06.12.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 11кп/797/143/13 Головуючий в першій інстанції: Буцмак Ю.Є.
Категорія: ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України Доповідач: Мудрова Є.Ю.
06 грудня 2013 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Севастополя колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - судді Мудрової Є.Ю.,
суддів - Юненка М.О., Кабаля І.І.,
при секретарі - Наталевичі Д.І.,
розглянувши кримінальне провадження №12013140050002815 від 16 квітня 2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 числа в м. Севастополі, що проживає в АДРЕСА_1,
за ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, за участю сторін кримінального провадження: сторони захисту - адвоката ОСОБА_3, сторони обвинувачення - прокурора Махіні Л.Б., потерпілого ОСОБА_4,
Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні №12013140050002815 від 16 квітня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки шість місяців, за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки, за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим та приєднання додаткового покарання ОСОБА_2 призначене остаточне покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вироком суду ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки в розмірі 1945 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього 2945 (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки в розмірі 755 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., а всього 3755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
До Апеляційного суду м. Севастополя надійшло кримінальне провадження №12013140050002815 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України з апеляційної скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на обвинувальний вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 жовтня 2013 року.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, застосувати до нього положення ст.75 КК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні питання про вид та розмір покарання ОСОБА_2 не в повному обсязі враховані дані про особистість ОСОБА_2, а тому призначене ОСОБА_2 покарання є дуже суворим.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, розкаявся в скоєних злочинах, активно сприяв їх розкриттю. За місцем проживання характеризується виключно позитивно. Також в апеляції вказується, що судом першої інстанції в не в повній мірі враховано молодий вік ОСОБА_2, пом'якшуючі обставини лише перераховані в мотивувальній частині вироку, однак не враховані при призначенні покарання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, вирок в частині призначеного покарання змінити, застосувати до ОСОБА_2 положення ст.75 КК України, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, потерпілого ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги через те, що матеріальну шкоду, завдану злочином йому не відшкодовано, вивчивши кримінальну справу та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що доказано вину ОСОБА_2 у скоєнні злочину за наступних обставин.
На початку лютого 2013 р. ОСОБА_2, знаходячись біля АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що його злочинні дії будуть непоміченими з боку сторонніх осіб, шляхом злому замка двері, проник до підсобного приміщення, розташованого під балконом квартири НОМЕР_2, де викрав мопед марки Ямаха моделі «Аксіс», вартістю 4000 грн., який належав ОСОБА_7 Після чого ОСОБА_2 з метою одержання можливості розпорядитися викраденим майном, з місця скоєння злочину зник, розпорядився викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 4000 грн.
Також, 15.07.2013 р. приблизно о 02 годині, ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 9-а по вул. Глухова в м. Севастополі, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що їх злочинні дії будуть непоміченими з боку сторонніх осіб, таємно викрали мопед марки Хонда моделі «Діо», вартістю 2000 грн., який належав ОСОБА_8 Після чого ОСОБА_2 та невстановлена особа, з метою одержання можливості розпорядитися викраденим майном, з місця скоєння злочину зникли, розпорядились викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на суму 2000 грн.
Також, 27.07.2013 р. приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись біля 3-го під'їзду будинку № 21 по пр. Жовтневої революції в м. Севастополі, діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що його злочинні дії будуть непоміченими з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, таємно, викрав мопед марки Хонда моделі «Раневей», вартістю 4000 грн., який належав ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_2 з метою одержання можливості розпорядитися викраденим майном, з місця скоєння злочину зник, розпорядився викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки на суму 4000 грн.
Також, 03.08.2013 р. приблизно о 22 годині 45 хвилин ОСОБА_2, знаходячись на території охоронюваної автомобільної стоянки, розташованої в м. Севастополі за адресою пр. Жовтневої революції, 56-а, діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами та переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим транспортним засобом, з метою його подальшого збуту, діючи умисно, шляхом підбору ключа від замка запалення моторолера КINROAD моделі ХТ150Т-18 SUPERMAN, об'єм двигуна 125 куб. сантиметра, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 8000 грн., який є автотранспортним засобом та належить ОСОБА_6, завів двигун вказаного моторолера, від'їхав з місця стоянки, таким чином заволодів ним. Після цього ОСОБА_2 з місця скоєння злочину на викраденому моторолері втік, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 8000 грн.
Дії обвинуваченого судом першої інстанції кваліфіковані за:
- ст. 185 ч.3 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення;
- ст. 185 ч.2 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб;
- ст. 289 ч.2 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Обираючи вид та міру покарання суд першої інстанції, врахував вид та межі покарання, встановлені в санкції частини статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений за формою вини, ступенем тяжкості вчинив умисні злочини середньої тяжкості і тяжкі злочини. ОСОБА_2 раніше не судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом першої інстанції визнано: щире каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, молодий вік.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції не встановлено.
За місцем проживання, сусідами ОСОБА_2 характеризується задовільно, позитивно. На обліку у лікаря нарколога не перебуває.
ОСОБА_2 перебуває на консультативному обліку у психіатра з 2002 р. з діагнозом розлад особистості не уточнений.
Відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 148 від 27.08.2013 р. ОСОБА_2 яким-небудь психічним захворюванням не страждає, має ознаки аномального характеру у формі змішаного розладу особистості (F 61.00), що не позбавляє його можливості віддавати звіт своїм діям і керувати ними. ОСОБА_2 на момент вчинення інкримінованого йому діяння яким-небудь психічним захворюванням не страждав, за своїм психічним станом міг віддавати звіт своїм діям і керувати ними. ОСОБА_2 не є душевнохворим і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Суд першої інстанції, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких і середньої тяжкості злочинів, особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, позитивно, обставини, які пом'якшують покарання, наслідки у вигляді матеріальної шкоди, думку потерпілих про покарання обвинуваченого, пришов до висновку, що ОСОБА_2 представляє небезпеку для суспільства, його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі.
Суд першої інстанції, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2: щире каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, молодий вік, особу винного, який характеризується позитивно, раніше не судимий, його відношення до вчиненого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, визнав за можливе призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 2 ст. 289 КК України, тобто застосувати положення ст. 69 ч.1 КК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_2 злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких злочинів, не знайшов підстав для звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком, не знайшов підстав для застосування відносно обвинуваченого положень вищезазначеної статті КК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією ч.2 ст. 289 КК України, вважав, що вказане додаткове покарання має бути йому призначене враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії умисного тяжкого корисливого злочину, тобто його умисел при незаконному заволодінні транспортним засобом був направленим на збут вказаного транспортного засобу, а також те, що ОСОБА_2 не має офіційного місця роботи, доходу.
При цьому суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 ч.2 КК України
При апеляційному розгляді даного кримінального провадження колегією суддів Апеляційного суду м. Севастополя встановлено наступне.
Вина ОСОБА_2 в скоєнні злочинів при вказаних обставинах доведена, підтверджується сукупністю зібраних на досудовому розслідуванні доказів та ніким із сторін кримінального провадження не оскаржується.
Дії обвинуваченого кваліфіковані вірно як:
- за ст. 185 ч.3 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення;
- за ст. 185 ч.2 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб;
- за ст. 289 ч.2 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Покарання, що призначено ОСОБА_2, відповідає вимогам ст.65 КК України. Судом першої інстанції враховано ступені тяжкості скоєних ОСОБА_2 злочинів, які відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, суспільну небезпеку злочинів, даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, молодий вік обвинуваченого, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин.
Покарання, призначене ОСОБА_2, відповідає встановленим покаранням, передбаченим санкціями відповідних статей КК України.
Враховуючи наявність пом'якшуючих обставин, дані про особу ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість застосування положень ст.69 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.289 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї части цієї статті Закону України про кримінальну відповідальність.
При вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_2 злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких злочинів, не знайшов підстав для звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком, не знайшов підстав для застосування відносно обвинуваченого положень вищезазначеної статті КК України.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції за наступних обставин.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів які відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких, суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_2 злочинів, думку потерпілого ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що шкоду, заподіяну йому злочином ніким не відшкодовано, проти задоволення апеляційної скарги він заперечував в повному обсязі, даних про особу ОСОБА_2, який офіційно не працює, скоїв низку корисливих злочинів проти власності інших осіб, той факт, що до суду не надано доказів на підтвердження відшкодування шкоди, завданої злочинами, колегія суддів приходить до висновку про те, що покарання, призначене ОСОБА_2 є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для застосування щодо ОСОБА_2 положень ст.75 КК України не вбачається.
Висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими, та належним чином мотивованими.
Порушень норм кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні №12013140050002815 від 16 квітня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.289, ч.ч.2, 3 ст.185 КК України залишити без змін.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим ОСОБА_2, який тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді: