Ухвала
іменем україни
04 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2, державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру», про визнання незаконним рішення сільської ради та акта про право власності на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2013 року,
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання незаконним рішення сільської ради та акта про право власності на землю.
Зазначала, що вона з ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1, кожному із них належить по Ѕ частині вказаного будинку.
Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 15 липня 2012 року №18/7 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,125 га для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.
Посилаючись на невідповідність рішення сільської ради та виданого на підставі нього державного акта про право власності на землю, оскільки на спірній земельній ділянці розташовано весь жилий будинок, Ѕ частина якого належить їй на праві власності, що позбавляє її можливості користуватися своєю частиною будинку й порушує право власності, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 15 липня 2012 року №18/7 про виділення земельної ділянки площею 0,125 га для обслуговування жилого будинку та господарських споруд - ОСОБА_2
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2013 року, вказане рішення міськрайонного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 15 липня 2012 року №18/7 скасовано, провадження в справі у вказаній частині закрито. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі рішення суду не відповідають.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в частині оскарження рішення сільської ради, апеляційний суд виходив з того, що справа у вказаній частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна виходячи з наступного.
Приписами ст. 15 ЦПК України чітко визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Позивачем і відповідачем в цивільному процесі відповідно до ст. 30 ЦПК України можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Згідно із п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд апеляційної інстанції зазначені роз'яснення не врахував й не звернув уваги на те, що позивачка звертаючись до суду з даним позовом оспорювала правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, на якій розташовано частину належного їй на праві власності жилого будинку, а тому у даному випадку спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже висновок суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами виник публічно-правовий спір, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 15 липня 2012 року №18/7 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2, підлягає закриттю, є помилковим.
Разом з тим, суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на роз'яснення п. 18 «г» постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до якого у разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх.
За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості виправити недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 342, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
В.О.Савченко
О.В. Умнова
І.М. Фаловська