Ухвала
іменем україни
04 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, посилаючись на те, що нею були понесені такі витрати на утримання їх спільного з відповідачем сина ОСОБА_3, у зв'язку з його навчанням, хворобою та оздоровленням.
Уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь 17 500 грн. 74 коп., з яких 8 800 грн. - витрат на навчання у гімназії №191 ім. П.Г. Тичини, 1 469 грн. 50 коп. - витрат на оздоровлення в період з 2007 року до 2009 року, 1 501 грн. 24 коп. - витрат на лікування та 5 650 грн. - витрат на навчання в Економічно-юридичному училищі.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на навчання, оздоровлення та лікування неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 12 980 грн. 74 коп., з яких 7 750 грн. - витрат на навчання в спеціалізованій школі-гімназії №191 ім. П.Г. Тичини за 2007-2008, 2008-2009, 2009-2010, 2010-2011 навчальні роки, 2 260 грн. - витрат на навчання у І та ІІ семестрі 2012-21013 навчальних років в Економіко-юридичному училищі, 1 469 грн. 50 коп. - витрат на оздоровлення у період з 2007 року до 2009 року у Ворзелі, «КАСА БЛАНКА», ДЛОК «ЖДЕСНА», 1 501 грн. 24 коп. - витрат на лікування.
В частині позовних вимог про стягнення передбачуваних додаткових витрат на навчання неповнолітнього ОСОБА_3 в розмірі 4 520 грн. - відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і закрити провадження у справі.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у справі рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідають.
Ухвалюючи рішення й задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з часткової доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.
Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю ОСОБА_1
З відповідача за рішенням суду стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн., щомісячно, починаючи з 28 грудня 2006 року до повноліття дитини.
У період з 2007 року до 2012 року ОСОБА_3 навчався у гімназії №191 ім. П.Г. Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов, навчання сина було оплачено ОСОБА_1, шляхом внесення добровільних благодійних внесків в загальному розмірі 15 000 грн.
У 2012 році ОСОБА_3 вступив до Економіко-юридичного училища при Київському університеті туризму, економіки і права.
Згідно договору №222-СД/д та додатку до нього від 31 серпня 2012 року розмір оплати за весь період навчання - три роки (шість семестрів) становить 13 560 грн.
За навчання дитини у І та ІІ семестрах 2012-2013 навчального року позивачкою було сплачено 4 250 грн.
На виконання рекомендацій лікарів та з метою запобігання загострення хвороби - хронічного тонзиліту, ОСОБА_1 забезпечувала санаторно-курортне лікування сина на базах відпочину «Ворзель» - 245 грн., «КАСА БЛАНКА» - 1 350 грн. та ДЛОК «Десна», вартістю 2 200 грн.
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні, на що було витрачено 3 002 грн. 45 коп.
За правилами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 ст. 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи спір, суд на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вищезазначені вимоги закону уваги не звернув; установивши, що сума витрачених позивачкою додатково коштів, не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, а викликана особливими обставинами, й відповідач зобов'язаний брати участь у таких витратах, не зазначив у рішенні, які саме особливі обставини викликали такі витрати. При цьому судом взагалі не досліджено питання сплати ОСОБА_2 аліментів на утримання сина й не з'ясовано відповідність розміру аліментів з дійсними витратами на утримання дитини.
Таким чином, судом неповно з'ясовано усі дійсні обставини справи, які мають визначальне значення для правильного її вирішення.
Апеляційний суд, переглядаючи справу, на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг й залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
В.О.Савченко
О.В. Умнова
І.М. Фаловська