83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.12.2013 Справа № 905/6823/13
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осадчої А.М.
за участю помічника судді Смелянцевої К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДВ» м.Донецьк,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Фітофарм» м.Артемівськ Донецької області,
про стягнення 98 691, 02грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Шеремет Л.В. за довіреністю б/н від 07.06.2013р.,
від відповідача: Чуб М.В. - генеральний директор підприємства за наказом №185 від 25.06.2012р.,
25.09.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДВ» м.Донецьк (далі - ТОВ «ТІДВ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Фітофарм» м.Артемівськ Донецької області, (далі -ПАТ «Фітофарм» ) з вимогами про стягнення заборгованості за договором №01.01-06-12 від 01.06.2012року в сумі 81 918грн.22коп., пені в сумі 6029грн.18коп., штрафу в сумі 8191грн.82коп. та 3%річних в сумі 2551грн.80коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного між сторонами договору позивач належним чином виконав свої зобов'язання, сторонами договору підписані відповідні акти здачі - приймання виконаних робіт, позивачем використано власних матеріалів на суму 2499грн., що підтверджується видатковою накладною, але розрахунок відповідачем здійснено не було, що стало підставою для звернення з позовом.
Ухвалою від 26.09.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «ТІДВ» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/6823/13.
Ухвалою від 25.11.2013року строк розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) продовжувався.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №01.01-06-12 від 01.06.2012року, актів здачі - приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-000078 від 23.04.2012року, №ОУ-000155 від 06.07.2012року, №ОУ-000156 від 06.07.2012року, №ОУ-000157 від 12.07.2012року, №ОУ-000211 від 31.08.2012року, видаткової накладної №РН-0000021 від 28.09.2012року, виписок з банківського рахунку, рахунків, правовстановлюючих документів.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 625, 879 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 44, 54-57 ГПК України.
У письмових поясненнях, які надані суду 09.10.2013року, позивач вказує, що кошториси погоджувались сторонами шляхом складання електронних листів та у паперовому вигляді не погоджувались, можливість їх надати у позивача відсутня; інших договорів з тотожним предметом між сторонами не укладалось, що свідчить про виконання робіт саме на підставі договору №01.01-06-12 від 01.06.2012року; згідно п.3.1 договору загальна сума договору відповідає сумі робіт, зазначених в актах приймання-передачі всього комплексу робіт за договором.
21.11.2013року позивач надав суду для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії податкових накладних та рахунків.
05.12.2013року позивач надав суду для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії реєстрів податкових накладних за липень, серпень 2012року.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів приналежності актів до договору №01.01-06-12 від 01.06.2012року, умови вказаного договору не містять пункту, яким би передбачалось надання послуг з оренди генераторів; позивач ніякими доказами не обґрунтовує зв'язок акту №ОУ-000078 від 23.04.2012року з договором, який підписаний пізніше дати підписання акту.
28.10.2013року відповідачем надано письмові пояснення, за змістом яких зазначається, що витребувану проектно-кошторисну документацію та податкові накладні відповідач надати не може у зв'язку з її відсутністю; вважає, що позивачем не надано доказів належності видаткової накладної №РН-0000021 від 28.09.2012року до договору.
У судовому засіданні 05.12.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та наступних письмових поясненнях до неї.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2013року просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву з урахуванням додаткових письмових пояснень до відзиву.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
01.06.2012року між ПАТ "Фітофарм" (Замовник) та ТОВ «ТІДВ» (Підрядник) укладено договір №01.01-06-12, у відповідності до умов якого Підрядник зобов'язується виконати роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи по заміні світильників растрових відкритого типу на світильники растрові закритого типу на об'єктах Замовника.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін. Підписи представників сторін скріплені печатками підприємств, без складання протоколу розбіжностей.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір, визнання договору недійсним у судовому порядку.
Строк дії договору встановлено сторонами у п.9.6 договору, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.
Обсяг , вартість та характер робіт, що передбачені п.1.1 даного договору, визначається кошторисами, узгодженими та затвердженими сторонами, що є невід'ємною частиною даного договору.
Як свідчать письмові пояснення сторін, кошторисна документація у вигляді окремого документа сторонами не складалася та не підписувалась, відповідно надати її примірник суду неможливо. Позивач стверджує, що кошториси погоджувались сторонами шляхом складання електронних листів, однак доказів наведеного не надав.
Згідно п.3.1. договору загальна сума договору відповідає сумі робіт, зазначених в актах прийому-передачі виконаного всього комплексу робіт за договором.
За п.3.2. договору оплата за цим договором здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок Підрядника в наступному порядку: 3.2.1. аванс перераховується на підставі рахунку Підрядника, який є необхідним для організації початку робіт на об'єкті; 3.2.2. поточні та кінцеві розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту Замовником про виконанні роботи.
При завершенні робіт (етапу робіт) Підрядник надає Замовнику акт виконаних робіт встановленої форми. Замовник протягом 3-х календарних днів з дня отримання акту зобов'язаний направити Підряднику підписаний акт.(п.4.2 договору).
Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що відповідачем порушено зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором №01.01-06-12 від 01.06.2012року, при цьому факт виконання робіт підтверджується актами здачі - приймання робіт (наданих послуг) та видатковою накладною.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ТІДВ» є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач в якості доказів факту виконання робіт за договором надав акти здачі - приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-000078 від 23.04.2012року, №ОУ-000155 від 06.07.2012року, №ОУ-000156 від 06.07.2012року, №ОУ-000157 від 12.07.2012року, №ОУ-000211 від 31.08.2012року та видаткову накладну №РН-0000021 від 28.09.2012року, які не приймаються судом в якості належних доказів виконання робіт саме за договором №01.01-06-12 від 01.06.2012року.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
В частині 1 статті 853 ЦК України вказується, що замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти у встановленому порядку і оплатити.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. 4.2 договору належним та допустимим доказом виконання робіт за договором №01.01-06-12 від 01.06.2012року є саме акт виконаних робіт.
В цій частині зміни та доповнення у договір не вносились.
Всі вищезазначені акти не містять посилання на договір як на підставу виконання робіт, в актах №ОУ-000078, №ОУ-000157, №ОУ-000211 наявне посилання на рахунки, але у вказаних рахунках, копії яких містяться в матеріалах справи, також відсутнє посилання на договір.
Відповідач категорично заперечує факт виконання робіт зазначених в актах згідно умов договору.
Факт внесення інформації позивачем щодо здійснення господарських операцій, що зафіксовані в вищезазначених актах, у податкові накладні, як господарських операцій, які здійснені на підставі умов договору, за відсутності доказів прийняття вказаних накладних до свого податкового обліку відповідачем на тих же підставах, достовірно не доводить факт виконання даних робіт саме на підставі умов договору.
Крім того, суд приймає до уваги, що акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-000078 від 23.04.2012року складено раніше дати укладання договору, що унеможливлює виконання робіт за актом саме на підставі умов договору, за відсутності відповідного застереження безпосередньо у тексті договору.
У актах №ОУ-000155, №ОУ-000156, №ОУ-000157, №ОУ-000211 визначено, що виконані роботи з «оренди генератора», тоді як з змісту договору не вбачається узгодження сторонами надання позивачем відповідачу оплачуваних послуг з оренди генератору.
Безпосередньо умовами договору сторонами не визначено, на яку сторону договору покладений обов'язок надавати техніку для проведення робіт та яким чином відшкодовуються витрати пов'язані з використанням такої техніки.
Видаткова накладна №РН-0000021 від 28.09.2012року, яка підписана сторонами свідчить про факт передачі світильників Замовнику, що відповідачем не заперечується, але не є тотожною акту виконаних робіт по суті.
Суд вбачає, що умовами договору не передбачено, виконаються роботи з матеріалу Замовника або з матеріалу Підрядника, порядку передачі таких матеріалів та їх оплати безпосередньо на підставі видаткових накладних, здійснення розрахунків передбачено на підставі підписаного акту.
Таким чином, акти №ОУ-000078, №ОУ-000155, №ОУ-000156, №ОУ-000157, №ОУ-000211, видаткова накладна №РН-0000021 від 28.09.2012року, не є належними та допустимими доказами факту виконання робіт на суму 81 918грн.22коп. згідно умов договору №01.01-06-12 від 01.06.2012року.
Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факту виконання робіт та відповідно виникнення у відповідача заборгованості за договором не наведено, відповідно позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 81 918грн.22коп., є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки встановлено, що позовні вимоги про стягнення основного боргу не підлягають задоволенню, факт порушення відповідачем грошового зобов'язання внаслідок прострочення його виконання відсутній, внаслідок чого позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 8191грн.82коп., штрафу в сумі 8191грн.82коп. та 3%річних в сумі 2551грн.80коп. також не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 526, 610, 612, 625, 629, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2, 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49, 82-85,115 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДВ» м.Донецьк до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Фітофарм» м.Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості за договором №01.01-06-12 від 01.06.2012року в сумі 81 918грн.22коп., пені в сумі 6029грн.18коп., штрафу в сумі 8191грн.82коп. та 3%річних в сумі 2551грн.80коп. повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 05.12.2013року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 10.12.2013року.
Суддя А.М. Осадча