Справа № 761/26237/13-ц
Провадження №2/761/8524/2013
іменем України
21 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Звонцовій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю. Свої вимоги мотивує тим, що 20.04.1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було шлюб і вони проживали в квартирі АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу у 1991 р. продовжували спільно проживати у зазначеній квартирі. В 1996 році в квартирі було зареєстровано неповнолітнього - відповідача по справі ОСОБА_2, сина позивача. Згодом, а саме 07 серпня 1996 року квартиру було приватизовано на трьох осіб - позивача, її колишнього чоловіка та ОСОБА_4 в рівних долях. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, при цьому заповіту він не склав, а спадкоємців за законом не мав. Спадщину, що залишилась від померлого ніхто не отримував та її не було визнано відумерлою. Після смерті ОСОБА_5 позивач фактично вступила у володіння належної померлому 1/3 частини квартири та вже більше 10 років відкрито та і безперервно користується нею, утримує в належному стані та регулярно сплачує комунальні послуги. Крім того позивач є і власником особового рахунку. На сьогоднішній день в квартирі проживають крім позивача члени її сім'ї. Таким чином на думку позивача, вона набула право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю відповідно до положень чинного Цивільного кодексу України. За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, оскільки відповідач не вживаючи жодних дій по утриманню квартири, сплати комунальних послуг тощо, вважає що він також має право на спільну частку.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити з підстав зазначених в позові. Також просила покласти судові витрати на ОСОБА_1
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2, ознайомившись з позовом погодився з доводами ОСОБА_6, визнає його та заперечує щодо задоволення вимог про визнання права власності за позивачем.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено і не заперечується сторонами, що 20 квітня 1985 року було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Подружжя спільно проживало у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
05 грудня 1991 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу видане відділом ЗАГС Шевченківського району м. Києва. Після розлучення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 продовжили спільно проживати в вищевказаній квартирі.
27 лютого 1996 року у вищевказаній квартирі був зареєстрований син - неповнолітній ОСОБА_2, як це вбачається з довідки КП ЖЕК «Сирець» від 02.02.2011 р.
7 серпня 1996 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована та співвласникам ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 ДП «Будінвестсервіс» фірми «Київінвест» посвідчило даний факт видачею свідоцтва про право власності.
Дублікат даного документу видано 10.05.2011 року за розпорядженням відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 484.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть відділом РАГС Шевченківського району м. Києва зроблено запис № 2665.
В судовому засіданні не знайшло підтвердження, що за життя померлим складено заповіт. Як свідчать долучені до матеріалів справи витяги зі спадкового реєстру записи щодо відкриття спадкової справи за померлим ОСОБА_5 відсутні.
Належну померлому ОСОБА_5 частину квартири після його смерті ніхто не успадкував та спадщина не була визнана відумерлою за положеннями ст. 1277 ЦК України.
Як свідчать надані до матеріалів справи докази, ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі разом із членами своєї сім'ї, сплачує комунальні послуги та є власником особового рахунку.
Як вбачається з технічного паспорту на квартиру, остання складається з однієї кімнати, загальна площа помешкання - 37,80 кв. м., житлова - 20,50 кв. м.
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно.
В свою чергу ч. 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, оскільки ЦК України набрав чинності 01 січня 2004 року, норма ст. 344 даного Кодексу може застосовуватися до правовідносин, які виникли після 01 січня 2001 року.
За положеннями ст.. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки позивач добросовісно заволодів вказаним майном, продовжує відкрито та безперервно користуватися вказаною квартирою впродовж 10 років, беручі до уваги визнання такого права за ОСОБА_1 з боку представника відповідача, суд вважає за можливе задовольнити позов.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, проте приймає до уваги прохання позивача покласти судові витрати саме на нього.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,60,61,88, 212-215 , 218, 292, 294 ЦПК України, ст.ст. 328,344 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,80 кв. м., житловою 20,50 кв. м.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя