номер провадження справи 27/78/13
09.12.2013 Справа № 908/3598/13
За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 152) в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 72-А)
до Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-виробниче підприємство "Запоріжбудматеріали" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Задунайська, 14/221; місцезнаходження промислового майданчику: 69014, м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 10)
про стягнення 15 689 грн. 19 коп. шкоди
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: Грушко Т.В., дов. № 2149/03 від 18.07.2013р.
Від відповідача: Алєщенко О.Л., дов. № 46 від 22.11.2013 р.
Від прокуратури: Понятенко К.А., посвідчення № 013456 від 03.12.2012 р.
Прокурор Шевченківського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-виробниче підприємство "Запоріжбудматеріали", м. Запоріжжя про стягнення 15 689 грн. 19 коп. шкоди, завданої державі внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 05.11.2013 р., справу 908/3598/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 06.11.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3598/13, присвоєно справі номер провадження 27/78/13 та призначено судове засідання на 25.11.2013 р.
Ухвалою суду від 25.11.2013р. розгляд справи відкладався на 09.12.2013р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове уповноваженого представника позивача.
09.12.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3598/13.
09.12.2013р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник прокуратури підтримав позов заявлений в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області з обставин викладених в позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2013 р. надав письмові пояснення стосовно заявленого прокурором позову, вважає його законним та обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 09.12.2013 р. представник відповідача підтримав заперечення, викладені у письмовому відзиві (додано до матеріалів справи). Просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги прокурора та позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Згідно рішення конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо дотримання норм природоохоронного законодавства є Державна екологічна інспекція в Запорізькій області. Так, відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію України затверджену Указом Президента України від 13.04.2011р. № 454/2011, до повноважень екологічної інспекції входить своєчасне та повне виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами; розрахування розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'явлення претензії; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Виходячи з вищевикладеного, прокурор Шевченківського району м. Запоріжжя виступає в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області в суді.
Господарським судом встановлено, що в період з 16 липня 2012р. по 03 серпня 2012р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області на підставі наказу № 464 від 13 липня 2012р., в присутності директора підприємства Алещенка О.Л. та заступника директора Войнікова М.В. проведено планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Запоріжбудматеріали» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.08.2012р., яким, в частині екологічного контролю за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами, зафіксовано, що підприємством порушені вимоги щодо поводження з відходами, а саме: відсутній дозвіл на розміщення відходів у 2012 році та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2012 рік, що є порушенням вимог ст.ст. 17, 32 Закону України «Про відходи». На підприємстві не виконана інвентаризація відходів згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.1999р. № 2034 «Про порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів».
Під час перевірки зафіксовано, що склад для збирання та зберігання небезпечних відходів (ванадіймісного шламу) за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, буд. 10, знаходиться в напівзруйнованому та аварійному стані, склад не експлуатується.
Крім того, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Адамовою К.О. 02 серпня 2013р. обстежено земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, буд. 10 та зафіксовано засмічення зазначеної земельної ділянки відходами IV класу небезпеки уламками цегли, будівельними та побутовими відходами, відсівом тощо на відкритому ґрунті, площа засміченої земельної ділянки становить 7 м, середня товщина шару відходів 0,5 м.
За результатами обстеження складено Акт обстеження засміченої земельної ділянки від 02.08.2013р., який є невід'ємною частиною Акту перевірки.
Від підписання Акту перевірки посадові особи підприємства відповідача відмовились.
02 серпня 2012р. державним інспектором з ОНПС складено протокол про адміністративне правопорушення № 000545 та винесено постанову про накладення на заступника директора ТОВ «НВП Запоріжбудматериіали» адміністративного стягнення у розмірі 850 грн. 00 коп., який був сплачений в добровільному порядку 07.08.2012р.
06 серпня 2012р. за результатами перевірки винесено та вручено директору ТОВ «НВП Запоріжбудматериіали» припис № 38/12-П, яким зобов'язано відповідача усунути порушення природоохоронного законодавства.
02 листопада 2012р. старшим державним інспектором з ОНПС Адамовою К.О. здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на земельній ділянці ТОВ «НВП Запоріжбудматеріали» за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, буд. 10.
Розрахунок виконано згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 171 від 27.10.1997р., зареєстрованого в Мінюсті 05.05.1998р. за № 285/2725. Відповідно до розрахунку розмір збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства, склав 15 689 грн. 19 коп., стягнення яких і є предметом даного спору.
Державна екологічна інспекція у Запорізькій області направила відповідачу претензії: № 2175/03 від 27.11.2012р., № 1571/03 від 24.05.2013р., з пропозицією про відшкодування шкоди в сумі 15 689 грн. 19 коп., заподіяної державі в результаті засмічення земель в добровільному порядку.
Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, заподіяну шкоду не відшкодував, що і стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Перевіркою встановлено, що на земельній ділянці, в межах території підприємства, знаходяться відходи, які зберігаються без наявності твердого покриття всупереч вимог екологічної безпеки, що приводить до засмічення вказаної земельної ділянки та є порушенням вимог ст.ст. 17, 33, 34 Закону України "Про відходи", ст. ст. 34, 45 Закону України "Про охорону земель" та ДСанІііН 2.2.7.029-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 29 від 01.07.1999р.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Виробником відходів є фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.
Відповідно до Державного класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту України від № 89 29.02.1996р., до групи 26 включено будівельні відходи, в тому числі бій цегли - код згідно ДК 005-96 - 2640.2.9.02, до групи 77 включено побутові відходи-код згідно ДК 005-96 - 7720.3.1.01.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Державних санітарних правил та норм (ДСанПіН 2.2.7.029-99), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря № 29 від 29.01.1999р. відходи сфер виробництва і сфери споживання в залежності від фізичних, хімічних і біологічних характеристик всієї маси відходу або окремих його інгредієнтів поділяються на чотири класи небезпеки: 1-й клас - речовини (відходи) надзвичайно небезпечні; ІІ-й клас-речовини (відходи) високо небезпечні; ІІІ-й клас - речовини (відходи) помірно небезпечні: ІV-й клас - речовини (відходи) мало небезпечні.
Клас небезпеки визначається токсичністю промислових відходів. Токсичними промисловими відходами називаються такі відходи, які утворюються в процесі технологічного циклу в промисловості і мають у своєму складі фізіологічно активні речовини, які викликають токсичний ефект.
Відповідно до п. 2.1.3 Державних санітарних правил та норм (ДСанПіН 2.2.7.029-99), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря № 29 від 29.01.1999р., відходи IV класу небезпеки (до якого належать уламки цегли, будівельні та побутові відходи) можуть зберігатися відкрито на промисловому майданчику у вигляді конусоподібної купи, звідки їх автонавантажувачем перевантажують у самоскидний автотранспорт і доставляють на місце утилізації або захоронення.
Згідно п.п, 2.1.4, 2.1.5 ДСанПіН 2.2.7.029-99 при тимчасовому зберігання відходів на майданчиках та території підприємства у відкритому вигляді (навалом, насипом) або в негерметичній, відкритій тарі, а саме промисловий майданчик для тимчасового зберігання відходів повинен розташовуватися на території підприємства з підвітряного боку, бути покритий неруйнівним та непроникним для токсичних речовин матеріалом (керамзитбетоном, полімербетоном та ін.) з автономним зливовідводом і нахилом у бік очисних споруд і допустима кількість відходів на території промислового майданчика визначається підприємством за узгодженням з місцевими органами екобезпеки на основі класифікації відходів за класом небезпеки, за їх фізико-хімічними властивостями,
спрямованістю біологічної дії з урахуванням можливої комбінованої дії та можливістю
підприємства щодо організації місця зберігання, перспективи знешкодження або утилізації
відходів.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем зазначених умов щодо тимчасового зберігання відходів.
Згідно ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Згідно п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р., акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Таким чином, факт засмічення відповідачем земельної ділянки площею 7 м2, середня товщина шару відходів 0,5 м, підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення від 02.08.2012р., які є джерелом доказової інформації та станом на час розгляду судом даної справи ніким не оскаржені та не скасовані.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам, організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про відходи», зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам .
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи» підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Отже, відповідач, порушенням вимог ст. ст. 17, 32 Закону України "Про відходи", ст. 35 Закону України "Про охорону земель" допустив засмічення земельної ділянки відходами та не дотримався умов тимчасового зберігання відходів, передбачених п.п. 2.1.3 - 2.1.5 ДСанПіН 2.2.7.029-99.
Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р.
Відповідно до п. 3.2 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Зазначеною Методикою встановлено самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі як внаслідок забруднення земель, так і внаслідок їх засмічення.
Відповідно до п. 5.5 Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де
Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0.5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, кв.м; Кзз- коефіцієнт засмічення; земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, зараховуються на розрахункові рахунки місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Тобто, цивільні права і обов'язки виникають не тільки за наявності прямо вказаних обставин, але й з інших юридичних фактів.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Відповідно до п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/744 від 27.06.2001р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи викладене, в даному випадку обов'язок доведення відсутності в своїх діях вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.
Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів..
Вина відповідача підтверджується матеріалами перевірки, а також матеріалами адміністративної справи стосовно заступника директора ТОВ «НВП Запоріжбудматеріали» Алєщенко О.Л., притягнутого до адміністративної відповідальності за порушення ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», ст.ст. 91, 96 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону землі».
За таких обставин, суд вважає, що факт порушення природоохоронного законодавства є доведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 15 689 грн. 19 коп. обґрунтовані, розрахунок здійснений вірно, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
На підставі статті 85 ГПК України - 09.12.2013року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-виробниче підприємство "Запоріжбудматеріали", м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-виробниче підприємство "Запоріжбудматеріали" (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, вул. Задунайська, 14/221; місцезнаходження промислового майданчику: 69014 м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 10, код ЄДРПОУ 31269993, р/р 26009010149980 філія Запорізького РУ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 313731) на користь Держави (одержувач: місцевий бюджет у Шевченківському районі м. Запоріжжя, р/р № 33114331700009, код ЄДРПОУ 38025367, МФО 813015, код бюджетної класифікації 24062100, банк одержувача - управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя) шкоду, завдану державі внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства у розмірі 15 689 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 19 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-виробниче підприємство "Запоріжбудматеріали" (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, вул. Задунайська, 14/221; місцезнаходження промислового майданчику: 69014 м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 10, код ЄДРПОУ 31269993, р/р 26009010149980 філія Запорізького РУ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 313731) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 13.12.2013р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.