ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19186/13 05.12.13
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім"
про здійснення страхового відшкодування 9 008,04 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Пилипенко Я.М.
від відповідача: не з'явились
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" (далі-відповідач) про стягнення 9 008,04 грн. в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №АС 007475 від 12.04.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
18.10.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від Моторного транспортного (страхового) бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи), враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 05.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
12.04.2013 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" та Кохан Оксаною Миколаївною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №АС-007475, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 31.05.2013 р. на Повітрофлотському шляхопроводі в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ, під управлінням Кохана В.В. та автомобіля-евакуатора «ТАТА», державний номер АА 3212 АР, під керуванням Кохана В.П.
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" автомобіль «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ.
У відповідності до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2013р. Кохана В.П. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 31.05.2013 р. на Повітрофлотському шляхопроводі в м. Києві за участю автомобілів «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ та автомобіля-евакуатора «ТАТА», державний номер АА 3212 АР.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку №ЕСеС-0003425 від 03.06.2013 р., виставленого ТОВ «ВіДі Елеганс», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ склала 10 117,14 грн.
15.08.2013 р. позивачем було складено страховий акт №АС-006649, згідно якого, виплата страхового відшкодування складає 9 008,04 грн.
Відповідно до зазначеного вище рахунку та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9 008,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11328 від 30.08.2013 р. (копії - у матеріалах справи).
Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «ТАТА», державний номер АА 3212 АР застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Український Страховий Дім" за полісом №АВ/9377850, а також з огляду на те, що водія автомобіля «ТАТА», державний номер АА 3212 АР визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу у розмірі 9 008,04 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Кохана В.П. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «ТАТА», державний номер АА 3212 АР була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Український Страховий Дім" за полісом №АВ/9377850.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням автомобіля «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ у розмірі 9 008,04 грн., було сплачено позивачем на підставі договору страхування.
Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частинами 1, 2 статті 34 якого передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Зокрема, приймаючи до уваги Лист Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, яким роз"яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Тому визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ, відповідно до рахунку СТО №ЕСеС-0003425 від 03.06.2013 р., виставленого ТОВ «ВіДі Елеганс», - є правомірним.
Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 15.01.2013 р. по справі №5011-72/9778-2012.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Citroen Nemo», державний номер АА 4016 РВ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім".
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
З полісу № АВ/9377850, яким застраховано цивільну відповідальність Кохана В.П., вбачається, що розмір франшизи за даним полісом становить 500,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, яке зобов'язане виплатити Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" зменшується на розмір франшизи 500,00 грн. та становить 8 508,04 грн.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, в розумінні ст. 27 Закону України «Про страхування» та ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право вимоги у розмірі виплаченого відшкодування, тобто в розмірі 8 508,04 грн. за вирахуванням франшизи.
З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2013 р. відповідачем отримана (претензія) позивача №15/04/8.04/368-13 від 06.11.2013 р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому відповідно на день прийняття рішення по справі обов'язок відповідача сплатити страхову шкоду в порядку регресу настав.
Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою зворотної вимоги до відповідача.
Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України у постановах від 06.12.2011 р. у справі №23/279, від 28.02.2012 р. у справі №7/088-11.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 8 508,04 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (01023, пл. Спортивна, буд. 3, ідентифікаційний код - 32556540), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, ідентифікаційний код - 35429675) 8 508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 04 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу та 1 625 (одну тисячу шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. - судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 10.12.2013 р.
Суддя Бондарчук В.В.