01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.04.2009 № 05-6-6/183
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів: Баранця О.М.
Коротун О.М.
при секретарі: Плукар І.І.
За участю представників:
від позивача - Яніцький М.В.;
від відповідача - Баулін А.О.;
прокурор - Дьогтяр О.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.02.2009
у справі № 05-6-6/183 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до ТОВ "Бліц-Інвест"
про розірвання договору та стягнення 376080,50 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2009 № 05-6-6/183 на підставі п.1.ч.1 ст.62 ГПК України відмовлено у прийнятті позовної заяви Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бліц-Інвест” про розірвання договору та стягнення 376 080, 50 грн.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2009, Заступник прокурора м. Києва вніс апеляційне подання, в якому просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Апеляційне подання мотивоване тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Зокрема, Заступник прокурора м. Києва в апеляційному поданні посилається на те, що судом не взято до уваги, що відповідно до п.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Згідно з п. 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5-570 від 22.05.2002 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду у випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Стаття 62 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у прийнятті позовної заяви, і не містить такої підстави, як неправильне визначення прокурором органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бліц-Інвест” (далі - ТОВ „Бліц-Інвест”) про розірвання договору та стягнення 376 080, 50 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2009 № 05-6-6/183 на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України відмовлено у прийнятті позовної заяви Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ „Бліц-Інвест” про розірвання договору та стягнення 376 080, 50 грн. з огляду на те, що прокурором не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;
2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;
3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.
Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви.
До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.
Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.
У п.3.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених ст.62 ГПК України. Так, на підставі п.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення чинним законодавством віднесене до компетенції іншого органу.
Перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви, встановлений ст.62 ГПК України, є вичерпним.
Також у п.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5-570 від 22.05.2002 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” вказано, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
В рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 вказано, що із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Також, у цьому рішенні зазначено, що поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Згідно з п.1 Тимчасового положення про Головне управління житлового господарства Київської міської державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1195 від 08.06.1998 „Про реорганізацію Головного управління житлового господарства та майна міста” Головне управління житлового господарства Київської міської державної адміністрації (далі - Головне управління) є місцевим органом державної виконавчої влади, що утворюється головою Київської міської державної адміністрації і підпорядковується заступникові голови згідно з розподілом обов'язків. Головне управління здійснює керівництво та координацію діяльності у сфері житлового господарства міста. Головне управління є правонаступником Головного управління житлового господарства та майна міста в частині управління житловим господарством міста.
З огляду на те, що Заступник прокурора м. Києва, пред'являючи позов в інтересах держави в особі Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, визначив, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту, а також вказав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано, на підставі п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України відмовив у прийнятті позовної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду м. Києва від 27.02.2009 у справі № 05-6-6/183 необхідно скасувати, а позовну заяву Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та додані до неї документи передати на розгляд господарського суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 27.02.2009 у справі № 05-6-6/183 скасувати.
2. Позовну заяву Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та додані до неї документи передати на розгляд господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та прокурору.
Головуючий суддя Студенець В.І.
Судді Баранець О.М.
Коротун О.М.