іменем україни
11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчук В.М.,
Умнової О.В. Фаловської І.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 17 січня 2013 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 24 січня 2003 року по 22 березня 2012 року перебувала із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вони придбали земельну ділянку та садовий будинок НОМЕР_1, розташовані у садовому товаристві «Монтажник» в АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що після розлучення неповнолітні діти залишились проживати із нею, а розмір аліментів, які він сплачує, не забезпечує їх фізичний та духовний розвиток, позивачка, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 5/6 частин зазначених садового будинку та земельної ділянки, вселити її з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 до садового будинку та заборонити відповідачеві перешкоджати їм у користуванні майном, а також вважати договір оренди та будь-які договори оренди, які укладені без її згоди, недійсними.
У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому посилався на те, що під час шлюбу вони у спільну сумісну власність набули не тільки нерухоме майно, а й кредитні кошти у розмірі 200 тис. грн. за кредитним договором від 02 вересня 2005 року. Ураховуючи викладене, він просив стягнути з відповідачки 52 305 грн. 50 коп. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано садовий будинок НОМЕР_1 з надвірними спорудами та прилеглою земельною ділянкою, розташовані у АДРЕСА_1 на території садового товариства «Монтажник», спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Розподілено спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на Ѕ частину садового будинку НОМЕР_1 з надвірними спорудами та прилеглою земельною ділянкою площею 634 кв. м, розташовані у АДРЕСА_1 на території садового товариства «Монтажник». Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні зазначеним майном. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 січня 2013 року рішення районного суду у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 Ѕ частину заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2005 року, а саме в сумі 52 305 грн. 50 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що набуте під час шлюбу майно, зокрема садовий будинок та земельна ділянка, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу у рівних частинах. При цьому суд не знайшов правових підстав для відступлення від принципу рівності часток. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 суд послався на те, що він обрав неналежний спосіб судового захисту свого порушеного права, зокрема не просив поділити кредитну заборгованість, а просив стягнути частину цієї заборгованості з відповідачки на його користь.
Скасовуючи рішення районного суду в частині вирішення зустрічного позову та задовольняючи його, апеляційний суд виходив із того, що борги подружжя повинні враховуватись і підлягають поділу, а спірна кредитна заборгованість підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 21 серпня 2010 року про звернення стягнення на майно.
Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Судами встановлено, що з 24 січня 2003 року по 22 березня 2012 року ОСОБА_3 перебувала із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вони придбали земельну ділянку та садовий будинок НОМЕР_1, розташовані у садовому товаристві «Монтажник» в АДРЕСА_1.
Крім того, 02 вересня 2005 року ОСОБА_4 уклав із публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» кредитний договір, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти у розмірі 200 тис. грн.
Вирішуючи позов ОСОБА_3, суди на підставі доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши ст. ст. 60, 69, 70 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, дійшли до вірного висновку про поділ земельної ділянки та розташованого на ній садового будинку в рівних частинах, так як позивачка у порушення ст. ст. 10, 60 ЦПК України не довела наявності підстав для відступлення від принципу рівності часток при поділі майна колишнього подружжя.
Разом з тим, з висновком суду апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 погодитись не можна.
Згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Зазначена норма встановлює, що дружина та чоловік, незалежно від припинення шлюбу мають рівні права і обов'язки щодо спільно нажитого майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Відповідно до п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело та час його придбання. При поділі майна також враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Тобто, кредитна заборгованість ОСОБА_4 повинна бути врахована під час поділу спільного сумісного майна подружжя, а за правилами ч. 4 ст. 65 СК України заборгованість за кредитом може бути компенсована за рахунок майна, яке підлягає поділу між подружжям.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на погашення частини заборгованості за кредитом, оформленим на ОСОБА_4 під час їхнього шлюбу.
Крім того, апеляційному суду слід з'ясувати, чи погашена ОСОБА_4 заборгованість за кредитом та позицію ПАТ «Укрсоцбанк» щодо участі ОСОБА_3 у виконанні кредитного договору.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213, 303 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 17 січня 2013 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 17 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська