Справа № 761/24134/13-ц
Провадження №2/761/8023/2013
іменем України
(заочне)
21 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва
в складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.
при секретарі Клим Т.О.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про звільнення з-під арешту нерухомого майна, суд,-
16 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, в якому просив зняти арешт з належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1, на яке було накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 939/1, виданий 27.08.2012 року, видавник ВПВР УДВС ГУЮ у м.Києві та постанови серія та номер ВП №34483172, виданий 09.10.2012 року, видавник ВПВР УДВС ГУЮ у м.Києві.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 липня 2013 року звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення було внесено запис до Державного реєстру прав про реєстрацію права на нерухоме майно: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 та відповідно внесено інформацію про власника ОСОБА_2. Постановою приватного нотаріуса останньому було відмовлено вчиняти будь які дії стосовно вказаної квартири в зв'язку з накладеними на неї обтяжень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Суд, з урахуванням думки представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи у відсутності відповідача, вважає можливим розглядати справу у її відсутність на підставі ст. 224 ЦПК України.
Вислуавши думку представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 липня 2013 року звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованому в реєстрі за № 2544 і зареєстрованому в державному реєстрі правочинів за № 2778863 в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором МL-004/135/2008 від 24 березня 2008 року у розмірі 996 077,00 грн. (а.с.4-6).
З постанови про відмову у посвідченні договору купівлі-продажу винесеної приватним нотаріусом ОСОБА_5 від 10.09.2013 року, вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 під час підготовки до посвідчення договору у відповідності до статті 55 Закону України про нотаріат (№3425-ХН від 02 вересня 1993 року), пункту 2.1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року була здійснена перевірка відсутності заборони відчуження або арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, під час якої встановлена наявність наступних обтяжень: 1. Обтяження №192828, заборона на нерухоме майно, підстава виникнення договір іпотеки №РМЬ-004/135/2008, серія номер: 2548, виданий 24.03.2008, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; 2. Обтяження №192871, арешт нерухомого майна, підстава виникнення - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 939/1, виданий 27.08.2012, видавник ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві; 3. Обтяження №192897, арешт нерухомого майна, підстава виникнення - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №34483172, виданий 09.10.2012, видавник відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУ юстиції у м. Києві.. (а.с.8-8 зв.).
Звертаючись у суд з даним позовом, позивач посилається на те, що фактично він є власником спірного нерухомого майна а саме: квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Право власності позивача ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно підтверджується в Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.08.2013 року (а.с.9).
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вимоги ст.137 ЦПК України передбачають, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов»язний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із дорученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.
При цьому клопотань щодо витребування певних доказів у судовому засіданні не заявлялось.
Однак, стороною позивача не було надано жодного доказу щодо виконання зобов'язань за якими було накладено вищевказані обтяження, а також з матеріалів справи не вбачається та не було надано доказів представником позивача хто являється боржником по вищевказаним обтяженням, та чи закінчені вищевказані виконавчі провадження та з яким результатом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому суд відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 334, 392 ЦК України, ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 16, 57- 61, 137, 174, 179, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про звільнення з-під арешту нерухомого майна - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :