іменем україни
11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» про відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року,
У лютому 2013 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» (далі - ТОВ «Сігма-Ком»), в якому просила стягнути з відповідача на користь неповнолітньої доньки 200 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, загинув батько її дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_5. Вказала, що смертю батька дитині була завдана моральна шкода, яку вона оцінила у 200 тис. грн та просила стягнути з відповідача на підставі ст. ст. 23, 1168 ЦК України.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 відхилено, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ТОВ «СІГМА-КОМ» на касаційну скаргу, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що рішенням суду від 05 листопада 2012 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання її та ОСОБА_5 однією сім'єю з січня 2007 року до дня його смерті, оскільки ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6; також суди зазначили, що багаторазове відшкодування моральної шкоди чинним законодавством не передбачено, оскільки вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2012 року з ТОВ «Сігма-Ком» вже стягнуто моральну шкоду, заподіяну сім'ї загиблого ОСОБА_5
Проте погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 з 01 вересня 2011 року перебував у трудових відносинах із ТОВ «Сігма-Ком» (а.с. 4).
Відповідно до акта форми Н-5 від 09 листопада 2011 року та акта форми Н-1 від 09 листопада 2011 року нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 із ОСОБА_5, пов'язаний із виробництвом (а.с. 10-25).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року, встановлено факт батьківства ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої ОСОБА_3
Внесено відомості про ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, до актового запису № 1085 від 21 жовтня 2008 року про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, записавши ОСОБА_5 батьком цієї дитини (а.с. 5-9).
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30 січня 2013 року ОСОБА_5 записаний батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).
Приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили із того, що з відповідача на користь ОСОБА_6 та її дітей вже було в судовому порядку по кримінальній справі відшкодовано моральну шкоду.
Разом з тим судами залишено поза увагою ту обставину, що неповнолітня ОСОБА_4 є дитиною ОСОБА_5, загиблого внаслідок нещасного випадку, пов'язаного із виробництвом, проте не входила до складу сім'ї ОСОБА_6 та її дітей і відносно цієї доньки загиблого у кримінальній справі не вирішувалося питання про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.
Оскільки смерть ОСОБА_5 настала під час виконання трудових обов'язків, тому ТОВ «Сігма-Ком» зобов'язане відшкодувати неповнолітній ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану смертю батька.
Суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, не застосували закон, який підлягав застосуванню, не визначилися з характером спірних правовідносин та не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За викладених обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмета заявленого позову, дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року, а тому вказані рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана