79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" грудня 2013 р. Справа № 907/642/13
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого-судді: Данко Л.С.,
Суддів: Давид Л.Л.,
Юрченко Я.О.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»), вх. № 05-05/2467/13 від 13.11.2013 р.,
на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2013 року
про припинення провадження у справі № 907/642/13 (суддя Л.М.Якимчук),
порушеній за позовом
Позивача: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»), м. Київ,
До відповідача: Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області, смт. Міжгір'я, Закарпатської обл.,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Затишок», с. Пилипець, Міжгірський район, Закарпатської обл.,
Про: визнання за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» право власності на нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, вулиця без назви, будинок 350, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 23778305 та зобов'язати Реєстраційну службу Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області провести державну реєстрацію права власності на нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, вулиця без назви, будинок 350 , зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 23778305 за ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 18477,88 грн.
За участю представників сторін:
від апелянта/позивача: Брегей І.С. - п/к за довіреністю від 27.05.213 р., довіреність нотаріально посвідчена 27.05.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1054 (а.с. 170).
від відповідача: не прибув,
від третьої особи: не прибув.
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представником апелянта подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 13.11.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.
Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/642/13 господарського суду Закарпатської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою від 14.11.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»), вх. № 05-05/2467/13 від 13.11.2013 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 27.11.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи.
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. за клопотанням апелянта, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи було відкладено на 11.12.2013 р., про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства у господарських судах.
Представник апелянта в судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить апеляційну скаргу задоволити, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.102013 р. про припинення провадження у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким матеріали справи направити до Господарського суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повноважного представника в судове засідання не направила, відзиву на апеляційну скаргу не подала (не надіслала), про причини не прибуття суд не повідомила, не зважаючи на те, що була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення, яке отримано Відповідачем - 17.11.2013 р. рекомендованою поштою № 06973348, третьою особою - 19.11.2013 р. рекомендованою кореспонденцією № 06973364.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. зобов'язано відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подати письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.
Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відтак, не виконання вимог ухвали суду не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. за клопотанням апелянта, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи було відкладено на 11.12.2013 р., участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 184-185).
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
Отже, на думку колегії суддів, у відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було достатньо часу для подання (надсилання) відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу та забезпечення повноважного відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про порушення провадження у справі № 907/642/13 від 14.11.2013 року та ухвалу про відкладення розгляду справи від 27.11.2013 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 158/зворот, та а. с. 185/зворот) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 159-160, 186).
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907642/13 та розгляду справи по суті без участі представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, ухвалу місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.10.2013 р. провадження по справі № 907/642/13 припинено (пункт перший резолютивної частини ухвали) (а. с. 150-152).
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду апелянт/позивач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу господарського суду Закарпатської області від 09.102013 р. про припинення провадження у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким матеріали справи направити до Господарського суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Оскільки вважає, що місцевим судом безпідставно не прийнято до уваги клопотання про заміну відповідача на належного - Міжгірське районне управління юстиції, мотивуючи неможливістю участі у справі Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції у розумінні ст. 21 ГПК України, оскільки відповідач, який є у справі не є юридичною особою, а входить в систему органів юстиції України.
Крім того, зазначив, що в судовому засіданні 27.08.2013 р. місцевим судом зобов'язано ухвалою суду надати письмові пояснення, щодо клопотання відповідача про заміну іншого відповідача, яке представником позивача було виконано та подано в судовому засіданні 09.10.2013 р. письмову заяву. Також скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом 09.10.2013 р. в судовому засіданні було оголошено резолютивну частину ухвали від 09.10.2013 р. про задоволення клопотання щодо заміни відповідача враховуючи подану письмову згоду позивача, однак, апелянт такої ухвали не отримував, а згодом з Єдиного державного реєстру судових рішень, позивач довідався про те, що 09.10.2013 р. суд першої інстанції виніс ухвалу про припинення провадження у справі, в якій місцевим судом взято до уваги лише клопотання відповідача про заміну відповідача на належного відповідача, а письмову заяву позивача щодо заміни первісного відповідача на належного відповідача, що була подана на виконання вимог ухвали від 27.08.2013 р. не було відображено в оскаржуваній ухвалі та посилається на ч. 3 ст. 24 ГПК України та п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 8 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що місцевий суд приймаючи таку ухвалу не врахував позицію Львівського апеляційного господарського суду викладену у постанові від 29.07.2013 р. у даній справі про те, що згідно пункту 18 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язанні зі здійсненням права власності та його захистом» названі у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» органи єдиної системи реєстрації відповідних прав (систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку) можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 ЦК України.
Окрім цього судом при винесенні оскаржуваної ухвали про припинення провадження у справі від 09.10.2013 року, в порушення ч. 3 ст. 80 ГПК України, не вирішено питання про повернення позивачу судового збору з бюджету.
З матеріалів справи вбачається, 20.06.2013 р. позивачем (Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк») подано позовну заяву до відповідача: Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області, смт. Міжгір'я, Закарпатської обл., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Затишок», с. Пилипець, Міжгірський район, Закарпатської обл., про: визнання за ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» право власності на нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, вулиця без назви, будинок 350 , зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 23778305 та зобов'язати Реєстраційну службу Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області провести державну реєстрацію права власності на нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, вулиця без назви, будинок 350, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 23778305 за ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 18477,88 грн. (а. с. 2-6).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2013 р. у прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовлено (а. с. 1/зворот), мотивуючи тим, що спір не підвідомчий господарським судам України, так як вимоги позивача пов'язані з відмовою Державного реєстратора у реєстрації за заявником права власності на об'єкт іпотеки за Договором від 09.11.2006 р. № 1/06/S-1 - Рішення про відмову у держаній реєстрації від 08.05.2013 р. № 2178134 з мотивів невідповідності заявлених документів встановленим вимогам, відповідно до п. 2, ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».
У зв'язку із вищенаведеним, позивачем: ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (скорочене найменування: ПАТ «ВіЕйБі Банк») 08.07.2013 р. було подано апеляційну скаргу на Ухвалу місцевого суду від 25.06.2013 р. про відмову у прийнятті позовної заяви (а. с. 14-17).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 р. апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 25.06.2013 р. у справі № 907/642/13 скасовано, справу № 907/642/13 повернуто господарському суду Закарпатської області (а. с. 103-111).
12.08.2013 р. ухвалою господарського суду Закарпатської області справу № 907/642/13 прийнято до розгляду та розгляд справи призначено на 27.08.2013 р. (а. с. 114).
З матеріалів справи вбачається, що апелянт/позивач: ПАТ «ВіЕйБі Банк» 27.08.2013 р. було подано заяву про зміну предмета позову, у якій просив суд: 1) Визнати за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» право власності на нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, вулиця без назви, будинок 350 , зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 23778305. 2) Зобов'язати Реєстраційну службу Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області провести державну реєстрацію права власності на нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, вулиця без назви, будинок 350 , зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 23778305 за ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ( а. с. 130).
Як підтверджується матеріалами справи, 27.08.2013 р. відповідачем подано клопотання про заміну неналежного відповідача на належного - Міжгірське районне управління юстиції, мотивуючи неможливістю участі у справі Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції у розумінні статті 21 Господарського процесуального кодексу України, оскільки остання не є юридичною особою, а входить у систему органів юстиції України (137).
На підставі вищенаведеного для дотримання норм процесуального права місцевим судом ухвалою від 27.08.2013 р. розгляд справи було відкладено на 09.10.2013 р., та зобов'язано позивача подати: 1) докази про те, що позивачу не повернуто судовий збір у розмірі 18477,88 грн. згідно з ухвалою суду від 25.06.2013; 2) у випадку повернення позивачу судового збору за розгляд даної справи згідно з ухвалою суду від 25.06.2013, подати докази сплати такого у встановленому законом порядку і розмірі; 3) письмові пояснення стосовно заміни відповідача на Міжгірське районне управління юстиції; та третю особу зобов'язано подати письмові пояснення по суті позовних вимог та докази, що їх підтверджують.
На виконання вимог ухвали місцевого суду від 27.08.2013 р. у даній справі, позивачем 09.10.2013 р. було подано заяву (в порядку ст. 22 ГПК України), в якій зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») не заперечує проти заміни первісного відповідача, а саме: Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області на належного відповідача у даній справі: Міжгірське районне управління юстиції Закарпатської області (а. с. 146) та подано лист за № Лв-31/1-1027 від 08.10.2013 р., з якого вбачається, що позивачу не повернуто судового збору у розмірі 18477,88 грн. (а. с. 147).
Слід зазначити, що з 01 січня 2013 року в Україні запроваджено систему державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і, частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав - Укрдержреєстр, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав, а безпосереднє здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно покладено на районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (підпункт 4.33 пункту 3 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за № 760/19498.
Місцевим судом встановлено та, як вбачається з Положення про Реєстраційну службу Міжгірського районного управління юстиції, затвердженого наказом Міжгірського районного управління юстиції від 30.12.2011 р. (далі за текстом Положення), що Відповідач: Реєстраційна служба Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області, знаходиться у підпорядкуванні Державної реєстраційної служби України і, безпосередньо, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Закарпатській області та є структурним підрозділом Міжгірського районного управління юстиції, що забезпечує реалізацію повноважень Укрдержреєстру (п. 1.1 Положення) (а. с. 119-126).
З вищенаведеного вбачається, що Реєстраційна служба Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області (відповідач - по справі) не є юридичною особою.
За приписами ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Частиною 1 статті 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого юридичною особою.
Разом з тим, філії та представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Однак, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю, що однозначно передбачено для юридичних осіб (статті 91 та 92 ЦК України).
Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається юридичною особою у Положенні про відокремлений підрозділ (філію), або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу (філії). Однак стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.
На підставі вищенаведеного, місцевим господарським судом ухвалою від 09.10.2013 р. провадження у справі № 907/642/13 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що стороною у господарській справі може бути юридична особа, а позивач звернувся з позовом до структурного підрозділу - Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області, яка є відособленим підрозділом без права юридичної особи.
У зазначених випадках, провадження у справі належить припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.
Суд за наявності викладених у ГПК підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.
У застосуванні ст. 80 ГПК слід враховувати вказівки, що містяться в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України».
Відтак, твердження апелянта, що місцевим судом безпідставно не прийнято до уваги клопотання про заміну неналежного відповідача на належного: Міжгірське районне управління юстиції, мотивуючи неможливістю участі у справі Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції у розумінні ст. 21 ГПК України, оскільки відповідач, який є у справі не є юридичною особою, а входить в систему органів юстиції України та не прийнято до уваги заяви апелянта, щодо надання згоди на заміну первісного відповідача на належного відповідача є безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Твердження апелянта, що місцевим судом 09.10.2013 р. в судовому засіданні було оголошено резолютивну частину ухвали від 09.10.2013 р. про задоволення клопотання щодо заміни відповідача враховуючи подану письмову згоду позивача, однак, апелянт такої ухвали не отримував, а згодом, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, довідався про те, що 09.10.2013 р. суд першої інстанції виніс ухвалу про припинення провадження у справі, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки в Протоколі судового засідання від 09.10.2013 р. по справі № 907/642/13, яке відбулося в місцевому господарському суді, не відображено «задоволення клопотання відповідача про заміну сторони», зазначено про «Винесення ухвали суду про припинення провадження у справі - Головуючий суддя Якимчук Л.М.», «Закриття судового засідання - Головуючий суддя Якимчук Л.М.» (а. с. 149).
За наслідками розгляду даної справи, місцевим господарським судом постановлено ухвалу від 09.10.2013 про припинення провадження у справі (а.с. 151-152).
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторонами, в т.ч. Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Протокол судового засідання від 09.10.2013 р. у справі № 907/642/13 не оскаржувався, застереження до нього, не подавалися. Такі докази в матеріалах відсутні.
Також колегія судів зазначає, що фіксація судового процесу 09.10.2013 р. технічними засобами не проводилась, про що зазначено у Протоколах судового засідання від 27.08.2013 р. та від 09.10.2013 р. (а. с. 139-140, 149).
Щодо тверджень апелянта, що оскаржувана ухвала місцевого суду на його адресу не направлялась, а про ухвалу про припинення провадження у справі він довідався з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2013 р. місцевим господарським судом за присутності представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - Брегей І.С., представник по довіреності від 27.05.2013 р. у справі постановлено ухвалу про припинення провадження у справі № 907/642/13 (а.с. 150-152).
Довіреність видана представнику ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Брегей Ірині Стефанівні (а.с. 86) є нотаріально посвідчена 27.05.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1054, передбачає коло повноважень для представника наданих юридичною особою (п.п. 1, 2, 3 та 4 Довіреності).
Відповідно до ст. 87 ГПК України визначено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявленого клопотання щодо видачі ували господарського суду Закарпатської області від 09.10.2013 р. в матеріалах справи не має, такі докази в матеріалах справи відсутні, не зважаючи на те, що у п. 2 Довіреності від 27.05.2013 р., яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1054 такі права (повноваження) для представника передбачені.
Відтак, дії місцевого господарського суду в повному обсязі відповідають вимогам статті 87 ГПК України і не можуть вважатися порушенням норм процесуального права.
Окрім цього апелянт також звертає увагу суду на те, що місцевим судом при винесенні оскаржуваної ухвали про припинення провадження у справі від 09.10.2013 року, в порушення ч. 3 ст.80 ГПК України, не вирішено питання про повернення позивачу судового збору з Державного бюджету України.
З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.
У вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).
У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.
Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Інші твердження апелянта зазначені в апеляційній скарзі колегією суду до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки, щодо обставин справи, та не вбачає правових підстав для скасування ухвали господарського суду Закарпатської області від 09.10.2013 року.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 27, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 09.10.2013 року у справі № 907/642/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Юрченко Я.О.
11.12.2013 р. проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2013 р.