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" із даною позовною заявою до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Так, згідно умов договору у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними (п. 3.11.4.1.3).
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.11.4.1.4 Умов).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов'язання щодо повернення суми кредиту у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на 11.09.2013 утворилась заборгованість у розмірі 27500,00 грн.
Відповідач на час розгляду справи у суді доказів повернення позики не представив, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення 27500,00 грн заборгованості за кредитом підлягають задоволенню.
Одночасно, позивач просить стягнути з відповідача 4299,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.
Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже зазначалось, відповідно до пункту 3.11.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму заборгованості було нараховано відсотки за користування відповідачем кредитними коштами за період з 11.10.2011 по 11.09.2013, розмір яких, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 4299,05 грн. (а. с. 55-57).
Доказів сплати відповідачем відсотків в сумі 4299,05 грн. суду не надано, у зв'язку з чим вимога в частині стягнення 4299,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 1261,53 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 11.10.2011 по 11.09.2013.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 3.11.5.1 умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.11.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Матеріалами справи підтверджується, факт не виконання відповідачем зобовязань за договором щодо повернення суми кредиту, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за загальний період з 11.10.2011 по 11.09.2013 у розмірі 1261,62 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1237,50 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за загальний період з 11.10.2011 по 11.09.2013.
Відповідно до пункту 3.11.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Так, винагорода за своєю правовою природою є комісією за користування кредитом.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком комісії у розмірі 1237,50 грн, враховуючи її розмір та період нарахування.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іванченко Галини Олексіївни 27500,00 грн. заборгованості за кредитом, 4299,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1261,62 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1237,50 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 16.12.2013.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванченко Галини Олексіївни на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за Договором б.н. від 11.10.2011 у розмірі 34298,17 грн., з яких 27500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 4299,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1261,62 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1237,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванченко Галини Олексіївни на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» 1720,50 грн. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.Г. Колосова