15 листопада 2013 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Амелін В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, законним представником яких є ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про стягнення боргу в межах спадкового майна,
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 травня 2007 року між підприємцем ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності ВЕС №858024, посвідченої 14 жовтня 2006 року та ОСОБА_2 був укладений договір «Про дольову участь у будівництві вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення на другому поверсі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1», за умовами якого ОСОБА_7 прийняв замовника ОСОБА_2 у дольову участь на будівництво 47,2 кв.м. приміщення на другому поверсі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1. Загальна вартість зазначеного об'єкту становить 368 000 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 3 травня 2007 року ОСОБА_2 сплатив за об'єкт нерухомості 368 000 грн.
Відповідно до п.13 Договору від 3 травня 2007 року розірвання договору з ініціативи замовника допускається за його письмовою заявою, поданою не пізніше одного місяця до дати розірвання договору. При цьому, всі внесені замовником на будівництво кошти, будуть повернуті замовнику після залучення іншого замовника на даний об'єкт нерухомості.
1 березня 2010 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_7 заяву, в якій просив розірвати договір дольової участі у будівництві офісу по АДРЕСА_1 від 3 травня 2007 року та повернути кошти однією сумою або частинами. Відповідно до розписки від 29 червня 2010 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_7 кошти в сумі 39 500 грн, що еквівалентно 5 000 доларів США. Залишок суми до повернення становить 45 000 доларів США. В червні 2012 року ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
З огляду на зазначене, ОСОБА_2 просив стягнути із ОСОБА_6 309 329,10 грн, ОСОБА_3 25 177,95 грн, ОСОБА_4 25 177,95 грн борг в межах спадкового майна.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України ,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, законним представником яких є ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про стягнення боргу в межах спадкового майна.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ В.І. Амелін