04 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» про стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2013 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (до перейменування відкрите акціонерне товариство «Вадан Ярдс Океан»), посилаючись на те, що на підставі рішення загальних зборів ВАТ «Вадан Ярдс Океан» від 10 грудня 2008 року вона була обрана директором по персоналу. Наказом № 1053/к від 10 грудня 2008 року її було переведено на посаду директора по персоналу та укладений трудовий контракт строком на 2 роки. 21 грудня 2010 року наглядовою радою ВАТ «Вадан Ярдс Океан» було прийнято рішення про тимчасове відсторонення її від виконання обов'язків члена дирекції - директора по персоналу. Наказом відповідача №70 від 12 січня 2011 року введено нову управлінську структуру підприємства з 01 лютого 2011 року, до складу якої посада директора по персоналу не входить.
Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 184 033,47 грн., компенсувати витрати понесені у зв'язку з відрядженням у розмірі 27 598, 68 грн., компенсацію у зв'язку з достроковим розірванням трудового контракту, передбачену контрактом, у розмірі 467 139, 36 грн., компенсацію у зв'язку з недотриманням умови трудового контракту, якою передбачено необхідність повідомлення про дострокове розірвання трудового контракту не менш ніж за три місяці 116 784, 84 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 505 532, 85 грн., суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - 11 704, 50 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 437 701, 86 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2013 року, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постановлені ухвали та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що чинним на час розгляду справи законодавством передбачено, що справи цієї категорії підлягають розгляду порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Проте погодитися з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, трудових відносин, а також з інших правовідносини, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Як убачається з матеріалів справи у лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, компенсувати витрати понесені у зв'язку з відрядженням у розмірі, компенсацію у зв'язку з достроковим розірванням трудового контракту, передбачену контрактом, компенсацію у зв'язку з недотриманням умови трудового контракту, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі.
Під час розгляду справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10 липня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство відповідача ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».
Закриваючи провадження у справі, суди послалися на п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі стягнення заробітної плати.
У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої та апеляційної інстанції не врахували положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК, та не взяли до уваги, що справа про банкрутство боржника, порушена господарським судом 10 липня 2012 року тобто до 19 січня 2013 р., а відтак вона не впливає на визначення юрисдикції справи.
Таким чином, вказані вимоги позивачки підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вирішення судами питання щодо підвідомчісті справи всупереч вимогам процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до вимог ст. 342 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді:А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Г.В. Юровська